Рішення № 61379423, 30.08.2016, Новогродівський міський суд Донецької області

239/100/15-ц

2/239/9/2016

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2016 року Новогродівський міський суд Донецької області

в складі: головуючого судді Пархоменка О. Ф.

при секретарі Пригоді О.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новогродівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

19.02.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вказуючи на те, що 08.06.2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 був укладений договір б/н, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною картою» та «Тарифами банку», складає між ним та банком договір, що підтверджується підписами у заяві. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобовязання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит. Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, в звязку з чим, станом на 31.12.2014 рік, має заборгованість 38146 грн. 30 коп., яка складається з: 24444 грн. 89 коп. заборгованість за кредитом, 11008 грн. 73 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом, 400 грн. 00 коп. заборгованість за комісією за користування кредитом, штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 1792 грн. 68 коп. штраф (процентна складова). Просить стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в розмірі 38146 грн. 30 коп. та судовий збір в розмірі 381 грн. 46 коп.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, згідно письмової заяви просить розглянути справу без його участі, на позові наполягає, просить його задовольнити.

Відповідач з позовом не погодився, зазначив що банком не підтверджений факт укладання договору 08.06.2011 р. та вказав на протиріччя в наданих позивачем розрахунках заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача. Він також послався на неправомірність нарахування позивачем штрафних санкцій з огляду на дію Закону України «Про тимчасові заходи на час проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014, зазначив, що банк безпідставно не враховує те, що його місцезнаходження м. Новогродівка віднесено до зони проведення АТО. Просить в задоволені позову відмовити.

Представник відповідача підтримав відповідача, також просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає позов ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2В про стягнення заборгованості за кредитним договором не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 08 червня 2011 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою, згідно з якою мав наміри отримати кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту, розмір якого в заяві не визначений, на платіжну картку, вид та термін дії якої також не зазначений, з умовою сплати процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

До позовної заяви позивачем надана довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки по картковому рахунку 5457092026856223 від 28.12.2011 р., відповідно до якої старт карткового договору датований 28.12.2011 р. без визначення на цю дату карткового ліміту. Зміни карткового ліміту, згідно довідки, відбувалися:

16.01.2012 - зниження до 10 000,00 грн.

07.02.2012 збільшення до 16000,00 грн.

12.11.2013 р. збільшення до 25000,00 грн.

13.12.2013 р. здійснено перевипуск картки та переоформлення на універсальну № 5363542300752541, по якій 13.08.2014 р. був встановлений кредитний ліміт 24450,00 грн.

Дану довідку суд приймає як надання позивачем інформації за договором і не приймає як належний документальний доказ, так як в ньому відсутні обовязкові реквізити офіційного документу, а саме відсутні дані ким і коли вона складена, на виконання якого договору в ній наведені дані. Крім цього, довідка має примітку, що всі вказані операції було проведено у відповідності до Умов та Правил, узгодженими з Клієнтом 06.02.2015 р., хоча період за який надана інформація у довідці стосується 2012 2014 р.р, а тому правовідносини у цей період не можуть визначатися узгодженими Умовами та Правилами датованими 06.02.2015 р.

Крім цього, суд встановив що вимоги позивача ґрунтуються на Умовах та правилах надання банківських послуг. Разом з тим, цей доказ не відповідає вимогам процесуального закону щодо допустимості доказів, та згідно статті 59 ЦПК України суд не бере його до уваги з огляду на таке: згідно зі статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В даному ж випадку, вказані Умови не містять підпису відповідача, реквизитів, відсутня дата їх складання, а також жодна ідентифікуюча ознака на предмет їх невідємності від Заяви позичальника від 08.06.2011року.

Доказів того, що саме вказані умови розумів Відповідач, підписуючи 08.06.2011року заяву позичальника, матеріали цивільної справи не містять.

Таким чином, у суду відсутні жодні правові підстави вважати, що кредитний договір про надання кредиту, крім Заяви позичальника, складається ще й з Умов та правил надання кредиту фізичним особам. А тому правовідносини між сторонами цього спору з приводу кредитування регулюються тільки Заявою позивальника, проте дана заява не містить узгодження між сторонами строку виконання зобов'язань, розмір кредитного ліміту та строку дії договору, вид платіжного продукту, який використовується відповідачем.

Аналогічні висновки стосовно неможливості прийняття як допустимого доказу подібних Умов надання кредиту фізичним особам (що не містять належних ідентифікуючих ознак), містяться в рішеннях Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за наслідками перегляду в касаційному порядку подібних спорів за позовами ПАТ КБ «Приватбанк». Зокрема, такі правові висновки містить ухвала ВССУ від 15 жовтня 2012року (постановлена у складі суддів: Лесько А.О., Гулька Б.І., Луспеника Д.Д.); ухвала ВССУ від 24 квітня 2013року (постановлена у складі суддів: Горелкіної Н.А., Журавель В.І., Іваненко Ю.Г., Завгородньої І.М., Ситнік О.М.); ухвала ВССУ від 19 червня 2013 року (постановлена у складі суддів: Сімоненко В.М., Амеліна В.І.,Олійник А.С., Карпенко С.О.,Ситнік О.М.).

Незважаючи на те, що в позовній заяві позивач зазначив, що ним на виконання ст.1054 ЦКУ виконані зобовязання за Договором в повному обсязі, а саме наданий відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором, позивачем документально не підтверджено факт виконання умов кредитного договору кредитором, а саме не підтверджено факт надання грошових коштів позичальнику та відкриття йому карткового рахунку.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.631 ЦК України договір набирає чинності з моменту його укладення. Отже можна зробити висновок, що позивач не довів обставину набрання чинності кредитним договором, а відповідно і зобовязання за таким договором виконуватися не можуть, оскільки невиконані обовязки банку.

Також позивачем не підтверджено факт невиконання умов кредитного договору позичальником.

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В узагальненій судовій практиці ВСУ за 2011р. про практику розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин зазначено, що «Трапляються непоодинокі випадки ухвалення судами рішень без зясування обставин щодо невиконання чи неналежного виконання боржником зобовязань за кредитним договором. У таких справах самі позовні заяви не містять таких даних, а лише констатують факт наявності розміру всієї суми непогашеного кредиту.»

Документи, які можуть підтвердити обставину невиконання кредитного зобовязання, визначені в спеціальних нормативно правових актах: ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Постанові правління НБУ №566 від 30.12.1998р. «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України».

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 від 16.07.1999 року фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

Відповідно до п. 1.2.1. Постанови правління НБУ № 566 Бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов'язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Відповідно до п. 2.1.1 Постанови правління НБУ № 566 Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів (у формі, яка доступна для читання та виключає можливість внесення будь-яких змін). У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Первинні документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних записів (не паперовій формі) повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату складання документа;

- назву підприємства (банку), від імені якого складений документ;

- місце складання документа;

- назву отримувача коштів;

- зміст;

- суму операції (цифрами та прописом). Сума операції може бути відображена цифрами за відсутності на документі суми прописом, якщо цей документ формується за допомогою програмного забезпечення в автоматизованому режимі або якщо це передбачено нормативно-правовими актами Національного банку України;

- номери рахунків;

- назву банку (отримувача та платника коштів);

- посади та підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення (підтвердження підпису на документі в електронному вигляді здійснюється за допомогою електронного коду працівника або електронного підпису).

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Вказані норми також відображені в ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 від 16.07.1999 року. Також потрібно зазначити, що лише вказаними документами може підтверджуватися обставина надання грошових коштів у безготівковій формі. Слід зазначити, що вказані документи не були надані суду для обґрунтування законності своїх позовних вимог і Позивачем не тільки не підтверджено обставину невиконання кредитного зобовязання, а й не підтверджено обставину виконання кредитного зобовязання Банком.

Позов не містить визначення дати , коли виникла прострочена заборгованість за кредитним лімітом на картковому рахунку відповідача і не визначена дата коли саме відповідач повинен був погасити заборгованість, тобто не зазначено коли відповідач порушив умови договору. Такі обставини унеможливлюють встановити судом правомірність визначення суми боргу та нарахування Позивачем заборгованості по процентам та комісії за користування кредитом.

На виконання вимог ухвали суду про надання первісних документів, підтверджуючих надання відповідачу кредитних коштів та детального розрахунку заборгованості окремо по кожній вимозі (по відсоткам, комісії,штрафам), представник позивача подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, зокрема, розрахунок заборгованості за договором від 30.12.2011р. станом на 31.08.2015 р, розрахунок заборгованості за договором від 30.12.2011р. станом на 31.12.2015 р., виписка по картковому рахунку № 5168742310740430 за період з 01.05.2014 по 09.09.2015 р.

З наданих представником позивача документів вбачається, що позивачем збільшено період нарахування відсотків та штрафних санкцій - до 31.12.2015, що призвело й до збільшення розміру сум нарахованих відсотків та штрафів. Відповідно до розрахунку на цю дату, заборгованість Відповідача заявлена наступна: 24444,89 грн. - заборгованість за кредитом, відсотки в сумі 45696,62 грн., комісія 858,58 грн., та штраф в сумі 4050,0 грн., всього 75050,09 грн.

Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правило вчинення відповідної процесуальної дії. В порушення зазначених вимог позивачем не надано суду відповідну заяву про збільшення розміру позовних вимог. За таких обставин подані позивачем розрахунки із збільшенням періоду та сум нарахування відсотків, комісій та штрафів не може бути прийнятий судом до розгляду як заява про збільшення розміру позовних вимог в розумінні Цивільного процесуального кодексу України. Враховуючи зазначене, розгляду підлягають позовні вимоги, заявлені в первісній редакції.

Крім цього, суд зазначає що надані додатково розрахунки заборгованості мають посилання на договір від 30.12.2011 р., при тому що в позові зазначено про стягнення заборгованості за договором від 08.06.2011, а надана виписка стосується карткового рахунку №5168742310740430, наявність якого та його звязок з позовом Позивачем не доведено.

В той же час, позивачем не надано детального розрахунку заборгованості окремо по кожній вимозі (по відсоткам, комісії,штрафам), заявленим в позові.

Відмовляючи в задоволенні позову суд також враховує правову позицію, викладену Верховним судом України в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 березня 2014 р. у справі № 6-14цс14), згідно якої відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. Позивачем ні в позові, ні в наданих додатково інформації та документах не доведені дані щодо видачі Відповідачу платіжної картки та терміни їх дії.

Щодо правомірності нарахування штрафних санкцій, судом встановлено, що відповідач, зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1. Суд звертає увагу також на те, що статтею 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", Антитерористичним центром при Службі безпеки України видано наказ від 07.10.2014 №33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення», згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення з 07.04.2014 антитерористичної операції на території Донецької області, до складу якої відноситься м. Новогродівка, також визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Більш того, проведення антитерористичної операції на території Донецької області є загальновідомим фактом.

Станом на час розгляду даної справи антитерористична операція не завершена.

Згідно з Розпорядженням Кабінету міністрів України від 02.12.2015 р. «Про перелік населених пунктів, на територіях яких здійснювалась антитерористична операція», м. Новогродівка включене до даного переліку.

Верховною Радою України 02.09.2014 прийнятий Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі по тексту Закон № 1669), яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до статті 2 Закону № 1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Враховуюче наведене, позивачем не доведено правомірність застосування до відповідача в період проведення АТО штрафних санкцій, як в фіксованій та і в змінній (відсотковій) величині.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов та строків договору. Таким чином грошова вимога позивача не є законною, обґрунтованою , а тому не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, в зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судовий збір, сплачений позивачем також не підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись Законом України «Про боротьбу з тероризмом» №638 від 20.03.2003 року, Указом Президента №405/2014 від 14.04.2014 року, Законом України «Про тимчасові заходи в період проведення АТО» №1669 від 02.09.2014 року, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 від 16.07.1999 року, Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998 року, ст.ст.11, 526, 530, 612, 631, 1046, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст.10, 59, 60, 89, 212, 215, 218, 224-228 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Донецької області через Новогродівський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті.

Суддя: