Постанова № 61384513, 12.09.2016, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2016 р. Справа № 809/756/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Савченко Н.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_2

до Івано-Франеківського обласного військового комісаріату

про визнання нечинним та скасування рішення та зобов"язання прийняти рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківського обласного військового комісаріату (надалі - відповідач, Івано-Франківський ОВК), в якому просить суд: визнати нечинним та скасувати рішення комісії відповідача з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України, викладене у протоколі № 2 від 27.01.2016 року; зобов'язати комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій у Збройних Силах України.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.01.2016 року за результатами розгляду поданих позивачем документів, необхідних для надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій, комісія Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України протиправно відмовила ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бових дій. Позивач стверджує, що відповідачем при прийнятті вказаного рішення про відмову безпідставно не було взято до уваги всі подані ОСОБА_2 документи, що підтверджують участь позивача в антитерористичній операції, а відмова у наданні статусу учасника бойових дій грунтується лише на тому, що у довідці про безпосередню участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції підставою вказаний наказ керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року, в якому відсутнє прізвище позивача. ОСОБА_2 зазначає, що на час прийняття вказаного наказу керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року, позивач вибув з військової частини у відпустку за станом здоров'я. При цьому, факт безпосередньої участі позивача в антитерористичній операції підтверджується не лише відповідними документами, а також й іншими військовослужбовцями, які проходили військову службу з ОСОБА_2 та включені до списку осіб, що з 05.07.2014 року входили до складу підрозділів, які залучались до антитерористичної операції та зазначені в наказі керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року. Однак відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій не викликав таких військовослужбовців для підтвердження факту участі позивача в антитерористичній операції.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, наведених в письмовому запереченні від 01.07.2016 року № 1/5172. Зокрема, відповідач посилається на те, що при винесенні рішення про відмову у наданні позивачу статусу учасника бойових дій комісією Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України не було взято до уваги довідку № 396 від 06.09.2014 року про безпосередню участь ОСОБА_2, оскільки відповідно до наказу керівника сектору «Д» від 03.08.2014 року № 15 ОСОБА_2 не зарахований до складу підрозділів, які залучались до антитерористичної операції в складі військової частини польова пошта В0120. Окрім цього, згідно виписки із карти амбулаторного лікування позивача Івано-Франківської психо-неврологічної лікарні від 14.08.2014 року № 5728 ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному лікувальному закладі в період з 30.07.2014 року по 14.08.2015 року, а тому відомості, вказані в довідці № 396 від 06.09.2014 року про безпосередню участь ОСОБА_2 в бойових діях в період з 21.07.2014 року по 01.08.2014 року, не відповідають дійсності. Також відповідач зазначив, що згідно витягу із розрахункової відомості про нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини - польова пошта В0120 за травень - листопад 2014 року, ОСОБА_2 не отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, що спростовує факт проходження позивачем військової служби в зоні проведення антитерористичної операції. В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволення позову відмовити.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази, покази свідків та інші матеріали справи, суд встановив таке.

ОСОБА_2 17.05.2014 року відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» був призваний на військову службу по мобілізації, що підтверджується відповідним записом у військовому квитку позивача та копією повідомлення військового комісара Снятинсько-Городенківського ОРВК від 18.07.2014 року № 672 (а.с. 10, 13).

Відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В0120 від 15.05.2014 року № 7 ОСОБА_2 прийняв справи та приступив до виконання службових обов'язів на посаді кулеметника відділення охорони 5 батальйону територіальної оборони ВОС-101627А (а.с. 15).

Після прибуття в місто Амвросіївку Донецької області згідно наказу командувача військами ОК «Північ» від 28.06.2014 року № 188/9/1053 та бойового наказу від 28.06.2014 року № 031, позивач на підставі наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 73 від 05.07.2014 року приступив до виконання бойового завдання (а.с. 16).

22.07.2014 року перебуваючи в селі Кумачове Донецької області, на підставі рапорта ОСОБА_2 про надання відпустки, позивачу згідно наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 88 від 22.07.2014 року була надана відпустка (а.с. 17).

Під час відпустки 30.07.2014 року ОСОБА_2 був госпіталізований в Івано-Франківську обласну психоневрологічну лікарню № 3. 14.08.2014 року позивача виписали з вказаного медичного закладу з подальшим направленням в клініку психіатрії ГВМКЦ «ГВКГ», що підтверджується копією виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 2611/14 від 14.08.2014 року № 5728 (а.с. 23).

26.08.2014 року ОСОБА_2 був госпіталізований в клініку психіатрії в ГВМКЦ «ГВКГ», де проходив стаціонарне лікування по 19.09.2014 року (а.с. 26). Рішенням госпітальної комісії від 18.09.2014 року позивачу була надана відпустка на 30 календарних днів за станом здоров'я.

30.10.2014 року ОСОБА_2 був знову госпіталізований в клініку психіатрії в ГВМКЦ «ГВКГ», де лікувався до 18.12.2014 року, що підтверджується копією виписного епікризису № 25570 (а.с. 24).

11.12.2014 року госпітальна військово-лікарська комісія психоневрологічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України визнала позивача непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час на підставі ст. 17-б графи ІІ «Розклад хвороб» Положення про військово-лікарську експертизу МОЗ України, що підтверджується свідоцтвом про хворобу № 1596-п від 17.12.2014 року (а.с. 25). При цьому, згідно висновку госпітальної військово-лікарської комісії психоневрологічного профілю ГВМКЦ «ГВКГ» МО України, захворювання ОСОБА_2 пов'язане з проходженням військової служби.

29.11.2014 року наказом командира військової частини польова пошта В0120 № 207 від 29.11.2014 року відповідно до вимог телеграми ТВО КВ ОК «Північ» від 28.11.2014 року № 186/5/2/1813 позивача направлено для подальшого проходження служби в розпорядження військового комісара Івано-Франківського ОВК та виключено зі списків особового складу військової частини польова пошта В0120 і всіх видів забезпечення (а.с. 18).

Наказом ТВО військового комісара Івано-Франківського ОВК від 05.01.2015 року № 1 на підставі наказу командувача військ ОК «Північ» від 25.12.2014 року № 128-РС про звільнення ОСОБА_2 з військової служби у запас за станом здоров'я, позивача виключено зі списків особового складу Івано-Франківського ОВК та всіх видів забезпечення (а.с. 14).

05.02.2015 року Івано-Франківська МСЕК встановила в ОСОБА_2 втрату професійної працездатності на 25 %, яка пов'язана з проходженням військової служби (а.с. 30).

12.01.2015 року позивач звернувся до військового комісаріату Городенківського РВК із заявою про направлення документів на комісію Івано-Франківського ОВК для надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с. 60).

11.02.2015 року відповідач листом № 10/968 направив на адресу позивача витяг з протоколу № 2 від 27.01.2016 року засідання комісії Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України. (а.с. 11). Згідно зазначеного витягу з протоколу № 2 від 27.01.2016 року ОСОБА_2 відмовлено у наданні статусу учасника бойових дій в зв'язку з тим, що у довідці про безпосередню участь в антитерористичній операції вказана підстава: наказ керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року, однак прізвище ОСОБА_2 в цьому наказі відсутнє (а.с. 12).

В березні 2016 року позивач звертався в комісію з питань визначення учасниками бойових дій Міністерства оборони України, однак Департамент кадрової політики Міністерства оборони України листом від 21.04.2016 року № 226/9/3506 повідомило ОСОБА_2, що з 2009 року в Міністерстві оборони України не існує комісії щодо вирішення спірних питань із визначення учасників бойових дій, тому рішення комісії Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій є остаточним, а позивач має право оскаржити вищезазначене рішення в судовому порядку (а.с. 34). ОСОБА_2 скористався своїм правом на оскарження та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи даний спір суд виходив з таких мотивів та норм права

Статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначає Кабінет Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413 затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (надалі - Порядок № 413).

Згідно пункту 2 Порядку № 413 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) статус учасника бойових дій надається, військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовцям військових прокуратур, особам рядового, начальницького сладу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 4 Порядку № 413 встановлено, що підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається, зокрема, комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС.

Для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому та третьому пункту 2 цього Порядку, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники установ, закладів у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов'язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи із зазначених у пункті 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу розташоване безпосередньо у районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками установ, закладів подаються на розгляд комісії у місячний строк після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або установи, закладу чи призначення їх на відповідні посади (пункт 6 Порядку № 413).

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником установи, закладу до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії (пункт 8 Порядку № 413).

В даному випадку позивач самостійно звернувся із заявою від 12.01.2016 року до Городенківського районного військового комісаріату, в якій просив направити документи на комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату для надання ОСОБА_2 статусу учасника бойових дій за безпосередню участь в антитерористичній операції (а.с. 60). Вказану заяву позивач подав разом з такими документами: згода на збір та обробку персональних даних (а.с. 61); копія паспорта; копія ідентифікаційного коду; довідка про участь в АТО від 06.09.2014 року № 396 (а.с. 21); копія військового квитка (а.с. 10); витяг з наказу командира військової частини польова пошта В0120 № 7 від 15.05.2014 року (а.с. 15); копії посвідчень учасника бойових дій двох свідків та їхнї нотаріально засвідчені заяви від 06.08.2015 року про участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції (а.с. 31); витяг з наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 88 від 22.07.2014 року (а.с. 17); витяг з наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 207 від 29.11.2014 року (а.с. 18); витяг з наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 1 від 05.01.2015 року (а.с. 14).

11.02.2015 року відповідач листом № 10/968 направив на адресу позивача витяг з протоколу № 2 від 27.01.2016 року засідання комісії Івано-Франківського ОВК з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України, яким відмовлено ОСОБА_2 у наданні статусу учасника бойових дій в зв'язку з тим, що у довідці про безпосередню участь в антитерористичній операції вказана підстава: наказ керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року, але в цьому наказі керівника сектору «Д» прізвище ОСОБА_2 відсутнє (а.с. 12).

Зважаючи на зміст пункту 4 Порядку № 413, суд не може погодитися з вказаною підставою для відмови позивачу у наданні статусу учасника бойових дій з огляду на таке.

В пункті 4 Порядку № 413 наведено перелік документів, які слугують підставою для надання особі статусу учасника бойових дій. При цьому, системний аналіз даного пункту приводить до висновку, що надання особі статусу учасника бойових здійснюється за наявності хоча б одного з перелічених документів, серед яких: документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, оперативних завдань, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, а також інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення). Тобто, відсутність прізвища позивача в наказі керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року, не може слугувати підставою для спростування факту безпосередньої участі ОСОБА_2 в антитерористичній операції, за наявності інших документів, що підтверджують факт перебування позивача в зоні проведення антитерористичної операції. Такими документами є: витяг з наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 73 від 05.07.2014 року, який свідчить про прибуття позивача в місто Амвросіївка Донецької області для виконання бойового завдання та встановлення винагороди за безпосередню участь в антитерористичних операціях (а.с. 16); витяг з наказу командира військової частини польова пошта В0120 №88 від 22.07.2014 року, який свідчить про вибуття ОСОБА_2 з села Кумачове Старобешівського району Донецької області у відпустку за сімейними обставинами з 22.07.2014 року (а.с. 17); довідка про безпосередню участь в АТО від 06.09.2014 року № 396 (а.с. 21).

З аналогічних мотивів суд не може погодитися із доводами відповідача про те, що позивач не надав на засідання комісії наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення ОСОБА_2 (в тому числі в складі підрозділу) до проведення антитерористичної операції, оскільки пункт 4 Порядку № 413 містить не вичерпний перелік документів, які слугують підставою для надання особі статусу учасника бойових дій.

Щодо доводів відповідача про те, що відомості вказані в довідці № 396 від 06.09.2014 року про безпосередню участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції в період з 05.07.2014 року по 21.07.2014 року та з 01.08.2014 року по 24.08.2014 року не відповідають дійсності, оскільки згідно виписки із карти амбулаторного лікування позивача Івано-Франківської психо-неврологічної лікарні від 14.08.2014 року № 5728 ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні у вказаному лікувальному закладі в період з 30.07.2014 року по 14.08.2015 року, то суд зазначає таке. В матеріалах справи міститься довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 06.09.2014 року № 396, згідно якої ОСОБА_2 в період з 05.07.2014 року по 21.07.2014 року та з 01.08.2014 року по 24.08.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької області (Сектор «Д»). Вказана довідка видана на підставі наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 73 від 05.07.2014 року; наказу керівника сектору «Д» № 15 від 03.08.2014 року; наказу командира військової частини - польова пошта В0120 № 73 від 05.07.2014 року. Дана довідка підписана командиром військової частини - польова пошта В0120 ОСОБА_4 та містить відбиток печатки військової частини - польова пошта В0120. Тобто, довідка про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 06.09.2014 року № 396 відповідає формі, що встановлена Положенням № 200. Одночасно суд вважає, що невідповідність інформації у вказаній довідці щодо періоду, коли позивач брав участь у бойових діях та фактично перебував на стаціонарному лікуванні в період з 20.07.2014 року по 14.08.2015 року, жодним чином не пов'язана із діями позивача, оскільки видача такої довідки належить до повноважень командира військової частини, в якій проходив військову службу ОСОБА_2

Окрім цього, в матеріалах справи міститься довідка від 06.09.2014 року № 396, видана солдату ОСОБА_2 про те, що він перебував на військовій службі у військовій частині - польова пошта В0120, яка входила до складу сил, що залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з 05.07.2014 року по 22.07.2014 року (а.с.54). Дана довідка підписана командиром військової частини - польова пошта В0120 ОСОБА_4 та містить відбиток печатки військової частини - польова пошта В0120.

На час розгляду справи в суду немає доказів щодо підробки чи недостовірності вказаних довідок.

Суд також не може погодитися з висновками відповідача про те, що оскільки ОСОБА_2 згідно розрахункової відомості про нарахування грошового забезпечення за травень-листопад 2015 року не отримував винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції, то й не проходив службу в зоні проведення АТО. При цьому, відповідачем не враховано, що грошова винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції особовому складу військової частини - польова пошта В0120, в тому числі і ОСОБА_2, встановлена на підставі наказу командира військової частини - польова пошта В0120 від 05.07.2014 року № 73. Тобто, уже сам факт встановлення такої грошової винагороди ОСОБА_2 свідчить про перебування позивача в зоні проведення АТО. В той же час, виплата чи не виплата грошового забезпечення не може безпосередньо слугувати підставою для висновків відповідача про безпосередню участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції, а підлягає оцінці разом з іншими обставинами.

Так, згідно архівної довідки № 179/1/7663 від 11.08.2016 року, виданої Галузевим державним архівом Міністерства оборони України, відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В0120 № 121 від 26.08.2014 року ОСОБА_2 слід вважати вибувшим з розпорядження сил АТО з 26.08.2014 року та відправленим у пункт постійної дислокації військової частини - польова пошта В0120 - м. Івано-Франківськ (а.с. 94).

Населені пункти, в яких перебував ОСОБА_2 в період з 05.07.2014 року по 22.07.2014 року виконуючи бойове завдання згідно вищевказаних наказів - місто Амвросіївка та село Кумачове Старобешівського району Донецької області, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.12.2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», відносяться до території АТО.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вказані документи свідчать про направлення ОСОБА_2 в зону проведення АТО для виконання бойового завдання, його перебування в зоні АТО, під час якого позивач брав безпосередню участь в антитерористичній операції.

Суд звертає увагу також на те, що діяльність комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій регламентується Положенням про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 року № 200 (надалі - Положення № 200).

Згідно пункту 11 Положення № 200 (в редакції, чинній на час виникнення даних правовідносин), комісії приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі таких документів: заяв громадян або клопотань командирів (начальників); довідок відповідного періоду, підписаних і завірених печаткою; партизанського квитка; посвідчення учасника підпілля; посвідчення до знака "За розмінування"; грамот, фотографій (оригіналів); газетних матеріалів того періоду, який потребує підтвердження; історичних довідок, документів та інших архівних матеріалів; документів потрібного періоду, де зазначені прізвище, ім'я та по батькові заявника; документів, які підтверджують службу чи роботу заявника у відповідний період; інших документів, на підставі яких можливо зробити достовірний висновок про участь у бойових діях або розмінуванні (траленні бойових мін).

Крім того, підставою для надання статусу учасника бойових дій для військовослужбовців (резервістів, військовозобов'язаних) та працівників Збройних Сил, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції, є такі документи: довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України; витяги із наказів, директив, розпоряджень, журналів бойових дій, оперативних завдань, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень; посвідчення про відрядження; матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень та інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

В пункті 10 Положення № 200 встановлені обов'язки комісій з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, серед яких передбачено обов'язок комісії здійснювати запити до відповідних архівних установ (за потреби), про що повідомляти заявника та заслуховувати пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджувати інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил) або розмінуванні (траленні бойових мін).

Зважаючи на матеріали справи суд встановив, що позивач разом із заявою від 12.01.2016 року подав нотаріально засвідчену заяву двох свідків - ОСОБА_5 та ОСОБА_6, в якій останні зазначили, що ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині В0120, яка брала участь в антитерористичній операції в районі проведення антитерористичної операції на території Донецької області (сектор «Д») в період з 05.07.2014 року по 22.07.2014 року та в цей період позивач брав участь в бойових діях (а.с. 31). Однак, як вбачається з протоколу № 2 від 27.01.2015 року, вказані заяви не взяті до уваги, оскільки ні ОСОБА_5, ні ОСОБА_6 не викликали на засідання комісії для надання показів. Також Комісією, враховуючи неточності, розбіжності, відсутність повної інформації в поданих позивачем документах, зокрема в довідці № 396 від 06.09.2015 року, наказах командира частини, керівника сектору «Д», наявній у відповідача розрахунковій відомості про нарахування грошового забезпечення за травень-листопад 2015 року, не будо вжито жодних дій щодо отримання додаткової інформації для перевірки поданих позивачем документів, зокрема, вчинення відповідних запитів, заслуховування свідків: осіб, які безпосередньо проходили військову службу з позивачем, в тому числі й його командирів.

Судом під час судового розгляду справи заслухано покази свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Свідок ОСОБА_5 зазначив, що 05.07.2014 року в складі військової частини - польова пошта В0120 прибув в пункт призначення - м. Амвросіївка Донецької області, де перебував на посаді головного бухгалтера. Разом з ним 05.07.2014 року в м. Амвросіївка Донецької області в складі військової частини - польова пошта В0120 прибув і ОСОБА_2, який виконував службові обов'язки за посадою кулеметника відділення охорони взводу охорони роти охорони. Вказав, що постійно спілкувався з ОСОБА_2 по телефону, оскільки вони є земляками, так як були мобілізовані з одного району. Щодо не включення позивача в розрахункову відомість про нарахування грошового забезпечення за травень-листопад 2015 року, то ОСОБА_5 вважає це помилкою, що спричинена людським фактором.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні 13.07.2016 року зазначив, що 05.07.2014 року в складі військової частини - польова пошта В0120 прибув в пункт призначення - м. Амвросіївка Донецької області, де перебував на посаді в зводі зв'язку. ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_2 05.07.2014 року прибув в м. Амвросіївка Донецької області в складі військової частини - польова пошта В0120 та виконував службові обов'язки за посадою кулеметника відділення охорони взводу охорони роти охорони.

ОСОБА_7 зазначив, що 05.07.2014 року в складі військової частини - польова пошта В0120 прибув в пункт призначення - м. Амвросіївка Донецької області, де перебував на посаді в командира 3 взводу 2 роти охорони батальйону «Прикарпаття». Свідок підтвердив, що ОСОБА_2, займаючи посаду кулеметника відділення охорони взводу охорони роти, перебував в його безпосередньому підпорядкуванні. ОСОБА_7 підтвердив, що позивач дійсно перебував в зоні проведення АТО з 05.07.2014 року по 22.07.2014 року, коли ОСОБА_2 була надана відпустка за сімейними обставинами. Зокрема, свідок зазначив про те, що ОСОБА_2 брав участь в бойових діях, зокрема, з 05.07.2014 року по 08.07.2014 року разом зі всім особовим складом взводу перебував в районі міста Амвросіївка під обстрілом як стрілецької, так і артилерійської зброї, з 08.07.2014 по 22.07.2014 року ОСОБА_2 ніс службу на блокпостах, які також неодноразово піддавалися артилерійському обстрілу.

Суд звертає увагу відповідача на те, що згідно пункту 12 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.05.2015 року № 200, за відсутності в заявника через незалежні від нього причини необхідних документів, які підтверджують його право на отримання статусу учасника бойових дій, дозволяється брати до уваги показання свідків (не менше двох), які в період, що потребує підтвердження, проходили військову службу чи працювали разом із заявником.

Однак, комісія Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій без жодних пояснень не взяла до уваги під час прийняття рішення про відмову в наданні статусу учасника бойових дій позивачу свідчення свідків. Більше того, відповідач не виконав свій обов'язок, зазначений в пункті 10 Положення № 200, щодо заслуховування пояснення осіб, які подали заяви, свідків, представників організацій, установ та громадських організацій ветеранів, досліджування інші докази особистої участі заявника в бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (сил).

Так, в матеріалах справи міститься лист Городенківської районної організації Української спілки ветеранів Афганістану від 11.07.2016 року № 24, згідно якого 17.07.2014 року представники даної громадської організації доставили та безпосередньо надали ОСОБА_2 військове спорядження в місті Амвросіївка Донецької області (а.с. 68).

Таким чином, суд ставить під сумнів дотримання відповідачем принципу обґрунтованості, розсудливості та добросовісності при прийнятті оскарженого рішення щодо відмови позивачу в наданні статусу учасника бойових дій, і вважає, що за наявних неточностей, недоліків в змісті оформлених документів, сумнівів щодо достатності та допустимості документів, без їх повної та всебічної перевірки належними та допустимими доказами, комісія Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій дійшла передчасного висновку, оскільки не мала достатніх підстав для прийняття рішення, викладеного в протоколі № 2 від 27.01.2016 року, про відмову в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо протиправності та скасування рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України, викладене в протоколі № 2 від 27.01.2016 року, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2

Щодо позовної вимоги про зобов'язання комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних Силах України прийняти рішення про надання позивачу статусу учасника бойових дій у Збройних Силах України, то суд відмовляє в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 5 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, рішення про надання статусу учасника бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 року № 413, приймається виключно комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними в Міноборони, МВС, Національній гвардії, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Генеральній прокуратурі України, Управлінні державної охорони, Адміністрації Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС.

Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України надано право суду вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. На думку суду, вихід за межі позовних вимог повинен безумовно узгоджуватися й бути спрямованим на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що є завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно, на ефективне відновлення порушених прав таких осіб і усунення їх порушень.

Оскільки суд не вправі підміняти орган, на який покладено вирішення питання про надання статусу учасника бойових дій та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.01.2016 року про надання статусу учасника бойових дій, подану військовому комісару Городенківського РВК за вх. № 31 від 12.01.2016 року, та прийняти відповідне рішення, зокрема, з врахуванням обставин, встановлених судовим рішенням в цій адміністративній справі.

Таким чином, позов належить частково задовольнити: визнати протиправним і скасувати рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України, викладене в протоколі № 2 від 27.01.2016 року, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2, та зобов'язати комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.01.2016 року про надання статусу учасника бойових дій, подану військовому комісару Городенківського РВК за вх. № 31 від 12.01.2016 року, та прийняти рішення. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

За відсутності доказів понесення позивачем судових витрат, такі згідно статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судом не розподілялися.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення комісії Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України, викладене в протоколі № 2 від 27.01.2016 року, в частині відмови в наданні статусу учасника бойових дій ОСОБА_2.

Зобов'язати комісію Івано-Франківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Збройних силах України повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 12.01.2016 року про надання статусу учасника бойових дій, подану військовому комісару Городенківського РВК за вх. № 31 від 12.01.2016 року, та прийняти рішення.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 19.09.2016 року.