Постанова № 61384586, 08.09.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року 810/1542/16

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Управління житлово-комунального господарства" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.02.2016 №0001161700.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем оскаржуване рішення прийнято неправомірно, оскільки останнім нараховано штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Проте, відповідно до приписів Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" заборонено нараховування пені підприємствам, які реструктуризували свою заборгованість. Позивач також зауважив, що положення статті 5 вказаного закону передбачають, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів всіх рівнів.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення є прострочення позивачем строку сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшли клопотання представників сторін про розгляд справи за їх відсутністю.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Управління житлово-комунального господарства" зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області 04.04.2001 (ідентифікаційний код 31476318), що підтверджується свідоцтвом серії А01 № 462355.

В лютому 2016 року на підставі п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61 Податкового кодексу України посадовою особою ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку щодо своєчасності сплати єдиного соціального внеску КП "Управління житлово-комунального господарства" за період з 20.11.2015 по 16.02.2016.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт камеральної перевірки платника єдиного внеску від 17.02.2016 №101/1700/31476318, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування", що виявилось у несвоєчасній сплаті єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 20.11.2015 по 16.02.2016.

На підставі висновків Акту перевірки ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.02.2016 №0001161700, згідно з яким до позивача застосовано штраф за період з 20.11.2015 по 16.02.2016 у розмірі 631167,61 грн. (20 %) та нараховано пеню в розмірі 97035,34 грн.

Позивач, не погоджуючись з такими діями відповідача, звернувся зі скаргою до Головного управління ДФС у Київській області.

Рішенням Головного управління ДФС у Київській області №728/10/10-36-10-01-04 від 31.03.2016 про результати розгляду скарги рішення ДПІ у м. Славутичі ГУ ДФС у Київській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.02.2016 №0001161700 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Оскаржуючи рішення від 17.02.2016 №0001161700, позивач посилається на положення ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію".

Так, дотримуючись положень вказаного вище закону, позивач уклав 1310 договорів щодо реструктуризації заборгованості з населенням міста Славутич Київської області на загальну суму 3278273,14 грн. та вважає, що встановлені суми штрафу не підлягають сплаті, оскільки положеннями ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" встановлено пряму заборону на нарахування сум штрафів щодо реструктуризованої заборгованості підприємств.

Однак, не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у разі несвоєчасності або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Частина 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

Положення частини 3 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вказує на те, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Положення частини 10 вказаної статті визначає, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

На суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам, енергогенеруючим компаніям та підприємствам Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на їх недоїмку з платежів до бюджетів усіх рівнів.

Вказану вище норму закону позивач зазначає як основний аргумент для скасування оспорюваного рішення відповідача.

Однак, суд не погоджується з посиланням позивача на статтю 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію", виходячи з наступного.

Несплата позивачем внесків із соціального страхування що призвело до нарахування йому штрафних санкцій та пені у період з 20.11.2015 по 16.02.2016, що підтверджується розрахунком штрафних санкцій, викладеному в акті перевірки від 17.02.2016, не може ототожнюватись із забороною нарахування пені згідно ст. 5 Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги спожиті газ та електроенергію", оскільки єдиний соціальний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється в обов’язковому порядку з метою забезпечення захисту прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").

Крім того, суд звертає увагу на те, що предметом правового регулювання Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію" є правовідносини з подолання заборгованості громадян з оплати житлово-комунальних послуг і законодавець визначив процедуру погашення такої заборгованості шляхом прийняття спеціального закону.

Суд також наголошує, що у КП "Управління житлово-комунального господарства" реструктуризованим є саме комунальний борг платників (громадян) комунальних послуг, а правовідносини щодо сплати єдиного соціального внеску не входять до категоріального апарату сплати комунальних послуг.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу грошові зобов’язання, а оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій є таким, що прийняте правомірно та у порядку, встановленому законодавством.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом рішення.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 17, 69-71, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Щавінський В.Р.