Рішення № 61385584, 08.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016Справа №910/12556/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/12556/16

за позовом комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва»;

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні

позивача - Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації;

про стягнення 10 303,09 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Панкова О.А., довіреність № 56 від 19.04.2016р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (надалі - позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення 10 303,09 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 419 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 13.03.2014р. у визначений строк не розрахувався за користування об'єктом оренди, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати орендних платежів у сумі 10 303,09 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 748,31 грн., 3% річних - 140,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 138,73 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/12556/16, розгляд справи призначений на 11.08.2016р. та залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Солом'янську районну в місті Києві державну адміністрацію.

03.08.2016р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення доказів до справи.

08.08.2016р. через відділ діловодства суду від представника третьої особи надійшли письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог, в яких також третя особа просить розглядати справу без участі представника Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016р. розгляд справи було відкладено на 08.09.2016р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Присутнім у судовому засіданні 08.09.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 12.07.2016р. та ухвали від 11.08.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 12.07.2016р. та ухвалу від 11.08.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак поштове відправлення повернуто на адресу суду без вручення з відповідною відміткою поштової установи.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2014р. між Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (за договором - орендодавець, позивач), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (за договором - орендар, відповідач) та Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією (балансоутримувач, третя особа), було укладено договір № 419 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2013р. №166, розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації від 03.03.2014р. №139 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, далі - об'єкт оренди, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює побутове обслуговування населення (ремонт взуття).

Об'єктом оренди є нежиле приміщення, загальною площею 18,2 кв.м, згідно з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору (п.2.1. договору).

Відповідно до п.2.4 договору, об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Умовами п.3.1 договору погоджено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує балансоутримувачу орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі п. 21 таблиця 2 п.22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011р. №34/6250, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 3) та на дату підписання договору в цілому становить 464,18 грн. на місяць без ПДВ.

Згідно з п.3.2 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. А також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою, на якій розташований об'єкт оренди, розрахунок якої оформляється додатком та є невід'ємною частиною договору (додаток № 4) та сплачується орендарем разом з орендною платою (п.3.4 договору).

Відповідно до п.3.5 договору, орендна плата сплачується орендарем на рахунок балансоутримувача, за яким закріплене майно на праві господарського відання - Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, яке знаходиться за адресою: 03186 м. Київ, вул. Соціалістична, 6, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати та інших платежів є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві (п.3.5 договору).

Умовами п.3.6 договору встановлено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Цей договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 13.03.2014р. до 12.03.2017 (п.9.1 договору),

Згідно акту прийому-передачі об'єкту оренди від 13.03.2014р. орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування приміщення згідно з договором №419 від 13.03.2014р.

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (балансоутримувач) перейменоване на Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва», відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014 року №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» та віднесено до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

01.04.2016р. відповідачем було повернуто позивачу об'єкт оренди, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі об'єкта оренди від 01.04.2016р.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором по сплаті оренди та інших платежів, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором сумі 9275,56 грн. за період з 01.07.2015р. по 01.04.2016р.

У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті оренди та інших платежів за користування об'єктом оренди в сумі 9275,56 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

кладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 та 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням, а крім цього орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, а ст. 19 Закону встановлений обов'язок орендаря вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності та в строк, встановлений договором.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт несплати за користування об'єктом оренди за період з 01.07.2015р. по 01.04.2016р., та не надано доказів оплати належних платежів, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті оренди та інших платежів в сумі 9275,56 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 748,31 грн., 3% річних - 140,49 грн. та інфляційні втрати в розмірі 138,73 грн., розраховані окремо за кожний місяць користування об'єктом оренди, в якому виникла заборгованість.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.6.2 договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь балансоутримувача пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, та задовольняє зазначену вимогу у повному обсязі в сумі 748,31 грн.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, задовольняє останні за розрахунком позивача, який викладений у позовній заяві та який є арифметично вірним.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02222, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м.Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6; код ЄДРПОУ 35756919) основний борг у сумі 9275 грн. 56 коп., пеню - 748 грн. 31 коп., 3% річних - 140 грн. 49 коп., 138 грн. 73 коп. - інфляційних втрат та 1378 грн. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 13.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов