Рішення № 61385549, 13.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2016Справа №910/14759/16

За позовом: Приватного акціонерного товариства "Отіс"

до відповідача: Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва",

про: стягнення заборгованості в сумі 14 914,20 грн.,

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Мацюк В.В. (представник за довіреністю);

від відповідача не з'явились.

У судовому засіданні 13 вересня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Отіс", 12.08.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 48-юр від 11.07.2016 року до відповідача, Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва", про стягнення заборгованості в сумі 14 914,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2016 року порушено провадження у справі № 910/14759/16 та призначено розгляд справи на 13.09.2016 року.

Через відділ діловодства суду 12.09.2016 року від позивача надійшло клопотання на виконання вимог ухвали суду, яке було судом долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.09.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав та дав пояснення по суті спору.

Представник відповідача у судове засідання 13.09.2016 року не з'явився, правами, наданими йому ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (02.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом направлено відповідачу ухвалу про порушення провадження у справі за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що функціонує відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 14.12.2012 року №1846/5 "Про затвердження Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 року за № 2105/22417, тобто: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, 17, і повернуто підприємством у зв'язку з посиланням на «закінчення встановленого строку зберігання», отже відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Також судом було здійснено запит до офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштового відправлення № 0103038801850, в якому зазначено, що 25.08.2016 року об'єктом поштового зв'язку поштове відправлення було вручено за довіреністю.

Отже, виходячи з положень ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, сторони вважаються повідомлені про дату, час і місце належним чином.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

У відповідності до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2013 року між Приватним акціонерним товариством "Отіс" (далі - позивач, виконавець, підрядник) та Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (далі - відповідач, замовник) (разом - сторони) укладено договір на ремонт ліфта № D2 4T 381 (копія договору наявна в матеріалах справи, по тексту - Договір) відповідно до п. 1.1. Договору, Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 82 (2п.), реєстр. № 11085, придбання необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів комунального підприємства, а Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику вартість робіт і матеріалів та послуг, яка визначена в кошторисній документації.

Договірна ціна відповідно до пункту 2.1. Договору визначається на основі твердого кошторису, складеного за правилами визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1 (із змінами та доповненнями), що є невід'ємною частиною Договору, є твердою, узгодженою сторонами і складає 14 914,20 коп. з ПДВ.

Виконання робіт оформляється актом за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ3 не пізніше останнього робочого дня звітного місяця (пункт 2.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.3. Договору оплата вартості ремонту ліфта, згідно п. 2.1. по Договору, здійснюється Замовником протягом 5 робочих днів з дня підписання акту виконаних робіт за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3.

Підрядник відповідно до пункту 3.3. Договору зобов'язаний виконати роботи згідно кошторисної документації в термін не пізніше 3-ох місяців з дня підписання Договору.

Позивач зазначив, що зобов'язання за Договором виконав належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в) від 23.08.13 року та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрат/ за серпень 2013 року на суму 14 914 грн. 20 коп. (форма № КБ-3) від 23.08.13 року.

Як вказує позивач, враховуючи те, що замовником 23 серпня 2013 року був підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт без будь-яких зауважень і заперечення щодо якості та вартості виконаних робіт, відповідно до умов пункту 2.3. Договору замовник зобов'язаний був здійснити оплату не пізніше 29 серпня 2013 року.

Таким чином, у зв'язку з виконанням підрядником взятих на себе обов'язків за договором стосовно ремонтних робіт та несплатою замовником вартості отриманих робіт в сумі 14 914,20 грн. позивач вважає, що у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за договором на ремонт ліфта в сумі 14 914,20 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з огляду на таке.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 509 Цивільного Кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з відповідними приписами ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За приписами ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За приписами ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 844 Цивільного кодексу України у разі істотного зростання після укладення договору вартості матеріалу, устаткування, які мали бути надані підрядником, а також вартості послуг, що надавалися йому іншими особами, підрядник має право вимагати збільшення кошторису. У разі відмови замовника від збільшення кошторису підрядник має право вимагати розірвання договору.

Згідно зі ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як уже було встановлено судом, 11 липня 2013 між Приватним акціонерним товариством "Отіс" та Комунальним підприємством "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" укладено договір на ремонт ліфта № D2 4T 381 відповідно до якового пунктом 1.1 визначено, що Замовник доручив, а Підрядник прийняв на себе обов'язки по виконанню ремонту ліфта, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Верховинна, 82 (2п.), реєстр. № 11085, з придбанням необхідних матеріалів для виконання робіт за рахунок коштів комунального підприємства, а Замовник зобов'язаний сплатити Підряднику вартість робіт і матеріалів та послуг, яка визначена в кошторисній документації.

Вартість робіт за даним Договором складає 14 914,20 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 20 коп.).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що роботи загальною вартістю 14 914,20 грн. були виконані Підрядником належним чином, що підтверджується підписаними сторонами актом виконаних робіт за формою КБ-2В та довідкою за формою КБ-3 за серпень 2013 року від 23.08.2013 року.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити вартість виконаних робіт у розмірі 14 914,20 грн. не пізніше 29.08.2013 року згідно п. 2.3 договору.

А відтак, за розрахунками позивача, заборгованість відповідача перед позивачем складає 14 914,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, відповідач не скористався наданими йому ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, не з'явився у судове засідання, про дату і місце проведення якого був повідомлений належним чином, доказів на спростування доводів позивача, або доказів, які б свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти, суду не надав.

З огляду на вищезазначене, у зв'язку із несплатою відповідачем робіт у розмірі 14 914,20 грн., суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 14 914,20 грн.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Положеннями ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 14 914,20 грн.

Судові витрати позивача щодо сплати судового збору у сумі 1 378,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва" (ЄДРЮОФОП 36037999, адреса: 03134, м. Київ, ВУЛ. СИМИРЕНКА, будинок 17) на користь Приватного акціонерного товариства "Отіс" (ЄДРЮОФОП 14357579, адреса: 03062, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЧИСТЯКІВСЬКА, будинок 32) грошові кошти у розмірі 14 914,20 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот чотирнадцять гривень 20 копійок) та судовий збір - 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень). Видати наказ.

3. Копію рішення надіслати відповідачу у справі № 910/14759/16.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.09.2016 року.

Суддя О.С. Комарова