Постанова № 61384594, 11.08.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2016 року м.Київ 810/2154/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», про накладення арешту на кошти та інші цінності.

Суть спору: Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в установах банків, що належать Договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60, Уповноваженою особою за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАС».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивав зазначив про те, що в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області перебуває на обліку як платник податків за неосновним місцем обліку Договір про спільну діяльність від 04.02.2004 №60, уповноваженою особою за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», заборгованість якого з рентної плати за користування надрами для видобування нафти та природного газу складає 17 134 877,61 грн. та в добровільному порядку не погашена.

Позивач зазначив про те, що з метою здійснення опису у податкову заставу майна ТОВ Фірма «ХАС», як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №6, податковим керуючим було здійснено виїзд за податковою адресою відповідача, проте ТОВ Фірма «ХАС» не було допущено податкового керуючого до приміщення для проведення опису майна в податкову заставу, що стало підставою для звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків в установах банку.

Поштова кореспонденція, яка була направлена на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з відміткою "повернення за зворотною адресою: через не запит".

Відповідно до ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

11.08.2016 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання б/н від 11.08.2016 (вх. №12446/16 від 11.08.2016) про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження, до якого були долучені документи по справі.

Частиною 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. № 1619/10/ 13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ХАС» (ідентифікаційний код 21237338, місцезнаходження 08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Леніна, будинок 48) зареєстровано в якості юридичної особи 02.11.1993, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань №20954502 від 30.07.2015.

04.02.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» (Сторона-1) та Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (Сторона-2) було укладено договір про спільну інвестиційну та виробничу діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались об'єднати свої вклади та вести спільну інвестиційну та виробничу діяльність.

Відповідно до п. 1.1 договору метою спільної діяльності є: нарощування видобутку вуглеводнів; опрацювання техніко-геологічної інформації по свердловинах, вказаних у Додатку №1 до договору; підготовка та впровадження програм, направлених на збільшення видобутку вуглеводнів із свердловини; підвищення віддачі продуктивних пластів та продуктивності свердловин; реалізація видобутих вуглеводнів; отримання прибутку в інтересах сторін.

Згідно з п. 1.2 договору виконання договору з боку сторони-2 здійснює філія ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогназ України» - Газопромислове управління «Полтавагазвидобування».

Пунктом 3.1 договору встановлено, що вкладом Сторони-1 у спільну діяльність є грошові кошти в обсязі, необхідному для повного фінансування витрат, що передбачаються Програмами спільної діяльності. Конкретний розмір вкладу Сторони-1 визначається виходячи з Програм спільної діяльності з урахуванням фактичного стану виконання Стороною-1 зобов'язань по внесенню вкладу. Відповідно до п. 3.2 договору вкладом Сторони-2 у спільну діяльність є право тимчасового користування свердловинами з обладнанням, що забезпечує видобуток згідно з переліком, наведеним у Додатку №1 до даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності, є спільною частковою власністю сторін із рівним визначенням часток: частка Сторони-1 становить 50%; частка Сторони-2 становить 50%.

За умовами п.4.4 спільне майно сторін відображається в окремому балансі спільної діяльності.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що ведення загальних справ та поточне керівництво спільною діяльністю здійснює сторона-1 (Оператор). При цьому, оператор діє в межах, обумовлених даним договором, Програмами спільної діяльності та рішеннями Комітету управління.

Згідно з п. 5.10 договору до компетенції оператора відноситься, зокрема: відкриття (закриття) та розпорядження окремим поточним рахунком у банку; сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів); складання та подання уповноваженим державним органам обов'язкової звітності.

За умовами п. 5.11 договору усі операції спільної діяльності обліковуються оператором на окремому балансі.

Відповідно до п. 5.12 договору усі фінансові операції спільної діяльності здійснюються оператором з окремого поточного рахунку, який відкривається ним спеціально для здійснення спільної діяльності в порядку, встановленому законодавством. Пунктом 6.1 договору встановлено, що сторони зобов'язані належним чином виконувати всі передбачені договором та програмами спільної діяльності зобов'язання.

За умовами пп. 6.2.4 п. 6.2 договору для досягнення мети, визначеної у ст. 1 даного договору, сторона-1 зобов'язується відкрити окремий поточний рахунок для проведення розрахункових операцій, пов'язаних із спільною діяльністю.

Згідно із п. 9.1 договору договір вступає в силу з дня його підписання сторонами за умови його узгодження ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України».

Даний договір укладений строком на 10 (десять) років (п. 9.2 договору).

Судом встановлено, що між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 від 07.05.2004, Додаткову угоду №2 від 01.03.2011, Додаткову угоду №3 від 18.04.2011, Додаткову угоду №4 від 16.06.2011 та Додаткову угоду №5 від 08.10.2012 до договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №60 від 04.02.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.07.2012 договір про спільну діяльність №60 від 04.02.2004, уповноваженою особою за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», був взятий на облік за неосновним місцем обліку у Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Державної податкової служби у Дніпропетровській області, що підтверджується повідомлення про взяття га облік за неосновним місцем обліку №6647 від 31.07.2012 та витягом з АС «Податковий облік».

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» було подано до Магдалинівського відділення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини, в яких самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, а саме:

- податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016, в якій самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, а саме:

1)розрахунок №1 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016 на суму 312459,53 грн.;

2)розрахунок №2 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016 на суму 12003,14 грн.;

3)розрахунок №4 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016 на суму 356389,54 грн.

- податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016, в якій самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, а саме:

1)розрахунок №1 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016 на суму 262818,54 грн.;

2)розрахунок №2 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016 на суму 4028,54 грн.;

3)розрахунок №4 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016 на суму 347864,36 грн.

Також позивачем було подано до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області податкові декларації з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини, в яких самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, а саме:

- податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016, в якій самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, зокрема, розрахунок №1 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за березень 2016 року від 15.04.2016 на суму 148496,84грн.;

- податкову декларацію з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016, в якій самостійно визначено суму, яка підлягає нарахуванню та сплаті в державний бюджет, зокрема, розрахунок №1 з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводневої сировини за квітень 2016 року від 19.05.2016 на суму 149868,62 грн.

Судом встановлено, що станом на 24.06.2016 заборгованість відповідача з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного складає 17 134 877,61 грн., з яких 16 555 279,82 грн. - заборгованість з рентної плати за користування надрами та пеня - 579 597,79 грн.

Вказана заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань з рентної плати за користування надрами для видобування газу природного та з рентної плати за користування надрами для видобування конденсату газового, а також у зв'язку з невиконанням рішень ДФС про розстрочення (відстрочення) податкового боргу та податкових зобов'язань (а. с. 37-148).

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом було виставлено відповідачу наступні податкові вимоги:

- податкову вимогу №172-17 від 16.06.2016, у якій контролюючим органом було визначено суму податкового боргу договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - уповноваженої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАС», що становить 2635573,75 грн., у тому числі 2570285,72 грн.- основний платіж та 65287,73 грн. - пеня.

- податкову вимогу №174-17 від 16.06.2016, у якій контролюючим органом було визначено суму податкового боргу договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - уповноваженої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАС», що становить 14499304,16 грн., у тому числі 13984994,10 грн. - основний платіж та 514310,06 грн. - пеня.

Судом встановлено, що наказом Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №211 від 16.06.2016 було призначено податкового керуючого договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - уповноваженій особі - Товариству з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС».

Надалі Новомосковською об'єднаною державної податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у зв'язку із наявність у договору про спільну діяльністю від 04.02.2004 №60 - уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС»), заборгованості зі сплати рентної плати за користування нафтою для видобування вуглеводневої сировини на загальну суму 17 134 877,61 грн., було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу №173 від 16.06.2016, яким встановлено здійснити опис майна, що перебуває у власності (господарському відданні або оперативному управлінні) платника податків - Договору про спільну діяльність від 04.02.2014 №60, уповноваженою особою за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС».

Вказане рішення було направлено на адресу відповідача з листом №8740/10/04-08-17-13 від 17.06.2016, у якому податковий орган просив відповідача виділити ліквідне майно, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, для включення його до акта опису, та повідомив про те, що у разі несплати відповідної суми податкового боргу, до платника податків будуть застосовані передбачені Податковим кодексом України заходи стягнення податкового боргу.

Судом встановлено, що з метою проведення опису майна опису майна платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу податковим керуючим ОСОБА_1 22.06.2016 було здійснено виїзд за місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №60.

За результатами проведення вказаного виїзду податковим керуючим було складено акти про відсутність посадових осіб за місцезнаходженням від 22.06.2016 як щодо Договору про спільну діяльність, так і щодо ТОВ Фірми "ХАС".

Крім тогою, податковим керуючим було складено акт про перешкоджання платником податків виконання повноважень податкового керуючого №2 від 22.06.2016 та акт про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податкового керуючого №4 від 22.06.2016.

З вказаних актів вбачається, що перешкоди полягають у наступному:

- недопущення до приміщення договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - уповноваженої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», та приміщень ТОВ Фірма «ХАС»;

- недопущення податкового керуючого для здійснення опису майна платника податків у податкову заставу.

Вищевказані акти про перешкоджання платником податків виконанню повноважень податковим керуючим зумовили звернення податкового органу до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, які знаходяться в установах банків, з приводу чого суд зазначає наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законами.

Згідно із пп. 14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в установлені строки.

Як зазначено вище, у Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», як уповноваженої особи по договору про спільну діяльність від 04.02.2004 №60, наявний податковий борг з рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі за березень-квітень 2016 року у розмірі 17 134 877,61 грн.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як зазначено вище, контролюючим органом на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС», як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №60, було надіслано податкову вимогу №172-17 від 16.06.2016, в якій зазначено суму податкового боргу зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 2635573,45 грн. та податкову вимогу №174-17 від 16.06.2016, в якій зазначено суму податкового боргу зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 14499304,16 грн.

Відповідно до ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Згідно із пп. 89.1.1 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

Право податкової застави виникає також у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Пунктом 89.4 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

Згідно з пунктом 91.1 статті 91 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно (п. 91.3 ст. 91 ПК України).

Відповідно до п. 91.4 ст. 91 ПК України у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків може бути достроково скасовано за рішенням податкового керуючого або суду.

Відповідно до п.94.1 ст. 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.3 ст. 94 Податкового кодексу України встановлено, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків (п.94.4 ст.94 Податкового кодексу України).

Згідно з п.п.94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно із пп.94.2.7 п.94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Вищий адміністративний суд України в Листі від 29.04.2013 р. N642/12/13-13 зазначив, що відсутність підстав для застосування арешту коштів платника податків, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (в редакції станом на момент прийняття листа - підпункт 20.1.17), серед підстав для застосування адміністративного арешту, що входять до переліку, встановленого пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України (сформульованого як вичерпний), не повинна розглядатися судами як перешкода для застосування арешту коштів на рахунках платника податків у відповідних випадках.

Наведене пояснюється тим, що норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов'язковою до виконання, зміст її є самостійним, чітким і зрозумілим. Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Так, норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

При цьому арешт із підстав, передбачених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може застосовуватися до майна платника податків, відмінного від коштів, оскільки диспозиція розглядуваної правової норми визначає предметом для накладення арешту виключно кошти та цінності, що знаходяться в банках.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

Як було вказано вище, з метою погашення податкового боргу контролюючим органом було виставлено уповноваженій особі за договором про спільну діяльність від 04.02.2004 №60 - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «ХАС» податкову вимогу №172-17 від 16.06.2016, в якій зазначено суму податкового боргу зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 2635573,45 грн., та податкову вимогу №174-17 від 16.06.2016, в якій зазначено суму податкового боргу зі сплати рентної плати за користування надрами для видобування природного газу у розмірі 14499304,16 грн.

Вказані вимоги були направлені на адресу платника податків 21.06.2016, що підтверджується фіскальним чеком відділення поштового зв'язку, у зв'язку з чим початок перебігу 60-денного строку припадає на 22.06.2016, та, відповідно, останній день строку - на 20.08.2016.

Звідси, у даному випадку право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна виникло 21.08.2016, у той час як позовна заява надійшла до суду 04.07.2016, тобто до моменту виникнення у позивача відповідних повноважень, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також суд звертає увагу на те, що умовою застосування норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

Така позиція викладена у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України від 29.04.2013 р. N 642/12/13-13.

Крім того, суд зазначає, що докази відсутності у платника податків майна, достатнього для погашення податкового боргу, також мають бути встановлені станом на дату, не раніше за 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) податкової вимоги, у той час як додані до позовної заяви Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лист Регіонального сервісного центру в Дніпропетровській області датовані 23.06.2016.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується передчасність звернення до суду Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області з позовом у цій справі, що є підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.