Рішення № 61385255, 14.09.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2016 р. Справа № 903/493/16

за позовом Фонду державного майна України

до Приватного акціонерного товариства Волиньтурист

про усунення перешкод у користуванні державним майном

Суддя Філатова С.Т.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 20.11.2015р. №380

від відповідача: ОСОБА_2, дов. від 05.01.2016р. №03/.6а

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України розяснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України розяснено процесуальні права та обовязки сторін.

В судовому засіданні 14.09.2016р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

Фонд державного майна України звернувся з позовом про усунення перешкод у користуванні державним майном шляхом виселення ПрАТ Волиньтурист з будівлі готелю Світязь загальною площею 7 885кв.м., що розташована за адресою м. Луцьк, вул.Набережна,4.

Позовні вимоги обґрунтовані таким:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2011р. у справі №5004/2013/11, залишеним без змін всіма судовими інстанціями, визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності та зобовязано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях Волиньтурист (правонаступник - ПрАТ Волиньтурист) повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - готель Світязь, загальною площею 7 885 кв. м., що розміщений за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4.

На виконання пункту 3 наказу Фонду від 18.05.2012 № 711 Про організацію роботи з реєстрації права власності на майно загальносоюзних громадських обєднань (організацій) колишнього Союзу PCP, яке повертається у власність держави за рішенням суду Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області зареєстровано право власності за державою в особі Фонду на вищевказане нерухоме майно.

Однак, всупереч ст.ст. 317, 319 ЦК України та рішенням судів, зазначене державне майно продовжує використовувати ПАТ Волиньтурист, чим порушує вимоги статті 287 Господарського кодексу України, статті 4 Закону України Про управління обєктами державної власності та статті 5 Закону України Про оренду державного та комунального майна.

Факт незаконного користування державним майном підтверджується листами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 29.01.2016 № 01-03-176 та Волинської обласної державної адміністрації від 18.02.2016 № 1007/35/2-16.

Відповідач у відзиві від 22.08.2016р. №101/1.6а позов заперечив, мотивуючи тим, що відповідно до акту державного виконавця від 10.09.2015р. та додатку до нього, будівлю готелю Світязь, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, було передано Фонду державного майна України, про що свідчать підписи про прийняття представників ФДМУ - ОСОБА_3, ОСОБА_4

Водночас, вказав, що на сьогодні Кабінетом Міністрів України не визначено субєкта управління об'єктом, що повернуто у власність держави відповідно до статті 5 Закону України Про управління обєктами державної власності та постанови Кабінету Міністрів України від 07.10.2015 р. №817 Про затвердження Порядку визначення субєкта управління обєктами, що повернуті у власність держави, та іншим майном, субєкт управління якого не визначений. Разом з тим, КМУ не делеговано в установленому законом порядку ФДМУ повноважень щодо управління таким майном та не визначено юридичну особу, яка буде утримувати на балансі відповідне (державне) майно після витребування його з чужого незаконного володіння та передачі його державі в особі ФДМУ.

Крім того, на законодавчому рівні не визначено механізму передачі майна загальносоюзних обєднань (організацій) колишнього Союзу PCP, яке за рішенням суду переходить у власність держави, зокрема видатки на утримання майна, яке переходить у власність держави за рішеннями судів, не передбачені у Державному бюджеті України.

Станом на сьогодні ПАТ Волиньтурист є балансоутримувачем майна, що у свою чергу, забезпечує належний контроль за використанням будівель, проведенням вчасних поточних ремонтів, прибирання території навколо будівель, охорону будівель, пожежне спостереження та функціонування всіх систем з електро-, тепло-, водопостачання та водовідведення, вивіз сміття та побутових відходів, дезінсекцію та дератизацію приміщень, зокрема, несе всі фінансові витрати по утриманню майна з метою його збереження, а також сплачує до місцевого бюджету всі податки і збори, в тому числі і податки на землю, нерухоме майно та інші обовязкові платежі.

ПрАТ Волиньтурист вважає, що позовні вимоги позивачем сформульовано некоректно, оскільки відповідно до ст.ст. 311, 826 Цивільного кодексу України термін виселення вживається як примусове позбавлення фізичних осіб житла, зокрема, як наслідок розірвання договору найму житла, що не було визначено предметом даного спору.

Позивач у запереченнях на відзив від 06.09.2016р. зауважив, що твердження відповідача про те, що Кабінетом Міністрів України не делеговано в установленому законом порядку ФДМУ повноважень щодо управління державним майном - об'єктом нерухомого майна, а саме: будівлею готелю "Світязь", спростовується рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2011р. у справі №5004/2013/11, яким визнано право власності на вказане майно за державою в особі Фонду державного майна України.

З метою реалізації прав власника будівлі готелю "Світязь", передбачених частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України, Фонд державного майна України, керуючись Господарським кодексом України, статтею 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", статтею 5 Закону України "Про Фонд державного майна України", з метою ефективного використання майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу PCP, розташованого на території України, яке повернуто у власність держави за рішенням суду, видав наказ № 1103 від 04.08.2015 про створення Державного підприємства "Управління справами Фонду державного майна України" на базі майна, в тому числі - готелю "Світязь".

ОСОБА_5 з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців державну реєстрацію зазначеного підприємства проведено 13.08.2015 р.

Фондом державного майна здійснено заходи щодо визначення балансоутримувача готелю "Світязь", а саме: державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України".

Заперечив доводи відповідача щодо некоректного визначення способу захисту, вказав, що ст.16 Цивільного кодексу України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів із вказівкою на те, що цей перелік не є вичерпним. Саме незаконність перебування відповідача у готелі "Світязь", користування ним та передача приміщень готелю в оренду іншим особам, є підставою для обрання такого способу захисту прав держави, як виселення товариства з цієї будівлі, оскільки орган приватизації позбавлений можливості виконувати покладені на нього законодавством повноваження та реалізувати своє право як власника цього майна.

У судовому засіданні 06.09.2016р. представник позивача вказав на те, що приміщення готелю Світязь, загальною площею 7 885 кв. м., що розміщений за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4 передано Фонду державного майна України по акту державного виконавця від 10.09.2015р., проте фактично відповідач продовжує займати приміщення.

Розгляд справи згідно ст.77 ГПК України відкладався у звязку з непредставленням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

У судовому засіданні 14.09.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, запереченнях на відзив від 06.09.2016р.

Додатково повідомив, що РВ ФДМУ по Волинській області зверталося до прокуратури Волинської області щодо відкриття кримінального провадження щодо посадових осіб ПрАТ «Волиньтурист». Долучив лист від 16.03.2016р. №10-03-483, адресований заступнику прокурора Волинської області, з проханням відкрити кримінальне провадження щодо посадових осіб ПрАТ «Волиньтурист» та вжити відповідних заходів щодо захисту порушених майнових інтересів держави.

Представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві від 22.08.2016р. №101/1.6а.

У судовому засіданні представники сторін повідомили, що додаткові пояснення та докази по справі відсутні.

Господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази,

встановив:

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2011р. у справі №5004/2013/11, залишеним без змін постановами Рівненського апеляційного господарського суду від 25.09.2013р. та Вищого господарського суду України від 18.12.2013р., визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 437 від 31.08.2000р. Про оформлення права власності на нерухоме майно; визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на будівлю готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна,4; витребувано з незаконного володіння Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях Волиньтурист будівлю готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4; зобов'язано Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях Волиньтурист повернути державі в особі Фонду державного майна України безпідставно набуте майно - будівлю готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4 (а.с. 7-12), (а.с. 13-23).

ПрАТ Волиньтурист є правонаступником Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях Волиньтурист, що стверджується витягом із Статуту ПрАТ «Волиньтурист», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях Волиньтурист від 23.12.2011р. №Р-22-4.

ОСОБА_5 з витягом про державну реєстрацію прав №35643631 від 27.09.2012р. будівля готелю "Світязь", що знаходиться по вул. Набережній, 4 в м. Луцьку, належить на праві власності державі Україна в особі Фонду державного майна України на підставі рішення господарського суду Волинської області суду №5004/2013/11 від 30.11.2011р. (а.с. 26).

Наказом Фонду державного майна України №1103 від 04.08.2015р. на базі майна, яке зазначене в додатку до наказу (в перелік майна входить і будівля готелю "Світязь" по вул. Набережній, 4 в м. Луцьку), утворено державне підприємство "Управління справами Фонду державного майна України", та створено комісію з приймання-передачі майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, яке повернуто у власність держави за рішеннями суду та власником якого є держава в особі Фонду державного майна України (а.с. 86-89).

Відповідно до акту державного виконавця від 10.09.2015р. та додатку до нього, будівлю готелю Світязь, що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул. Набережна, 4, було передано Фонду державного майна України (а.с. 62-63).

Постановою Першого відділу ДВС Луцького МУЮ №42365888 від 09.10.2015р. закінчено виконавче провадження (а.с. 64).

Проте, ПрАТ «Волиньтурист» продовжує використовувати об'єкт нерухомості - готель "Світязь" по вул. Набережній, 4 в м. Луцьку, що стверджується листами Фонду державного майна України від 03.02.2016р. №10-13-1800, адресованого ПрАТ «Волиньтурист», щодо звільнення приміщення, Волинської обласної державної адміністрації від 18.02.2016р. № 1007/30/2016, адресований ФДМУ, Регіонального відділення ФДМУ від 29.01.2016р. №01-03-179, адресований ФДМУ, ПрАТ "Волиньтурист" від 09.02.2016р. №15/1.6а, адресований Фонду державного майна України (а.с. 28, 29-30, 56) та підтверджено відповідачем у відзиві від 22.08.2016р. №101/1.6а.

Виходячи зі змісту наведених позивачем підстав та правового обґрунтування заявлених вимог (ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України), спір у справі стосується захисту Фондом державного майна України речових прав держави України на нерухоме майно - будівлю готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4.

ОСОБА_5 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2012р. №35643631 зареєстровано право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на вищевказане нерухоме майно на підставі рішення господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. №5004/2013/11(а.с. 26).

Статус майна, як державної власності, встановлений рішенням господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. у справі №5004/2013/11, яке в силу приписів ч.4 ст.85 ГПК України набрало законної сили 14.02.2012р., є чинним, та виходячи з гарантованого ч.5 ст.124 Конституції України принципу обов'язковості судових рішень, є обов'язковим до виконання на всій території України.

Відповідно до ч.3 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, факт набуття та подальшого знаходження спірного нерухомого майна у державній власності станом на день подання негаторного позову в даній справі встановлено чинним судовим рішенням у справі №5004/2013/11, і це рішення не може бути поставлено під сумнів (Рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України").

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею незалежно від волі інших осіб (ст.316 ЦК України).

ОСОБА_5 зі ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

В силу приписів ст. 391 ЦК України власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності, вимагаючи усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Судом встановлено, що позивач позбавлений однієї з правомочностей власника - користування, тобто можливості господарського, підприємницького, культурно-побутового використання майна та вилучення з нього корисних властивостей.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей.

ОСОБА_5 приписів п.1 ч.2 ст.5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає органи виконавчої влади та державні колегіальні органи, які здійснюють функції з управління об'єктами державної власності.

ОСОБА_5 ст. 5 ЗУ "Про Фонд державного майна України" до повноважень Фонду належить, зокрема, здійснення повноважень власника державного майна.

На виконання пункту 3 наказу Фонду від 18.05.2012 № 711 "Про організацію роботи з реєстрації права власності на майно загальносоюзних громадських обєднань (організацій) колишнього Союзу РСР, яке повертається у власність держави за рішенням суду" регіональним відділенням Фонду державного майна України по Волинській області зареєстровано право власності за державою в особі Фонду на вищевказане нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.09.2012р. №35643631 (а.с. 26).

Передбачений ст. 391 ЦК України спосіб захисту - усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном - підлягає застосуванню у тих випадках, коли між позивачем, який є власником майна, і відповідачем, який користується спірним майном, не існує договірних відносин щодо цього майна і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі договору, укладеного з позивачем.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постанові від 27 травня 2015 р. у справі №6-92цс15.

Використання майна, що належить державі, ПрАТ «Волиньтурист» без будь-яких правових підстав стверджується перепискою ФДМУ з ПрАТ "Волиньтурист" та РВ ФДМУ по Волинській області (листи Регіонального відділення ФДМУ від 29.01.2016р. №01-03-179, Фонду державного майна України від 03.02.2016р. №10-13-1800, ПрАТ "Волиньтурист" від 09.02.2016р. №15/1.6а, Волинської обласної державної адміністрації від 18.02.2016р. №1007/30/2016, актом РВ ФДМУ від 13.01.2016р., а.с. 28, 29-30, 56) та не заперечено відповідачем.

ПрАТ «Волиньтурист» мотивує використання нерухомого майна - будівлі готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4 відсутністю субєкта управління обєктом, якого визначає КМУ.

Судом не прийняті вказані доводи, як такі, що спростовані наказом Фонду державного майна України №1103 від 04.08.2015р., згідно з яким створено Державне підприємство «Управління справами Фонду державного майна України, і в перелік майна, на базі якого воно утворено, ввійшов і готель «Світязь».

Не приймає суд і доводи відповідача щодо виконання судового рішення з посиланням на акт державного виконавця від 10.08.2014р., оскільки сам факт перебування у спірному приміщенні відповідачем у відзиві від 22.08.2016р. №101/1.6а не заперечено.

Не приймає суд і доводи відповідача щодо обрання позивачем невірного способу захисту, при цьому виходить із такого:

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Стаття 16 Цивільного кодексу, ст.20 Господарського кодексу України визначають способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких, зокрема, передбачено: примусове виконання обов'язку в натурі, присудження до виконання обов'язку в натурі, тому позовна вимога про виселення як примусове виконання обов'язку в натурі відповідає приписам ст.16 ЦК, ст.20 ГК України.

Верховний Суд України в ухвалі від 02.04.2008р. у справі №6-28598св07 висловив правову позицію, що відповідно до норм ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України власник вправі звернутись до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У Листі від 01.04.2014р. «Аналіз практики застосування судами ст.16 Цивільного кодексу України» Верховний Суд України вказав, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Саме такий концептуальний підхід до застосування судами положень ст. 16 ЦК знайшов своє втілення в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2012 року у справі N 6-20цс11.

Суд зауважує, що спосіб захисту, обраний позивачем, знайшов відображення і у чисельних постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 16.04.2013р. у справі №5023/4157/12, 10.02.2015р. у справі №924/1604/14, 30.04.2015р. у справі №916/3324/14, 14.07.2015р. у справі №910/20584/14, 07.12.2015р. у справі №914/3255/14, 29.03.2016р. у справі №5009/3657/12, 02.06.2016р. у справі №914/3653/15, 17.08.2016р. у справі №924/931/13,

Господарським судом встановлено, матеріалами справи підтверджено і відповідачем не заперечено, що ним на даний час всупереч рішенню господарського суду Волинської області від 30.11.2011р. у справі №5004/2013/11 за відсутності правових підстав для використання не звільнено будівлю готелю Світязь загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться в м. Луцьку по вул. Набережній,4, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Посилання відповідача на конституційне звернення щодо офіційного тлумачення окремого положення статті 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.08.1991р. №1540-ХІІ та відкриття конституційного провадження ухвалою Конституційного Суду України від 17.02.2016р. у справі 31-14/2016, судом не прийняті, оскільки виходять за межі позовних вимог.

Позовна вимога щодо належності майна державі Україна обґрунтована судовим рішенням, яке є чинним і згідно зі ст. 124 Конституції України є обовязковим для виконання.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378,00грн. слід віднести на нього згідно зі ст.49 ГПК України.

Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 16, 317, 321, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Виселити Приватне акціонерне товариство Волиньтурист (м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код ЄДРПОУ 02593659) з незаконно займаного обєкту нерухомого майна - будівлі готелю «Світязь» загальною площею 7 885 кв.м., що знаходиться за адресою м. Луцьк, вул. Набережна,4.

3.Стягнути з Приватного акціонерного товариства Волиньтурист (м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 33, код ЄДРПОУ 02593659) на користь Фонду державного майна України (м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) 1 378,00грн. витрат по сплаті судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст.84 цього Кодексу.

Повне рішення складено

19.06.2015р.

СуддяС.Т.Філатова