Рішення № 61384112, 13.09.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/15788/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Денисова Т.С. Провадження № 22-ц/789/895/16 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Дикун С. І., Храпак Н. М.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін - представника ПАТ КБ Приват банк -

ОСОБА_1; представника ОСОБА_2 -

ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, ОСОБА_2 на рішення Борщівського районного суду від 23 травня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ПАТ КБ ПриватБанк звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22.01.2008 року №ТЕАWGК0000000004.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач зобов'язання за договором щодо здійснення щомісячних платежів на погашення основного боргу та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого станом на 22.07.2015 року виникла заборгованість по кредиту в сумі 103256,54 доларів США, що еквівалентно 2273709,03 грн.

Рішенням Борщівського районного суду від 23 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН:НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк, 49094, м. Дніпропетровськ (р\р № 29092829003111 - для погашення заборгованості, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №ТЕАWGК0000000004 від 22 січня 2008 року станом на 22 липня 2015 року у сумі 47862 (сорок сім тисяч вісімсот шістдесят два) долара США 52 цента, які за курсом 22,02 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 липня 2015 року, складають 1053932 (один мільйон п'ятдесят три тисячі дев'ятсот тридцять дві) гривні 60 коп., 11551 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят один) долар США 50 центів пені за несвоєчасність виконання зобовязань за кредитним договором, сума якої за курсом 22,02 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 липня 2015 року, складає 254364 (двісті п'ятдесят чотири тисячі триста шістдесят чотири) гривні 03 коп., 4927 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять сім) доларів 79 центів штрафу, сума якого за курсом 22,02 грн. відповідно до службового розпорядження НБУ від 22 липня 2015 року, складає 108509 (сто вісім тисяч пятсот девять) гривень 93 коп., а також 34105,64 грн. сплаченого позивачем судового збору (р/р №29092829003111 - для відшкодування судових витрат).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, не застосував строку позовної давності, чим допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ ПриватБанк просить рішення суду скасувати в частині зменшення розміру пені із 50466,23 дол. США до 11551,50 дол. США, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 50466,23 дол. США, в іншій частині рішення залишити без змін, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник ПАТ КБ ПриватБанк - ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи викладені в ній, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 не визнала, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи викладені в ній, а апеляційну скаргу ПАТ КБ ПриватБанк - не визнав.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представників сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційних скарг в їх межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ Приватбанк не підлягає до задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ст.11 ЦПКУ - суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ЗАТ КБ Приват Банк" у відповідності до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОІ №054809, довідки №241170 з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, як юридична особа зареєстроване 19.03.1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради.

У відповідності до Статуту ПАТ КБ Приват Банк, ПАТ КБ ПриватБанк є правонаступником всіх прав та зобов'язань ЗАТ КБ ПриватБанк. За рішенням загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року тип Банку з ЗАТ змінено на ПАТ.

Між ЗАТ КБ ПриватБанк та відповідачем ОСОБА_2 22.01.2008 року був укладений кредитний договір №TEAWGK0000000004, відповідно до якого (п.8.1 кредитного договору) банк зобов'язався надати відповідачу кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 22.01.2008 року по 22.01.2028 року включно, у вигляді поновлюваної лінії у розмірі 28600 доларів США на наступні цілі: у розмірі 23000 доларів США на придбання нерухомості, а також у розмірі 5600 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2.00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного Договору.

Погашення заборгованості за цим договором (за винятком винагороди, що сплачується в момент надання кредиту) здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж у сумі 263,80 доларів США згідно графіку погашення кредиту (додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагородою, комісії.

Відповідно до п.8.1.1 кредитного договору позичальник зобов'язався повернути кредит згідно порядку та в строки, які вказані у п.8.1. Повне погашення кредиту повинно бути проведено в останній день строку, вказаного в абз.1 п. 8.1 даного Договору, а це 22.01.2028 року.

Згідно п.8.1.2 кредитного договору, у разі порушення термінів оплати, передбачених 8.1.1 (в т.ч. оплати заборгованості не в повному обсязі) на 120 календарних днів, - сторони дійшли згоди вважати строком повернення кредиту (залишку заборгованості по кредиту), відсотків, винагороди, пені (в повному обсязі), в останній день місяця, в якому відбулося порушення термінів оплати на 120 календарних днів.

За п.8.2 кредитного договору для виконання даного договору банк відкриває позичальникові рахунок 29092058916868 для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороді та ін. платежам.

Позичальник доручає банку провадити погашення заборгованості по даному кредитному договору в передбачені даним договором строки за рахунок коштів, розміщених на рахунку, що відповідає платіжній картці, емітованої ПриватБанком. Зазначене доручення позичальника не підлягає виконанню банком у випадку пред'явлення позичальником документа, що підтверджує сплату заборгованості іншим способом.

Пунктом 8.4 кредитного договору передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 гривні.

За п.5.3 кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5 % від суми позову.

Відповідно до ст.ст.1049, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані зобовязання, передбачені кредитним договором. Відповідно до копії заяви про видачу готівки № 1 від 22.01.2008 року, копії ордера розпорядження про видачу кредиту від 22.01.2008 року, копії меморіального ордеру № 1 від 22.01.2008 року, копії квитанцій ПАТ КБ ПриватБанк від 22.01.2008 року, копії платіжних доручень за 2009-2014 роки про оплату страхових платежів, банком позивачу видані кредитні кошти в сумі, передбаченій умовами договору.

З розрахунку заборгованості за договором від 22.01.2008 року №TEAWGK0000000004 вбачається, що станом на 22.07.2015 року сума заборгованості за кредитом складає 103256,54 долари США, в тому числі заборгованість за кредитом -23364,83 дол. США, сума заборгованості за відсотками - 23805,51 доларів США, сума заборгованості по комісії - 692,18 долари США; заборгованість з пені - 50466,23 доларів США, а також штраф відповідно до договору: штраф (фіксована частина) - 11,35 доларів США, штраф (процентна складова) - 4916,44 доларів США.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства і в установлений строк відповідно до умов договору.

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як строк дії договору, так і строк (термін) виконання зобов'язання (ст. ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Суди встановили, що сторони визначили як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за кредитами та процентами за користування ними, кінцевий строк повернення кредиту - до 22 січня 2028 року, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів - щомісячно, у розмірі та строки, визначені у графіку повернення кредиту та сплати процентів, а також строки сплати процентів за користування кредитом - щомісячно, одночасно з погашенням відповідної частини кредиту в строк, визначений графіком повернення кредиту та сплати процентів.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч.2 ст.1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Сторони кредитного договору встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів. Таким чином, погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів умовами договору визначено місяцями.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до складу зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із ч.3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Згідно в ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, за зобовязанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до п.5.5 договору - термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки- пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами 5 років.

Заочним рішенням Козівського районного суду від 12 травня 2009 року вирішено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №TEAWGK0000000004 від 22.01.2008 р. в розмірі 190089,52 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 47,50 кв.м., житловою площею 35,3 кв.м., що розташований за адресою с. Покропивна, вул. Довга, 87, Козівського р-ну, який належить ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем з отриманням витягу з ДРЕЄВ. Виселити ОСОБА_2 з даного будинку.(а.с.66-68).

Таким чином, встановлено, що рішення Козівського районного суду від 12.05.2009 р. вступило в законну силу 23.05.2009 р., а з позовом банк в суд звернувся знову аж 21.09.2015 р., тобто більше як через пять років, чим допустив порушення ст.257 ЦК України. Крім того, в нормах Цивільного Кодексу України відсутнє поняття терміну позовної давності, а є поняття строк позовної давності. При подачі позовної заяви позивачем не було вказано та не доведено поважності причин пропуску звернення до суду. Також в судовому засіданні представник банку не заперечувала, що хоча банк і звертався із заявою про видачу виконавчого листа по даній справі, який був отриманий ними 01.06.2012 р., однак він не був направлений на виконання і рішення суду не виконано при тому, що ключі від спірної квартири передані ОСОБА_2 банку. Квартира на день розгляду справи банком не реалізована, що підтвердила представник позивача. Також встановлено, що повідомлення про повернення боргу ОСОБА_2 направлялись ще 14.08.2008 та 06.11.2008р. (а.с.250, 251), інших повідомлень та дій зі сторони банку після ухвалення рішення Козівським райсудом від 12.05.2009 р. не було, що підтвердила її представник.

У відповідності до ч.4 ст. 267 ЦК України - сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскільки позивачем пропущено строк позовної давності без поважних причин при зверненні до суду більше як пять років, тому у відповідності до вимог ст.309 ЦПК України рішення Борщівського (а не Тернопільського, як зазначено в апеляційній скарзі) райсуду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 взяв кредит в розмірі 28600 дол. США і на яке уже звернуто стягнення по рішенню Козівського районного суду від 12.05.2009 року, і в якому враховано суму тіла кредиту в розмірі 24686,96 дол. США станом на 02.12.2008 р. Як вбачається із позовної заяви та яку підтримав представник позивача зазначено, що тіло кредиту станом на 22.07.2015 р. складає уже 23364,83 дол. США. Ще в жовтні 2008 року банк в односторонньому порядку, належним чином не повідомивши ОСОБА_2, збільшив відсоткову ставку нарахування відсотків із 12% до 15,2%, яка і була врахована при ухваленні рішення Козівського районного суду від 12.05.2009 р. При зверненні до суду із позовом 21.09.2015 р. банк проводить нарахування як тіла кредиту, так і відсотків та штрафних санкцій з врахуванням збільшеної відсоткової ставки знову з дня отримання кредиту 22.01.2008 р. по 22.07.2015 р. , не враховуючи при цьому рішення Козівського районного суду від 12.05.2009 р., що підтвердила представник банку. В звязку з чим проведений такий розрахунок і звідки виникла така сума заборгованості представник банку пояснити не змогла.

Згідно зі ст.ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача частково щодо стягнення заборгованості по кредитному договору з відповідача не навів жодного розрахунку і не конкретизував вказані суми, стягнувши суму заборгованості по кредиту, відсоткам та комісії однією сумою 47862, 52 дол. США, а також сума розрахунків, вказаних в резолютивній частині рішення різниться із сумами зазначеними в позовній заяві та в мотивувальній частині рішення.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України - грошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом ( ч.3 ст. 533 ЦКУ).

Згідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань платники грошових коштів сплачують на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.3 ЗУ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції стягнув суму пені в доларах США, при тому, що пеня має обчислюватись та стягуватись за рішенням суду лише у національній валюті України - гривні, а також не вказано за який період вона нарахована. Отже, з врахуванням вищевикладеного апеляційна скарга ПАТ КБ Приватбанк про скасування рішення суду в частині стягнення зменшеної суми пені до задоволення не підлягає.

Проаналізувавши матеріали справи в сукупності, колегія суддів прийшла до переконання, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи, а тому у відповідності до ст.309 ЦПКУ підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк - відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Борщівського районного суду від 23 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_4