Постанова № 61384807, 19.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3661/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продаква" до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправним рішення Одеської ДФС України, яке оформлене листом №2140/10/15-70-19-01 від 17.06.2016 року щодо відмови в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн. та зобов'язати Одеську митницю ДФС України оформити та направити до органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення з Державного бюджету коштів надмірно сплачених до ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Продаква" до Одеської митниці ДФС України про визнання протиправним рішення Одеської ДФС України, яке оформлене листом №2140/10/15-70-19-01 від 17.06.2016 року щодо відмови в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн. та зобов'язати Одеську митницю ДФС України оформити та направити до органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення з Державного бюджету коштів надмірно сплачених до ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн.

В судовому засіданні 14.09.2016 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що відповідач Одеська митниця ДФС безпідставно прийнято рішення про відмову у поверненні надмірно сплачених позивачем податків та зборів. Представник Одеської митниці ДФС був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи (а.с.65), але в судове засідання не прибув без поважних причин, а тому, на підстаі положень ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 19.09.2016 року за наявними в справі письмовими доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Одеська митниця ДФС України на підставі ст.12-15 Митного кодексу України та п.3,4 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 08.02.1997 року №126/97 є місцевим и підрозділами центрального органу державної виконавчої влади в галузі здійснення митного контролю за переміщеннями вантажів через митний кордон та згідно ст.ст.30,31,70,71 цього ж Кодексу здійснюють митне оформлення вантажів, надають роз`яснення суб`єктам зовнішньоекономічної діяльності з питань митного оформлення вантажів, наявності або відсутності пільг щодо сплати податків та зборів за переміщення вантажів через митний кордон, а тому його рішення, дії або бездіяльність з цього приводу на підставі ст.55 Конституції України, п.1 ч.2 ст.17, ст.104 КАС України можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачем було подано до митного оформлення митні декларації №500040605/2015/003585 від 27.11.2015 року, №500040605/2015/000297 від 27.01.2016 року із дотриманням вимог ст.55 Митного кодексу України.

На підставі рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2015 року №500040605/2015/000005/2 Позивач 27.11.2015 року та року здійснив митне оформлення товару за більшою вартістю по митним деклараціям №500040605/2015/003585 від 27.11.2015 року, №500040605/2015/000297 від 27.01.2016 року, визначеною митним органом, а саме ТОВ «ПРОДАКВА» надмірно сплатило податки та митні платежі в сумі 167 273,40 грн. (сто шістдесят сім тисяч двісті сімдесят три гривні 40 коп.), про що свідчить запис у графі 48 зазначених вище митних декларацій.

Сума донарахованих коштів по зазначеним митним деклараціям склала 167 273,40 грн. (сто шістдесят сім тисяч двісті сімдесят три гривні 40 коп), які були списані із рахунку Позивача відповідно до вимог ч.7 ст. 55 Митного кодексу України по аркушам коригування митної декларації від 02.03.2016р. та від 27.04.2016р.- відповідно.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року по справі №815/396/16 (а.с.10-14) було визнано протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2015 року №500040605/2015/0011, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби, М\п «Іллічівськ» Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 27.11.2015 року №500040605/2015/000005/2.

Вказана постанова суду відповідно до положень ст.254 КАС України набрала законної сили 22.03.2016 року. (а.с.15).

Враховуючи, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови були скасовані в судовому порядку, відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 р. N 618, 21 грудня 2015 року Позивач 17 березня 2016року направив на адресу Одеської митниці заяву про повернення податків, митних та інших платежів, надмірно сплачених до бюджету в розмірі 167 273, 40грн., якою просив органи Одеської митниці ДФС оформити належним чином та направити до органу Держаного казначейства відповідні документи для виконання такого повернення.

Заяву було оформлено у відповідності із Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015р. № 1146.

Однак, листом за вих. № 2140/10/15-70-19-01 від 17.06.2016 року позивачу відмовлено в задоволенні заяви в зв'язку із тим, що зазначені кошти є фінансовою гарантією та були перераховані до державного бюджету у повному об'ємі та Адміністративним судом розглядалась справа про скасування рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби, М\п «Іллічівськ» Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 27.11.2015 року №500040605/2015/000005/2, а не про стягнення грошових коштів надмірно перерахованих Позивачем до державного бюджету у відповідності до зазначеного рішення.

Представник позивача вважає відмову Одеської митниці ДФС здійснити оформлення та повернути надмірно сплачені кошти протиправною, оскільки норми чинного законодавства України чітко визначають порядок дій митного органу в разі отримання заяви платника податків про повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету, і жоден лист будь-якого органу виконавчої влади не може встановлювати чи змінювати такий порядок.

Розглянувши оскаржене рішення відповідача, суд з урахуванням положень ч.3 ст.2 КАС України приходить до висновку про його не вілповілність закону з наступних підстав.

Відповідно до пп. 17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 1.2, 3.4 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24 січня 2006 р. N 25/44 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 січня 2006 р. за N 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Повернення платникам помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів, що зараховані на депозитні рахунки митних органів 3734, здійснюється відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 N 618, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 за №1097/14364.

Відповідно до ч.3 ст.301 Митного кодексу України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.43.1 ст. 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до довідки ДФС за№5745/10/15-03-17-00 від 16.05.2016 року у Позивача відсутня заборгованість з податків, зборів що контролюються органами доходів і зборів .

Процедура повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, визначена в Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженому наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.09. 2007 року за №1097/14364 (далі - Порядок).

Взаємовідносини територіальних органів Міністерства доходів і зборів України з місцевими фінансовими органами та територіальними органами Державної казначейської служби України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, регламентовані Порядком взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 15.12.2015 року №1146 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п. 1 розділу III Порядку для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

За змістом п.п.3,4,7 розділу III Порядку за наслідками перевірки факту перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати Відділом митних платежів митного органу готується висновок про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Висновок про повернення платникам податків помилково та/або надмірно сплачених митних та інших платежів повинен бути прийнятий митним органом не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення 20-денного строку з дня подання платниками податків заяви.

Вказані положення кореспондуються з п.п.5,7 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, відповідно до яких повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених законодавством, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку, яка може бути подана протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Орган Міндоходів на підставі даних особових рахунків платників готує висновок, два примірники Реєстру висновків за платежами, належними державному бюджету, та три примірники Реєстру висновків за платежами, належними місцевим бюджетам, та платежами, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами.

На підставі отриманих висновків відповідний орган Казначейства здійснює повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у визначеному законодавством порядку (п.10 Порядку взаємодії територіальних органів Міністерства доходів і зборів України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань).

Таким чином, підставою для виплати органом Казначейства надмірно сплачених Позивачем коштів є висновок митного органу про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів.

Представником відповідача до суду не надано жодних доказів того, що митним органом вжито будь-яких заходів до оформлення такого висновку, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

Посилання представника відповідача у письмових запереченнях проти позову на таку підставу відмови позивачу у повекрненні надмірно сплачених податків та зборів, як невизначеність процедури такого повернення у законодавстві не приймається судом до уваги з настукпних підстав.

Вищенаведене свідчить про те, що подаючи заяву про повернення надмірно сплачених податків та зборів від 23.05.2016 року (а.с.18-19), з урахуванням висновку суду, що міститься у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року (а.с.10-14) щодо невірного визначення митним органом митної вартості товарів, позивач ґрунтовно та правомірно мав сподіватись на бюджетне відшкодування вказаної суми переплати податків та зборів за рахунок коштів Державного бюджету України.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі -Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на «мирне володіння майном», а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов'язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів».

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як «юридичні особи»: неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під «законом» Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути «доступним» (accessible) та «передбачуваним» (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. «Доступність закону» означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. «Передбачуваність» означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв'язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі «Маркс проти Бельгії», п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі «Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів», п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має «легітимне сподівання» («Федоренко проти України», «Едуард Петрович Мельник проти України») на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право («Бурдов проти Росії», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Агрокомплекс проти України»); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу («Брезовец проти Хорватії», «Рисовський проти України», «Кечко проти України», «Стреч проти Великобританії», «Москаль проти Польщі», «Сук проти України», «Федоренко проти України», «Україна-Тюмень проти України»).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на відшкодування податку на додану вартість за рахунок державного бюджету повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Згідно п.50 Рішення ЄСПЛ у справі «ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06) судом констатовано, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Тобто суд повинен встановити чи вчинені дії митного органу щодо зобов'язання позивача сплатити донараховані ним податкі та збори на підставі закону та у відповідності до нього.

Як зазначено судом вище та констатовано судом у постанові Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016 року по справі №815/396/16 (а.с.10-14), яким було визнано протиправною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27.11.2015 року №500040605/2015/0011, визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Державної фіскальної служби, М\п «Іллічівськ» Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 27.11.2015 року №500040605/2015/000005/2, як таке, що не відповідає закону.

За таких обставин суд повинен констатувати те, що обмеження права позивача на бюджетне відшкодування надмірно сплачених податків та зборів з цього митного оформлення здійснено митним органом, як представником держави Україна, з порушенням основного принципу втручання держави у цей процес - принципу законності, що свідчить про недотримання при цьому гарантій для позивача, передбачених ст.1 Першого протоколу до Конвенції.

Як відзначив ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office, «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до положень ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до положень п.4 ч.2 ст.162 КАС України передбачено, що суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про стягнення коштів. А згідно абз.2 ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача на розпорядження приналежним йому майном, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким способом поновлення прав особи, що звернулась за судовим захистом по цій справі, є саме визнання протиправним рішення митного органу щодо відмові у направленні необхілденого паекету документів до органу ДКС України про повернення надмірно сплачених податків та зборів за рахунок коштів Державного бюджету України на користь позивача та зобов'язання митний орган вчинити саме таку дію, в зв'язку із чим, заявлені позовні вимоги підлягає задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю..

2. Визнати протиправним та скасувати рішення визнання протиправним рішення Одеської ДФС України, яке оформлене листом №2140/10/15-70-19-01 від 17.06.2016 року щодо відмови в оформленні і направленні до органу Державної казначейської служби України пакету документів на повернення коштів, надмірно сплачених до бюджету ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн.

3. Зобов'язати Одеську митницю ДФС України оформити та направити до органу Державної казначейської служби України пакет документів на повернення з Державного бюджету коштів надмірно сплачених до ТОВ "Продаква" в розмірі 167273,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.