Рішення № 61385750, 12.09.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2016 року Справа № 913/669/16

Провадження №16пд/913/669/16

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання,

м. Сватове Луганської області

до Відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області,

смт. Троїцьке Луганської області

про внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до додатку Порядок розрахунків

Суддя господарського суду Луганської області Старкова Г.М.

Секретар судового засідання помічник судді Наумова В.В.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 134 від 19.07.2016;

від відповідача - представник не прибув.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 31.05.2016 порушено проваджнення у справі (судя ОСОБА_2М.) та призначено розгляд справи.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Шеліхіної Р.М., на підставі розпорядження господарського суду Луганської області від 29.06.2016 № 180-р та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2016, розгляд справи № 913/669/16 було призначено суддю Корнієнко В.В.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду Луганської області № 210-р від 19.07.2016, у звязку з перебуванням судді господарського суду Луганської області Корнієнко В.В. у відпустці з 14.07.2016 по 13.08.2016 (наказ господарського суду Луганської області № 151-в від 23.06.2016) призначено повторний автоматизований розподіл господарської справи № 913/669/16.

Повторним протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2016 господарську справу № 913/669/16 передано на розгляд судді господарського суду Луганської області Старковій Г.М.

Розгляд справи починається заново в разі зміни складу суду, а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору. Продовження цього строку можливе у порядку і з підстав, зазначених у частині третій статті 69 ГПК України (п. 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання звернулося до господарського суду Луганської області з позовної заявою до Відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до додатку Порядок розрахунків в редакції Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання.

Позивачем було додано проект додаткової угоди та додаток Порядок розрахунків до договору у новій редакції.

Підставою для звернення з даним позовом до суду стали розбіжності, які виникли відносно п.7 та п.9 додаткової угоди № 1 від 12.05.2016 до договору від 19.01.2016 № 73 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти в частині викладення додатку Порядок розрахунків у новій редакції, а саме відносно необхідності здійснення попередньої оплати за електроенергію.

В судове засідання 13.09.2016 прибув повноважний представник позивача.

Представникпозивача у судовому засіданні 13.09.2016 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представником відповідача 12.09.2016 надано до суду (згідно штампу вхідний № 6623/16) клопотання про розгляд справи за відсутності його представника від 06.09.2016. Надане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучене до матеріалів справи.

Представником відповідача 12.09.2016 надано до суду (згідно штампу вхідний № 6624/16) письмові пояснення, за якими зокрема зазначено, що чинні норми законодавства нікого не примушують укладати додаткову угоду, а лише надають таке права. Таке право передбачено нормами ГК України Конституцією України, постановами Кабінету Міністрів України, ОСОБА_3 України про електроенергетику, та підстави для підписання додаткової угоди є правом, яке повинно вирішуватись за взаємною згодою сторін, а не обовязком. Тому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача 13.06.2016 надіслав до суду (згідно штампу вхідний №4514/16) відзив на позовну заяву від 08.06.2016 № б/н, яким він заперечує проти позову з наступних підстав.

Відповідач у відзиві вказує, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 №117 Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше шести місяців послуг з енергопостачання в межах бюджетного року. Отже, попередня оплата можлива за наявності вказаних умов, а тому відсутні підстави для укладення додаткової угоди № 1 до спірного договору, яка передбачає попередню оплату вартості електричної енергії на строк в один рік.

Крім того відповідач стверджує, що додаткова угода № 1 від 12.05.2016 до договору не відповідає нормам бюджетного законодавства України, а також посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", якою передбачена можливість здійснення попередньої оплати за електроенергію на строк не більше шести місяців за умови поставки протягом поточного бюджетного року.

Відповідач, посилаючись на пункт 4 Змін до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії, з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, вважає, що внесення змін до договору про постачання електричної енергії стосовно попередньої оплати за електроенергію мають місце у разі згоди споживача.

Також відповідач у відзиві зазначає, що п. 5.23 Правил передбачено, що зміна або розірвання договору у звязку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України. Крім наявності чотирьох умов, передбачених в ч. 2 ст. 652 ЦК України щодо зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони, необхідна наявність двох умов, передбачених ч. 4 ст. 652 ЦК України, а саме якщо розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін (чи однієї з них) шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом. Відповідач вважає, що ніякими доказами ці дві умови не підтверджуються.

Окрім цього, відповідач зазначає, що підприємство позивача знаходиться на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, відомостей щодо місця знаходження юридичної/фактичної адреси, взяття на податковий облік на території підконтрольній українській владі у відповідача відсутні, з огляду на вказане, проведення платежів позивачу обмежено приписами Постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2014 №595 "Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей".

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представників позивача та відповідача, господарський суд,-

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання в особі Сватівського району електричних мереж (надалі за текстом - постачальник, позивач) та Відділом освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області (надалі за текстом - споживач, відповідач) був укладений договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016 (надалі за текстом - договір), за умовами якого постачальник постачає у 2016 році споживачу електричну енергію для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 1232,077 кВт, величини якої по кожному обєкту зазначені у додатку до договору Відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії споживача та Однолінійна схема електропостачання площадки вимірювання споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невідємною частиною (п.1.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати споживачем за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію згідно з вимогами Додатка «Порядок розрахунків».

Облік електричної енергії, спожитої споживачем та (або) іншими субєктами господарювання, електроустановки яких приєднані до цього технологічних електричних мереж (субспоживачем, електропередавальною організацією), здійснюється згідно вимог ПУЕ та Правилами користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затвердженими в установленому порядку ( абз.1 п. 4.2 договору).

За змістом п.13.1 договору він набирає чинності з 19.01.2016 і діє до 31.12.2016. Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2016.

Відповідно до п. 8 Додатку "Порядок розрахунків" до договору, розрахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності; за перетікання реактивної електричної енергії; оплату сум на відшкодування збитків; оплату пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків відповідач здійснює на підставі наданих позивачем рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня після їх отримання. Розрахунок за необліковану електроенергію відповідач здійснює на підставі наданого позивачем рахунку протягом 30 календарних днів, починаючи з наступного дня після його отримання. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточні рахунки позивача.

Під час виконання договору позивач 16.02.2016 звернувся до відповідача із вимогами про підписання додаткової угоди №1 від 12.05.2016, за змістом якої, крім іншого, вимагав підписати нову редакцію Додатку "Порядок розрахунку".

Відповідач листом від 29.02.2016, проти підписання цих угод заперечував, посилаючись на невідповідність їх умовам бюджетного законодавства України.

В подальшому 12.03.2016 позивач повторно звертався до відповідача щодо укладення додаткової угоди № 1 від 12.05.2016 до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016.

12.05.2016 на адресу Сватівського РЕМ зазначена додаткова угода надійшла підписана, проте із протоколом розбіжностей, в якому відповідач пропонував виключити пункт 7 додаткової угоди, згідно якого Додаток «Порядок розрахунків» до договору викладається у новій редакції, а саме: «Оплата спожитої в розрахунковому періоді активної електроенергії здійснюється протягом 5 операційних днів з початку розрахункового періоду не менш ніж 100% від вартості обсягу електроенергії, постачання якого на даний розрахунковий період (договірна величина споживання електричної енергії) обумовлене договором.» Зміни до п. 9 Додатку «Порядок розрахунків», який викладається у новій редакції, а саме: «Остаточний розрахунок за фактичну спожиту у розрахунковому періоді активну електроенергію; за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності за перетікання реактивної електричної енергії; оплати сум на відшкодування збитків; оплату пені; 3% річних та інфляційних нарахувань за порушення строків розрахунків споживач здійснює на підставі наданих постачальником рахунків протягом 5 операційних днів, починаючи з наступного дня їх отримання.». Змінити Додаток «Порядок розрахунків» (плановий платіж (варіант 3).

Позивач звернувся з позовом до суду з вимогою про внесення змін у договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016, шляхом викладення Додатку "Порядок розрахунків" в редакції позивача щодо введення системи попередньої оплати за електричну енергію.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.10.2015 № 2684 "Про внесення змін до Правил користування електричною енергією", згідно якої до п. 6.6 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 (далі - Правила) були внесені зміни щодо встановлення передоплати в розрахунках за поставлену електричну енергію з посиланням на вимоги ч.2 ст. 651 ЦК України.

Відповідач, обґрунтовуючи причину незгоди з умовами додаткової угоди № 1 від 12.05.2016 до спірного договору, посилається на її невідповідність нормам бюджетного законодавства України, а також на Постанову Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", якою передбачена можливість здійснення попередньої оплати за електроенергію на строк не більше шести місяців за умови поставки протягом поточного бюджетного року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач відзивом на позовну заяву позовні вимоги відхилив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи представників сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог за позовом, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань) є, зокрема, договір.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 3 ст.179 Господарського кодексу України передбачено, що укладення господарського договору є обовязковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обовязком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обовязковості укладення договору для певних категорій субєктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Також ч.7 ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачити попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Відповідно до ч.1 ст.26 ОСОБА_3 України Про електроенергетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Пунктом 5.2 Правила користування електричною енергією передбачено, що при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обовязковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії.

На виконання вказаних приписів законодавства і був укладений між сторонами договір про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016, в якому сторони передбачили усі істотні умови для договорів даного виду.

Як вже зазначалось судом, позивачем надсилалась відповідачеві пропозиція у вигляді додаткової угоди № 1 від 12.05.2016, в якій пропонувалось внести зміни до діючого договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016. Відповідач погодився з запропонованими змінами частково та підписав вказану додаткову угоду з протоколом розбіжностей (а.с. 12-19).

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до ст. 12 ОСОБА_3 України «Про електроенергетику» одним із основних завдань НКРЕКП є розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 затверджені Правила користування електричною енергією (далі Правила), які регулюють взаємовідносини, що виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між постачальниками електричної енергії та споживачами та дія яких поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб (крім населення).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Змін до Правил користування електричною енергією» від 29.10.2015 № 2684, яка набрала чинності 25.12.2015 затверджено зміни до Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 4 Змін до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (далі - Зміни до Правил користування електричною енергією) оплата електричної енергії, яка відпускається споживачу, здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий платіж. Споживачі за взаємною згодою сторін (постачальника електричної енергії та споживача) можуть здійснювати оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами з наступним перерахунком.

Згідно із ч.2 ст.26 ОСОБА_3 України Про електроенергетику споживач енергії зобовязаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" та "Про електроенергетику".

Виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб'єкти природних монополій, зобов'язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.

ОСОБА_3 України "Про електроенергетику", а ні ОСОБА_3 України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" вимоги до договору про постачання електричної енергії в частині встановлення порядку оплати не містять.

Разом з тим, вимогами ч. 7 ст. 276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно із ст. 1, ч. 1 ст. 7 ОСОБА_3 України "Про електроенергетику" під нормативно-технічним документом розуміється норми, правила, інструкції та стандарти, прийняті та зареєстровані в порядку, встановленому законодавством, щодо забезпечення належного технічного стану електричних, теплових, тепловикористовувальних установок та мереж

Дійсно, вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГК України передбачено, що абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду. Правила користування енергією, якщо інше не передбачено законом, затверджуються Кабінетом Міністрів України. Правилами можуть бути передбачені типові договори постачання окремих видів енергії.

Проте будь-яких вимог щодо порядку оплати Типовий договір про постачання електричної енергії, як додаток №3 до Правил користування електричною енергією, не містить.

Отже, вимагаючи внести зміни до договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України, внаслідок зміни в п. 6.6 Правил, позивач намагається обмежити право відповідача на здійснення оплати за фактично отриману електричну енергію, що прямо передбачено нормами закону та договору.

Також змістом п.6.6 Правил в новій редакції, крім попередньої оплати, передбачений порядок оплати у вигляді внесення планових платежів, застосування саме такого порядку рекомендовано в листі НКРЕКП від 12.05.2016 року за №4734 /202/7-16, як порядок розрахунків між бюджетними установами та енергопостачальниками.

Питання щодо можливості застосування порядку оплати плановими платежами, згідно п. 6.6 Правил, сторонами взагалі не обговорювалося та позивачем не пропонувалось. Таких доказів матеріали справи не містять.

Суд не приймає до уваги обґрунтування вимог позивача посиланням на Указ Президента України № 876 "Про рішення ОСОБА_2 національної безпеки і оборони України від 4 листопада 2014 року "Про стан забезпечення енергетичної безпеки держави та невідкладні заходи щодо сталого проведення опалювального сезону 2014/15 року", оскільки в Постанові НКРЕКП від 29.10.2015 року за №2684, якими внесено зміни до п.6.6 Правил, будь які посилання на відповідне Рішення ОСОБА_2 Безпеки та зазначений Указ Президента України відсутнє.

Щодо посилань позивача на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 3 від 16.12.2015 "Про узагальнення судової практики, вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг в сфері електропостачання", що містить висновок про внесення змін до договору на підставі внесення змін до Правил, то такий висновок в узагальненні стосувався саме технічного питання встановлення точки обліку, що регулюється саме Правилами користування електричної енергії, як нормативно-технічним документом, а не порядком оплати, альтернативне застосування яких передбачено законом.

За таких підстав, суд вважає, що вимоги позивача про наявність підстав до внесення змін до договору в частині зміни порядку оплати не базується на вимогах закону.

Крім того, сама форма внесення змін до договору у вигляді затвердження нової редакції Додатку "Порядок розрахунків" не є приведенням договору у відповідність до змін в п. 6.6 Правил, оскільки запропонована позивачем редакція Додатка "Порядок розрахунків" є не умовою, а сукупністю умов договору, більшість з яких не стосується спірного питання.

Наприклад, новою редакцією Додатку "Порядок розрахунків", на відміну від діючої редакції, відповідачу пропонується по новому відраховувати розрахунковий період (абз. 2 п. 1 Додатка), також на відповідача, при виникненні необхідності коригування обсягів договірної величини електричної енергії в сторону збільшення покладається обовязок здійснювати оплату додатково необхідних обсягів ще до звернення із відповідною вимогою до позивача та у відсутності відповідного рахунку (абз.3 п.7 Додатка), ще до їх погодження позивачем, тобто безпідставно.

Вищезазначене взагалі є неможливим для бюджетної установи, тобто в порушення ст. 49 Бюджетного Кодексу України, п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", зобовязань, за змістом яких у разі здійснення попередньої оплати електричної енергії можливо лише у разі погодження додаткового обсягу за договором та наявності рахунку на оплату.

Зазначені нові умови взагалі не охоплювались підставою позову, хоча позов стосується не переддоговірного спору, а внесення змін у вже укладений та діючий договір.

Також додаючи новий пункт щодо покладення на відповідача обовязку вносити попередню оплату на підставі рахунку позивача за пять днів до початку розрахункового періоду, тобто змінюючи строки оплати, які раніше були привязані до моменту отримання рахунку, позивачем не зазначений строк надання такого рахунку, хоча, виходячи із специфіки статусу відповідача, як бюджетної установи, строк внесення попередньої оплати має бути прямо повязаний із моментом його отримання (абз.1 п.7 Додатку).

Також за змістом абз. 3 п. 6.11 Правил передбачено, що рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії.

Отже абз.1 п.7 Додатку "Порядок розрахунків" вимогам цього пункту не відповідає, оскільки від відповідача вимагається сплачувати кожного розрахункового періоду вартість обсягу договірної величини споживання електричної енергії, тоді як у разі меншого обсягу фактичного споживання така різниця не буде враховуватися при внесенні попередньої оплати на наступний розрахунковий місяць.

Зміст пункту 9 Додатку "Порядок розрахунків" щодо остаточного розрахунку за спожиту електричну енергію таке порушення не усуває, оскільки має сенс тільки у разі перевищення обсягу фактичного споживання та не корегує розрахунки у разі фактичного споживання в меншому, ніж обсяг договірної величини у відповідному розрахунковому періоді.

Відповідно до ч.1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобовязання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Згідно з п.5 ст. 4 Бюджетного кодексу України бюджетне законодавство складається з нормативно- правових актів Кабінету Міністрів України, прийнятих на підставі і на виконання цього кодексу та інших законів країни, передбачених пунктами 3 та 4 цієї частини статті.

Згідно з п. 2.2 Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобовязань розпорядників бюджетних коштів розпорядників бюджетних коштів та одержувачів коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.03.2012 за № 419/20732, розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати взяття бюджетного зобовязання подають до відповідного органу Казначейства Реєстр бюджетних зобовязань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів і оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобовязання.

Документами, які підтверджують реєстрацію бюджетних зобовязань є договори (угоди), укладені розпорядниками бюджетних коштів із надавачами товарів, робіт та послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 23.04.2014 « Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт та послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (далі- - постанова КМУ № 117), а саме п.4.11. ч. 1 установлено, що розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів у договорах про закупівлю товарів, робіт та послуг за бюджетні кошти можуть передбачати відповідно до належним чином оформленого рішення головного розпорядника бюджетних коштів попередню оплату лише у разі закупівлі на строк не більше шести місяців послуг з енергопостачання в межах бюджетного року.

З урахуванням викладеного, така ситуація є також порушенням вимог п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", оскільки різниця попередньої оплати та фактично спожитої в розрахунковий період обсягу електричної енергії договірної величини не буде враховуватись протягом кожного розрахункового періоду, а отже і вийде за межі передбаченого цим пунктом граничного шестимісячного строку.

За таких обставин суд не вбачає підстав про необхідність внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом викладення в новій редакції Додатку Порядок розрахунків

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку про необґрунтованість та не задоволення вимоги позивача про внесенні змін до договору шляхом викладення Додатку Порядок розрахунків до договору про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти № 73 від 19.01.2016 у новій редакції.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне обєднання до Відділу освіти Троїцької районної державної адміністрації Луганської області про внесення змін до договору № 73 від 19.01.2016 про закупівлю (постачання) електричної енергії за державні кошти шляхом внесення змін до Додатку Порядок розрахунків в редакції позивача відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повне рішення складено та підписано - 16.09.2016.

Суддя Г.М.Старкова