Рішення № 61385754, 12.09.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа № 911/2027/16

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Фоззі-Рітейл»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

про стягнення 1 666 721,47 грн

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 01.06.2016);

від відповідача 1 ОСОБА_2 (дов. б/н від 15.08.2016);

від відповідача 2 ОСОБА_2 (дов. №445/03-УРБ-16 від 15.08.2016).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Фоззі-Рітейл» (далі відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (далі відповідач 2) про стягнення 1 666 721,47 грн курсової різниці згідно ліцензійного договору №1249/02-14 від 01.02.2014.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами умов ліцензійного договору №1249/02-14 від 01.02.2014 в частині сплати курсової різниці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.06.2016 порушено провадження у справі №911/2027/16, розгляд справи призначено на 18.08.2016.

17.08.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №16983/16).

У судовому засіданні 18.08.2016 представник позивача подав клопотання б/н від 18.08.2016 (вх. №17095/16) про продовження строку розгляду спору на 15 днів, клопотання б/н від 05.08.2016 (вх. №17096/16) з документами для долучення до матеріалів справи, клопотання б/н від 18.08.2016 (вх. №17097/16) з документами для долучення до матеріалів справи та клопотання б/н та дати (вх. №17098/16) про долучення до матеріалів справи. Подані документи залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Київської област від 18.08.2016 продовжено строк вирішення спору у справі №911/2027/16 на 15 днів, розгляд справи відкладено на 08.09.2016.

08.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 1 та відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №18411/16), згідно якого відповідачі заперечили протии задоволення позовних вимог, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що ліцензійний договір №1249/02-14 від 01.02.2014 припинив свою дію 31.05.2015, в період дії договору позивач не звертався з вимогою про оплату курсової різниці, відтак, на думку відповідачів, відсутні підстави для нарахування та стягнення курсової різниці згідно ліцензійного договору №1249/02-14 від 01.02.2014.

У судовому засіданні 08.09.2016 оголошено перерву до 12.09.2016.

09.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача 2 надійшла довідка (вх. №18483/16).

12.09.2016 до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшли письмові пояснення на відзив (вх. №18500/16), згідно яких позивач додатково надав свої пояснення щодо дії спірного договору та обовязку з оплати донарахованої плати у вигляді курсової різниці.

У судовому засіданні 12.09.2016 представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компарекс Україна» (субліцензіар) та Акціонерним товариством «Фоззі Рітейл» (в подальшому переіменоване в Приватне акціонерне товариство «Фоззі Рітейл») (клієнт), за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі Фуд» (афілійована особа) укладено ліцензійний договір №1249/02-14, згідно якого субліцензіар зобовязався в рамках ліцензійної угоди надати клієнту та афілійованим особам ліцензії (тимчасові або постійні) на право користування програмними продуктами Microsoft, тичасові ліцензії Software Assurance (надалі разом - ліцензії), а клієнт та афілійовані особи зобовязались прийняти право на користування програмними продуктами, що зазначені в додатку №1 і оплатити їх в строки і на умовах, встановлені в розділі 3 договору.

Відповідно до п.3.1 договору вартість договору складається з суми коштів, що сплачується як винагорода клієнтом та афілійованими особами субліцензіару за надання права користування програмними продуктами, зазначеними в додатку №1. Порядок та строки виплати винагороди за ліцензії зазначені в додатку №2 до договору.

Згідно додатку №2 до договору №1249/02-14 від 01.02.2014 винагорода сплачується клієнтом та афілійованими особами, зокрема, ТОВ «Фоззі Фуд», щомісячно не пізніше 10 числа місяця у розмірі 179 298,70 грн на місяць.

Відповідно до п. 3.6 договору у випадку зміни (збільшення/зменшення) курсу НБУ національної валюти України по відношенню до долару США на дату підписання даного договору більш ніж на 2% порівняно з курсом НБУ на дату платежу, сума несплаченого роялті підлягає перерахунку по наступній формулі: С= В х (К2/К1), де В сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України на дату підписання даного договору, що підлягає сплаті; С сума винагороди за одну тимчасову ліцензію в національній валюті України, що має бути сплачена згідно з умовами договору після перерахунку; К1 вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату підписання договору; К2 вартість 1 (одного) долара США в національній валюті України згідно з офіційним курсом НБУ на дату платежу або на дату укладання відповідного акту узгодження ліцензій згідно п. 3.6 договору.

Згідно п. 3.7 договору у випадку зміни суми винагороди за ліцензії в порядку, передбаченому п. 3.6 договору, субліцензіар зобовязаний направити клієнту акт узгодження ліцензій, а клієнт зобовязаний не пізніше 10 (десяти) календарних днів від дня одержання акту узгодження ліцензій здійснити таку оплату. Відповідні акти є невідємними частинами договору.

Відповідно до п. 7.1 договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.05.2015, але у будь-якому випадку до повного виконання зобовязань сторонами.

Судом встановлено, що на виконання договору позивач надав право на користування ліцензіями, а відповідачі здійснили відповідну оплату, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку за період з 08.12.2014 по 07.05.2015.

25.02.2016 позивач на адресу ПрАТ «Фоззі-Рітейл» направив вимогу №45 від 25.02.2016, згідно якої просив виконати вимоги п. 3.6 та 3.7 договору та сплатити винагороду у розмірі 2 280 781,56 грн у звязку зі зміною курсу доллара США.

11.03.2016 ПрАТ «Фоззі-Рітейл» надало відповідь №90 від 11.03.2016 на зазначену вище вимогу, згідно якої повідомив, що оскільки договір на момент предявлення вимоги припинив свою дію, зобовязання за договором були виконані в повному обсязі до закінчення дії договору, вимоги (акти) з приводу оплати курсової різниці передбаченої п. 3.6, 3.7 договору до закінчення дії договору не надсилались субліцензіаром товаристу, а тому у ПрАТ «Фоззі-Рітейл» відсутні підстави для здійснення оплати за вимогою №45 від 25.02.2016.

20.05.2016 позивач направив на адресу відповідача 2 заяву №148 від 20.05.2016, згідно якої просив в порядку п. 3.6., 3.7 договору сплати винагороду у розмірі 1 666 721,47 грн згідно рахунків та актів узгодження цін, що додані до заяви.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач 2 зобовязання з оплати 8-го та 9-го періодів користування ліцензіями сплатив в повному обсязі, вчасно, на умовах визначених договором, до моменту спливу його строку, що пітверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по рахунку та не заперечується позивачем.

Так, відповідачем 2 були виконані зобовязанння з оплати винагороди за 8-й та 9-й період користування ліцензіями у повному обсязі в строк, визначений договором та додатковами до нього.

Однак, позивач протягом дії договору не скористався своїм правом, передбаченим п. 3.6 та 3.7 договору, не направив після отримання оплати від відповідача 2 та до закінчення дії договору актів узгодження цін у звязку зі зміною курсу долара США.

Таким чином, на момент припинення дії договору 31.05.2015 заборгованості з оплати сум винагороди та донарахуваня у звязку зі зміною курсу за договором у відповідачів перед позивачем не існувало.

Оскільки обовязок з оплати курсової різниці у відповідача 2 виникає лише на підставі акту узгодження цін (п. 3.7 договору), а такі акти були направлені позивачем лише після закінчення дії договору, а саме 20.05.2016, у відповідачів відсутні підстави для сплати зазначеної курсової різниці нарахованої позивачем.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що станом на момент припинення дії договору у відповідачів не залишилось невиконаних перед позивачем зобовязань.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобовязання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1-4 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1, 3 ст. 202, ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент припинення договору у відповідачів не залишилось невиконаних перед позивачем зобовязань та не виникло обовязку, передбаченого п. 3.6, 3.7 договору, оскільки позивач не скористався своїм правом, передбаченим договором та не направив протягом дії договору на адресу відповідачів зазначені в п. 3.7 договору акти погодження ціни, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачів 1 666 721,47 грн курсової різниці, а відтак суд відмовляє в задоволенні позову в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на позивача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 267, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено: 19.09.2016

Суддя В.М. Антонова