Постанова № 61377786, 15.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/793/617/16 Справа № 712/3661/16-п Головуючий по 1 інстанції Чечот А. А. Категорія:ст. 173 КУпАП Доповідач в апеляційній інстанції Іваненко І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р. м. Черкаси

Суддя Апеляційного суду Черкаської області Іваненко І. В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3, потерпілого ОСОБА_4, адвокатів Попельнюха А. О., Гнатюк Г. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, працює ПП «ОСОБА_3», ідентифікаційний номер НОМЕР_1, проживає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 51,00 гривня; стягнуто судовий збір в сумі 275 грн. 60 коп.,

в с т а н о в и в :

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року ОСОБА_3 визнаний винним за ст. 173 КУпАП, а саме у тому, що він 16.03.2016 року близько 19-15 год. на засіданні громадської ради при Черкаському міському голові почав зривати засідання та ображав голову громадської ради, при цьому розповсюджував відомості, що не відповідають дійсності, чим принижував честь та гідність.

Не погодившись з указаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на оскарження постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року, скасувати її та закрити провадження у справі, у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Указує, що строк на оскарження постанови від 15.04.2016 року пропущений ним з поважних причин, оскільки під час розгляду справи він не був присутній, виклик до суду він не отримував, про зміст оскаржуваної постанови йому відомо не було, її копію отримав лише 15.07.2016 року після звернення до суду.

Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена судом при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, оскільки не встановлені у повному обсязі фактичні обставини справи.

Зазначає, що його запросили на засідання громадської ради, оскільки у нього були особисті питання до її члена ОСОБА_4, й іншої можливості поставити йому ці питання у нього не було. Протягом всього засідання зазначеної громадської ради він спокійно чекав, коли йому нададуть слово, але слова йому не дали. В подальшому, коли ОСОБА_4, як голова зазначеної громадської ради, повідомив, що порядок денний вичерпано, він чемно та ввічливо попросив надати йому слово. Натомість ОСОБА_4 та інші члени ради йому у цьому відмовили й закрили засідання. Підтвердженням зазначеного, вказує апелянт, є те, що засідання громадської ради було призначено на 18-00 год. 16.03.2016 року, а в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що він почав зривати засідання близько 19-15 год., тобто тоді, коли засідання вже було закрито.

Вказує, що судом першої інстанції не були враховані його пояснення від 23.03.2016 року, в яких він зазначав, що під час закриття засідання саме ОСОБА_4 повідомив всіх присутніх, що ОСОБА_3 являється його родичем, між ними наявні неприязні стосунки, тому мета приходу останнього це "полити його брудом". Після цього саме ОСОБА_4 почав привселюдно ображати його, провокуючи на бійку, натомість останній стримався та жодним чином не порушував громадський порядок.

Крім того, під час складання адміністративних матеріалів по цьому факту не було враховано, що засідання фіксувалось в он-лайн режимі за допомогою веб-камери. Із відеозапису вбачається, що він попросив слово; частина членів громадської ради наполягали на тому, щоб надати йому можливість висловитися, а інша частина відмовляла, посилаючись на те, що у нього питання особистого характеру. Після цього фактично всі розійшлися.

Тому, стверджує апелянт, належних та допустимих доказів того, що саме він порушував громадський порядок та зірвав засідання в матеріалах справи не має. Основним доказом у цій справі є відеозапис, який працівники поліції не долучили до матеріалів справи, відповідно суд був позбавлений можливості його дослідити.

У судовому засіданні ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав з мотивів, які в ній наведені. Просив скасувати постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Обвинувачений показав, що конфлікт між ним і потерпілим дійсно був, але лише словесний, й він на адресу потерпілого не висловлювався нецензурно і погрози не висловлював також.

Обвинувачений у судовому засіданні детально пояснив, що прийти на засідання громадської ради при Черкаському міському голові, яку очолює потерпілий ОСОБА_4, його як брата попросила сестра (колишня дружина ОСОБА_4 М.), у зв'язку з тим, щоб з'ясувати питання стосовно відвідання окремими членами ради квартири його сестри та вчинення тиску на сестру і її дітей з метою позбавити їх права на проживання у квартирі, з приводу чого між його сестрою та потерпілим як колишніми членами подружжя давно триває спір. Однак, слова на раді йому не дали, засідання швидко закрили. Про саме засідання він дізнався з Інтернету.

Адвокат Попельнюх А. О. також підтримав апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги. Вказав, що обвинувачений на засіданні громадської ради при Черкаському міському голові почав зривати засідання та ображав його, при цьому розповсюджував відомості, що не відповідають дійсності, чим принижував його честь та гідність. Члени ради були змушені викликати охорону. Указав, що обвинувачений є братом його колишньої дружини, й з нею він має тривалий сімейно-житловий конфлікт, на доказ чого просив приєднати до матеріалів справи кілька документів, які вказують на це. Також просив приєднати до справи диск з відеозаписом відповідного засідання громадської ради, де відбувся інцидент. Просив переглянути відеозапис. Ці клопотання були задоволені.

Вбачає, що в діях обвинуваченого присутній склад поставленого йому у вину правопорушення. Крім цього указав, що конфлікт продовжувався й в коридорі біля приміщення, де відбувалося засідання ради, однак відеозапису цього немає. В коридорі обвинувачений ображав його, погрожував, відбувалася штовханина, від чого йому (потерпілому) стало зле, й для нього викликали швидку допомогу.

Адвокат Гнатюк Г. І. підтримала позицію потерпілого.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції за клопотаннями обвинуваченого та потерпілого були допитані чотири свідки (по двоє з кожної сторони).

Свідки зі сторони обвинуваченого показали наступне.

Свідок ОСОБА_7 (колишня дружина потерпілого і сестра обвинуваченого) у судовому засіданні показала, що вона попросила брата прийти на засідання Громадської ради, щоб спитати у ОСОБА_4, навіщо він вигнав з квартири дітей, позбавивши їх місця проживання, й чому окремі члени ради приходили до її квартири, вимагаючи у її дітей залишити це житло. Брат не хотів іти, але одній їй іти було страшно. Вони були присутніми протягом усього засідання ради, й наприкінці, коли порядок денний вже був вичерпаний, її брат попросив надати йому слово, на що йому відмовили. ОСОБА_4 пояснив, що ці люди є його колишніми родичами, які хочуть «облити його брудом». Між членами ради виникла суперечка з приводу цього. Засідання було закрите. Вказує, що між ними, а також іншими членами ради, була лише словесна суперечка, при цьому жодного порушення громадського порядку не було.

Свідок ОСОБА_8 (член громадської ради) у судовому засіданні показав, що обвинувачений ОСОБА_3 та його сестра були присутніми на засіданні ради. Під кінець ради ОСОБА_3 попросив слово. Інший член громадської ради ОСОБА_9 запитав у нього, з якого приводу він хоче взяти слово? Обвинувачений спочатку сказав, що це стосується особистих питань, однак потім указав, що це також стосується і громадської ради також. ОСОБА_4 сказав, що це його колишні родичі, й ці питання є особистими. Він (сам свідок) просив надати ОСОБА_3 слово. В ході цієї суперечки один з членів ради (здається ОСОБА_10 А.) вийшов і викликав охорону, яка стала між ОСОБА_3 та іншими особами, й конфлікт був вичерпаний. Також додав, що він був одним з тих членів ради, які ходили додому до сестри обвинуваченого та вимагали звільнення певної житлової площі. На даний час дуже шкодує, що зробив це, не маючи усієї повноти інформації з цього питання. Вбачає, що ОСОБА_4 використав його «в темну». Перепросив у сестри обвинуваченого.

Свідки зі сторони потерпілого ОСОБА_4 надали у судовому засіданні наступні покази.

Свідок ОСОБА_10 (член громадської ради) показав, що, коли ОСОБА_3 в кінці засідання ради попросив слова, деякі члени громадської ради були обурені. Усі вважали, що він спеціально прийшов з метою «облити брудом» голову громадської ради ОСОБА_4 Всі вважали, що це їх особисті питання і раді це не потрібно. Однак, він наполягав на наданні йому слова, у зв'язку з чим неможливо було продовжувати засідання ради. Він чув з боку ОСОБА_3 окремі слова, які можна було б вважати лайкою, образами та погрозами на адресу ОСОБА_4 Однак вони були не жорсткими. Вбачає, що обвинувачений діяв так, тому що мав особисту неприязнь до потерпілого.

Свідок ОСОБА_9 (член громадської ради) у судовому засіданні показав, що він також був присутнім на засіданні ради у березні 2016 року. Він також указав, що, коли ОСОБА_3 під кінець засідання ради попросив слова, у нього поцікавилися: з якого питання? Коли він повідомив, що має інформацію про одного з членів ради, йому почали пояснювати, що це особисті питання, які раді не цікаві. Однак, він наполягав на наданні слова. Довелося припинити засідання ради. Далі відбувалася словесна перепалка між ОСОБА_3, якоюсь жінкою та членами ради і головою ради. В ході перепалки викликали охорону. Далі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 перемістилися в коридор, де між ними відбулася штовханина.

За клопотанням потерпілого ОСОБА_4 був переглянутий наданий ним диск з відеозаписом інциденту. Також за клопотанням обвинуваченого переглядався аналогічний запис на диску, який приєднаний до матеріалів справи, однак на ньому є лише кілька хвилин із записом інциденту, тоді як на диску, наданому ОСОБА_4, записано все засідання громадської ради. Втім, в судовому засіданні переглядалася лише та частина відеозапису, яка безпосередньо становить предмет судового розгляду.

З оглянутого відео видно, що камера відоспостереження розташована у прямокутній кімнаті, посередині якої розташований прямокутний стіл, за яким засідають члени громадської ради. Камера розташована дещо з лівого боку за спиною головуючого на раді ОСОБА_4 Окремі присутні сидять в кріслах на дальньому плані. З відеозапису видно, що присутній у залі ОСОБА_3 просить слова для виступу. Один з члені ради цікавиться, з якого питання він хоче отримати слово? ОСОБА_3 відповідає, що з особистого питання. Тоді член ради говорить, що особисті питання треба вирішувати за межами ради. ОСОБА_3, піднявшись та підходячи ближче до столу, де сиділи члени ради, указує, що це питання стосується і ради також. Однак, один з членів ради продовжує наполягати на тому, що ОСОБА_3 вже озвучив те, що це питання є особистим, а тому не потрібно давати йому слово. До ОСОБА_3 також приєднується його сестра, яка також бажає, щоб ОСОБА_3 надали слово. Головуючий Громико С. М. повідомляє присутнім, що ці особи є його колишніми родичами, які прийшли на засідання ради, щоб «облити його брудом». Зав'язується словесна суперечка між ОСОБА_3, його сестрою та іншими членами ради, а також між окремими членами ради між собою з приводу того, чи варто надавати ОСОБА_3 слово. Пропонується поставити це питання на голосування.

В ході цього галасу з приміщення ради виходить одна особа та повертається з охоронцями. В ході загальної суперечки члени ради та інші особи починають одягатися у верхній одяг, й вся обстановка вказує на те, що засідання ради продовжуватися не буде.

Під час цього ОСОБА_4 встає з-за столу і прямує до виходу з кімнати. Між ним та ОСОБА_3, а також його сестрою, також виникає словесна суперечка, однак вона проходить на відстані, оскільки між ними перебувають інші члени ради, а пізніше - охоронці. Детально почути зміст суперечки заважає загальний галас присутніх. Однак чутно, як ОСОБА_3 підвищеним тоном кілька раз дорікає ОСОБА_4 тим, що він позбавив житла дітей. Після цього, обвинувачений та потерпілий з іншими присутніми виходять в коридор, зникаючи з поля зору веб-камери. Інші особи в кабінеті ще продовжують активно обговорювати інцидент.

З наданих для дослідження потерпілим ОСОБА_4 копіями документів (рішень суду, матеріалів виконавчого провадження, договору найму, заяв в правоохоронні органи, інше) вбачається, що у нього та його колишньої дружини дійсно є триваючий сімейно-житловий конфлікт.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що клопотання ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду від 15.04.2016 року у справі підлягає задоволенню, з огляду на поважність причин його пропуску, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 289 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою може бути поновлено.

Як вбачається з постанови районного суду, ОСОБА_3 не був присутнім під час розгляду справи відносно нього і не знав про зміст ухваленого в ній рішення. У справі відсутні дані про належне отримання ОСОБА_3 повідомлення про розгляд справи. В матеріалах справи відсутні дані про вручення ОСОБА_3 копії постанови місцевого суду. Натомість в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_3 про ознайомлення з матеріалами справи від 30.06.2016 року, згідно з відміткою на якій останній ознайомився з матеріалами цієї справи 15.07.2016 року (а.с. 25). Апеляційна скарга подана ОСОБА_3 25.07.2016 року, тому враховуючи це, вважаю справедливим визнати названі скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважними, а також вбачаю необхідним його поновити, адже належно оскаржити судове рішення, не маючи його копії, неможливо.

По суті апеляційної скарги вважаю, що постанова судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або не обґрунтоване відхилення їх місцевим судом.

Відповідно до ст. 252, 280 КУпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до диспозиції ст. 173 КУпАП, у якості дрібного хуліганства визнається нецензурна лайка у громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій (Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11 листопада 2010 року № 550 «Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України», п. 1.6).

Об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

Обов'язковим специфічним мотивом вчинення хуліганських дій є хуліганський мотив, який полягає у неповазі до усталених правил поводження у громадянському суспільстві, зухвалому і цинічному ігноруванні цих правил, бажанні демонстративно зневажити ці правила.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 23 березня 2016 року (а.с. 2) вбачається, що ОСОБА_3 ставиться у вину те, що він 16 березня 2016 року близько 19 год. 15 хв. на засіданні громадської ради при Черкаському міському голові почав зривати засідання та ображав голову громадської ради ОСОБА_4; при цьому розповсюджував відомості, які не відповідають дійсності, чим принижував честь та гідність.

Одразу звертається увага на те, що ОСОБА_3 ставляться у вину виключно ті події, які були на засіданні ради, й не ставляться у вину події, які мали місце чи могли мати місце у коридорі за межами місця засідання ради. Крім цього, йому ставляться у вину такі дії як: зривання засідання ради, ображання голови ради, розповсюдження неправдивих відомостей щодо голови ради, приниження його честі і гідності.

На переконання судді апеляційного суду описані вище дії ОСОБА_3 неможливо кваліфікувати як хуліганські з наступних причин.

По-перше, їх неможливо визначити як такі, що були спрямовані на зрив засідання громадської ради. Усі допитані свідки указали, що протягом всього засідання ради ОСОБА_3 чекав закінчення розгляду запланованих для обговорення питань, не вчиняючи жодних перешкод у роботі ради. Лише наприкінці роботи ради він попросив слова, й відсутність одностайної думки в окремих членів ради стосовно надання чи ненадання йому такої можливості призвела до наступної словесної суперечки, яка відбувалася не лише між обвинуваченим та окремими іншими присутніми особами, але й між окремими членами ради також.

По-друге, при перегляді відеозапису видно, що після початку інциденту за участю ОСОБА_3 щодо його прохання про надання слова надалі конфлікт відбувається не стільки між обвинуваченим і потерпілим, скільки між окремими членами ради, одні з яких бажають використати цей конфлікт на шкоду репутації голови ради, а інші - намагаються завадити цьому.

По-третє, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів суддя апеляційного суду приходить до однозначного висновку, що мотивом дій ОСОБА_3 була особиста неприязнь до потерпілого; бажання проінформувати інших члені ради про факти негідної (на думку обвинуваченого) поведінки потерпілого по відношенню до його колишньої дружини та дітей з використанням при цьому своїх можливостей як голови ради. Тобто у даному разі мав місце міжособистісний конфлікт, який ґрунтується на тривалих неприязних відносинах осіб, які є колишніми родичами, а хуліганський мотив - відсутній.

Сам факт того, що ці події відбувалися у громадському місці, не може автоматично вказувати на необхідність кваліфікації дій особи як хуліганських, якщо хуліганський мотив таких дій не підтверджується.

На думку судді апеляційного суду, якщо за описаних вище обставин мав місце факт образи потерпілого з боку обвинуваченого; розповсюдження неправдивих відомостей, які його принижують чи посягають на його честь, потерпілий не позбавлений права вимагати захисту свого порушеного права у цивільно-правовому порядку шляхом подання відповідного позову про захист честі, гідності і ділової репутації з вимогою відповідного морального та матеріального відшкодування, принесення публічних вибачень тощо.

Таким чином, суддя апеляційного суду вбачає, що в діях обвинуваченого немає складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а саме його суб'єктивної сторони. Тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Керуючись ст. ст. 247, 293, 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в :

Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 173 КУпАП.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 квітня 2016 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, з накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 51,00 гривня скасувати.

Провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Іваненко