Ухвала суду № 61382087, 19.09.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

19.09.2016

ЄУН № 337/7623/14-ц

Провадження № 6/337/117/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

при секретарі Жевакіній Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі подання державного виконавця Хортицького ВДВС ЗМУЮ про прийняття рішення про примусове проникнення до житла боржника,

в с т а н о в и в :

Хортицький ВДВС ЗМУЮ звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла.

У поданні вказав, що на примусовому виконанні Хортицького ВДВС Запорізького МУЮ знаходиться чотири виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації у частині вартості майна: 141049 грн., 6073 грн. 77 коп., 37105 грн., 90 грн., на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.09.2015 року. У строк, наданий боржнику для добровільного виконання рішення суду, вказані суми добровільно ОСОБА_1 сплачені не були.

На підставі інструкції про проведення виконавчих дії державним виконавцем до реєструючих органів направлені запити щодо наявності зареєстрованого за боржником майна: Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, сектору роботи адресно-довідкової роботи УДМС у Запорізькій області, у результаті чого було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Державним виконавцем неодноразово здійснювався вихід за адресою реєстрації боржника, але двері квартири ніхто не відчинив, майновий стан боржника перевірити не вдалося. Просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, суд негайно розглядає зазначене подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

У судове засідання державний виконавець не зявився, надавши суду письмове клопотання про розгляд подання без представника ВДВС, тому, суд вважає за можливе подання розглянути без участі представника ДВС.

Вивчивши подання, документи, які додані до подання, матеріали цивільної справи, суд вважає, що подання не підлягає задоволенню у звязку з наступним.

Судом встановлено, що в провадженні Хортицького ВДВС Запорозького МУЮ знаходяться чотири виконавчі провадження № 50252189, № 50251936, № 50252041, № 50251818, відповідно від: 25.02.2016 року, 22.02.2016 року, 25.02.2016 року і 22.06.2016 року про примусове стягнення сум з боржника ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 30.09.23015 року.

Вказані виконавчі провадження у зведене виконавче провадження не обєднані.

Державним виконавцем здійснений запит до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради 19.05.2016 року, на який отримано відповідь про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1: АДРЕСА_1 та осіб, які разом з ним зареєстровані за вказаною адресою, у тому числі і стягувач ОСОБА_3 Також державним виконавцем у січні 2016 року було направлено запит до Сектору адресно-довідкової роботи УДМС України у Запорізькій області та 17.05.2016 року отримано відповідь про реєстрацію ОСОБА_1 за вказаною адресою.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.14 Цивільного процесуального кодексу України та статті 124 Конституції України судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.10 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якому перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.

В наданих суду матеріалах, долучених до подання, відсутні будь які докази про вручення боржнику постанов про відкриття виконавчих проваджень та надання строку для добровільної сплати стягнутих за рішенням суду з нього сум, суду лише надано копії листів про направлення боржнику постанов про відкриття виконавчого провадження. Крім того, суду надано копію реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, у якому відсутня дата відправлення, а долучена до матеріалів копія квитанції- невідомо якої, від 15.03.2016 року, та яку неможливо прочитати, як і неможливо встановити для чого квитанція видавалася.

З копії реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, у якому знову відсутня дата відправлення, вбачається, що на імя ОСОБА_1 було направлено листа, а долучена до матеріалів копія квитанції- невідомо якої, від 15.03.2016 року, яку також неможливо прочитати як і неможливо встановити для чого вона видавалася, не підтверджує отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

З копії реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, у якому відсутня дата відправлення, вбачається, що на імя ОСОБА_1 було направлено листа, а долучена до матеріалів копія квитанції- невідомо яка, від 30.03.2016 року, не дає можливості встановити для чого вона видавалася та для якого саме реєстру, також не підтверджує отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

З копії реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденції, у якому відсутня дата відправлення, вбачається, що на імя ОСОБА_1 було направлено листа, а долучена до матеріалів копія квитанції- невідомо якої, від 16.03.2016 року, не дає можливості встановити для чого така квитанція видавалася та до якого саме реєстру, також не підтверджує отримання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження.

Отже, жодного доказу, який підтверджував би отримання ОСОБА_1 копії хоча б однієї з чотирьох постанов про відкриття виконавчих проваджень про примусове виконання рішення суду та у вказаний у постановах строк, суду не надано.

До подання додано акт державного виконавця Сіваш Н.О. від 20.03.2016 року, згідно якого державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника прізвище, імя якого, не вказане, але двері квартири ніхто не відчинив.

З акту державного виконавця Сіваш Н.О. від 01.04.2016 року вбачається, що у присутності понятих ОСОБА_4 і ОСОБА_5, при виході за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника прізвище та імя якого не вказане, двері квартири ніхто не відчинив.

До подання додано акт державного виконавця Юрченко Н.С. від 29.06.2016 року, згідно якого державним виконавцем здійснено вихід за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника прізвище, імя якого, не вказане, але вдома нікого не було. Копію акту взагалі майже неможливо прочитати.

З акту державного виконавця Юрченко Н.С. від 12.07.2016 року вбачається, що державним виконавцем при виході за адресою: АДРЕСА_1 з метою перевірки майнового стану боржника прізвище та імя якого не вказане, вдома нікого не було.

За вказаною вище адресою, як вбачається з матеріалів цивільної справи № 2/337/136/2015 та інформації Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради про адресу реєстрації боржника ОСОБА_1: АДРЕСА_1 та осіб, які разом з ним зареєстровані за вказаною адресою, зареєстрована також і стягувач ОСОБА_2, але жодного доказу про її відмову надати доступ до житла з метою примусового виконання рішення суду на її користь, суду не надано.

Крім того, державним виконавцем не доведено, що у вказаній квартирі, куди державний виконавець просить дозволити примусове проникнення, проживає боржник ОСОБА_1 або в ній знаходиться майно, яке належить йому на праві власності.

Таким чином, рішення суду про дозвіл на примусове проникнення у житло може призвести до порушення прав інших осіб, які проживають у вказаній квартирі.

При цьому Конституція України проголосила Україну правовою державою (стаття 1). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64 Основного Закону України). Статтею 30 Конституції України та статтею 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основних свобод передбачається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Кожному гарантується недоторканність житла, проникнення до якого допускається не інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

З вимог ст.. 376 ЦПК України вбачається, що питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця.

Підставою для надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи, відповідно до змісту вище зазначених норм закону, є наявність обставин, які свідчать про те, що боржник безпідставно чинить перешкоди для перевірки його майнового стану, опису, арешту та вилучення з квартири чи іншого житла, належного йому майна, що значно ускладнює чи робить неможливим виконання судового рішення (виконавчого документа).

Аналіз вказаних норм закону підтверджує, що перелік підстав для застосування ст.376 ЦПК України та здійснення примусового проникнення в житло є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, подання державного виконавця про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 не містить підстав для застосування вказаної норми закону і здійснення примусового проникнення в житло.

Крім того, державним виконавцем не здійснено жодного заходу ( крім встановлення адреси реєстрації боржника ОСОБА_1 та осіб, які зареєстровані разом з ним за такою адресою) для встановлення будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1 для примусового звернення стягнення сум на це майно.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчих проваджень, останній вихід за адресою місця реєстрації боржника ОСОБА_1 державним виконавцем здійснено 12.07.2016 року, до суду з поданням про примусове проникнення до житла державний виконавець звернувся 16.09.2016 року, у долучених до подання матеріалах відсутні будь-які докази про проведення державним виконавцем у вказаний період дій, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», які свідчили б про заходи щодо примусового виконання рішення суду.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку, що у задоволенні подання необхідно відмовити.

Керуючись Законом України „Про виконавче провадження, ст. ст. 208, 209, 212, 213, 214, 215, 376 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Подання Хортицького ВДВС ЗМУЮ про прийняття рішення про примусове проникнення до житла ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі у 5-денний строк апеляційної скарги.

Суддя: Г.Є. Гнатик