Ухвала суду № 61385543, 16.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.09.2016Справа № 910/11682/14Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) у справі № 910/11682/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Інвест»

про стягнення 114829 грн. 45 коп.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11682/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Інвест» грошові кошти у розмірі 100000 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2000 грн. 00 коп.

26.09.2014 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11682/14 видано наказ.

15.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» надійшла скарга на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві), в якій скаржник (стягувач) просить суд скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015.

При цьому, судом встановлено, що Відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві змінив свою назву на Печерським районний відділ Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Обгрунтовуючи вказану скаргу, скаржник (стягувач) зазначив, що державним виконавцем в рамках виконавчого провадження ВП№45347030 не було вжито всіх необхідних заходів для своєчасного та ефективного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11682/14, зокрема, як стверджує скаржник, державним виконавцем не було з'ясовано наявність у боржника рухомого майна, за рахунок якого можливо б було задовольнити інтереси стягувача, державним виконавцем не направлялись запити до Держсільгоспінспекції щодо наявності у боржника сільськогосподарської техніки, державним виконавцем не було встановлено, чи є у боржника на праві власності земельні ділянки, державний виконавець жодного разу не викликав керівника боржника з приводу виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11682/14 та погашення заборгованості на користь стягувача, не надсилав на адресу боржника вимог про надання пояснень щодо причин невиконання судового рішення т не звертався до суду з метою встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Азімут Інвест».

З огляду на викладене, скаржник (стягував) стверджує, що державним виконавцем було порушено ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки достатніх заходів у виконавчому провадженні ВП№45347030 щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 у справі № 910/11682/14 державним виконавцем вжито не було, що є підставою для скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві), суд дійшов висновку щодо її повернення скаржнику без розгляду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як зазначає скаржник у поданій до суду скарзі, про оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015, йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП№45347030 лише 14.09.2016, оскільки оскаржувана постанова стягувачу не надсилалась.

Таким чином, скаржник стверджує, що ним не було пропущено десятиденний строк для оскарження постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015.

Однак, суд зазначає, що доказів того, що скаржнику стало відомо про винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015 лише 14.09.2016 (тобто, більше ніж через рік від дня прийняття оскаржуваної постанови) скаржником суду не надано.

При цьому, скаржником (стягувачем) долучено до скарги копії клопотання та заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП№45347030, на яких міститься відмітка органу ДВС про їх реєстрацію як вхідної документації 09.09.2016, що не є підставою вважати, що скаржник не міг дізнатися про оскаржувану постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015 раніше 09.09.2016.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Суд критично оцінює твердження скаржника (стягувача) щодо дати, коли він дізнався про існування оскаржуваної постанови - 14.09.2016 (більше, ніж через рік від дня прийняття оскаржуваної постанови), у зв'язку з тим, що скаржнику було відомо як про факт відкриття виконавчого провадження (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№45347030 винесена 11.11.2014), так і про строки, в межах яких здійснюється виконавче провадження (протягом 6 місяців з дати винесення постанови про відкриття виконавчого провадження), з огляду на що скаржник як зацікавлена особа (стягувач), знаючи строки, в межах яких здійснюється виконавче провадження, та усвідомлюючи наслідки повернення виконавчого документу стягувачу, не довів, що не міг (не мав можливості) протягом більше ніж одного року від дати винесення оскаржуваної постанови ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження ВП№45347030 та довідатись про винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015 (навіть у випадку ненаправлення вказаної постанови державним виконавцем у передбачені законом строки).

При цьому, суд зазначає, що встановлення законом строків для оскарження дій органів ДВС має на меті забезпечення прав усіх учасників виконавчого провадження та стабільності правовідносин, які виникають при виконанні рішення суду, та відповідно правової визначеності даних правовідносин, а тому положення норми ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України щодо права оскарження дій (бездіяльності) органів ДВС протягом десяти днів з дня, коли стало про неї відомо, повинні розумітись саме як доведення скаржником неможливості дізнатись про винесення оскаржуваної постанови протягом розумного строку.

Тобто, сам факт неотримання копії постанови державного виконавця у передбачений законом строк не може свідчити про право на оскарження такої постанови у будь-який необмежений час в залежності від часу реалізації скаржником на власний розсуд права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що скаржником (стягувачем) не доведено суду належними та допустимими доказами, що дана скарга на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) у справі № 910/11682/14 подана у строк, передбачений ч. 1 ст 121-2 Господарського процесуального кодексу України та ч. 3 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, звертаючись до суду із скаргою після спливу десятиденного строку, встановленого ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скаржник повинен подати заяву про відновлення строку на подання скарги.

Так, у пункті 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 зазначено, що встановлений у частині першій статті 121--2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121--2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Таким чином, зважаючи на неподання скаржником заяви про відновлення строку на подання скарги на дії органів ДВС, суд дійшов висновку про повернення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) у справі № 910/11682/147 без розгляду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Саарланд Буд Інвест» на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції в м. Києві (Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві) у справі № 910/11682/14 щодо скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№45347030 від 25.06.2015 повернути без розгляду.

Суддя І.М. Отрош