Рішення № 61376901, 13.09.2016, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/11904/15-ц

Провадження № 2/644/593/16

13.09.2016

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

при секретарі Яковлєвій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, -

в с т а н о в и в :

В грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 зі вказаним позовом.

Уточнивши позовні вимоги, вказав, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 10.04.2015 р. Державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори йому та відповідачеві на праві спільної часткової власності належало по 1/2 частині квартири за 18 по вул. 12-го Квітня, 23, в м. Харкові. Вартість частки квартири складала - 18068,00 грн. (проіндексована згідно даних міськБТІ).

Угода щодо порядку користування спільним майном, поділу в натурі, тощо, між позивачем та відповідачем не укладалась.

В листопаді і 2014 року, при оформленні спадкових прав, він та відповідач домовились щодо викупу частки відповідача з розстрочкою платежів строком до 3-х років, з чим погодився відповідач та передав ключі від квартири, тобто було досягнуто домовленості про суттєві умови угоди. Також домовились, що на виконання домовленостей частковий платіж буде здійснений після реалізації належного йому гаража вартістю 60000,00 грн., але гараж до цього часу не проданий з причин які не залежать від нього.

01 липня 2015 р. він надав відповідачу проект письмового договору щодо викупу частки квартири. В свою чергу відповідач пообіцяв ознайомитись, внести корективи або підписати та повернути примірник вказаного договору, однак, свою обіцянку не виконав, що на його думку є зловживанням права.

09 листопада 2015 р. він отримав від відповідача нотаріально посвідчену заяву серії НАС № 582620, з пропозицією викупити частку в місячний строк за 120000,00 грн., з зазначенням наміру укласти з третьою особою договір дарування, на його думку відповідач односторонньо намагається змінити попередні домовленості та перетворити спірну квартиру в гуртожиток з невизначеним колом та станом здоров'я мешканців, що також є зловживанням права як співвласника, та змусило позивача звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Крім того, саме він несе тягар утримання спірного майна, а з боку відповідача не надходило жодної пропозиції щодо зміни порядку користування квартирою.

Він має незначну заробітну плату, що відомо позивачу, і не має можливості надати вартість 1/2 частки квартири єдиним платежем, укладення кредитного чи аналогічного договору поставить його в скрутне матеріальне становище, та може взагалі призвести до втрати єдиного для проживання житла. Укладення договору купівлі-продажу з розстрочкою платежів до 3-х років та правом дострокового погашення, у відповідності до попередніх домовленостей та наданого відповідачу проекту договору відповідало б попереднім домовленостям, моральним засадам суспільства та приписам чинного законодавства України.

18 грудня 2015 року відповідач продав належну йому частку квартири ОСОБА_3

Нотаріально посвідчена заява від 09.11.2015 р. серії НАС № 582620, як правочин не може вважатись дійсною через її невідповідність вимогам закону, оскільки відповідач не визначився з дійсною вартістю частки, занизив ціну з метою її переоформити на іншу особу, а відповідно, і волевиявлення відповідача було спрямоване не на реалізацію його переважного права на купівлі спірної частки, що також є зловживанням права.

На підставі викладеного, просив визнати недійсним правочин від 09.11.15 р. (нотаріально посвідчену заяву серії НАС № 582620), вчинений відповідачем, щодо продажу 1/2 частки квартири за № 18 по вул. 12-го Квітня, буд, 23, в м. Харкові.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали. Представник позивача зазначив, що нотаріально посвідчена заява є недійсним правочином, оскільки сама по собі не мала мети до пропозиції продажу частки квартири, зазначена в ній ціна більш ніж вдвічі нижча ринкової, а також нижча за ту, за яку в подальшому фактично продана третій особі. Крім того, при складанні заяви в ній відсутні посилання на оціночну вартість майна, що свідчить про те, що відповідач направляючи заяву достовірно знав про неможливість прийняття зазначених в ній умов.

Представник відповідача позов не визнав, проти його задоволення заперечував, зазначивши, що ОСОБА_2 проектів договорів купівлі-продажу не отримував, як і яких-то не було відзивів на заяву про намір продажу належного йому майна. Маючи намір до продажу 1/2 частки в квартирі АДРЕСА_1 він, 05.11.2015 року, через нотаріуса звернувся до ОСОБА_2 - співвласника іншої 1/2 частки квартири, з пропозицією продажу належної йому частки квартири за 120000 грн.

За спливом зазначеного в заяві місячного строку 18.12.2015 року вчинив продаж належної йому частки майна ОСОБА_3 за 160000 грн.

Крім того, заперечував проти задоволення позову вважаючи, що заява з нотаріально засвідченим підписом не може вважатися правочином.

Вважає, що правом не зловживав, оскільки встановив для позивача нижчу ціну, а також повідомив позивача, як особу яка має преважне право про намір відчуження належної йому частини майна.

Третя особа ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 10.04.2015 р. на праві спільної часткової власності належало по 1/2 частині квартири за 18 по вул. 12-го Квітня, 23, в м. Харкові.

05.11.2015 року ОСОБА_2 через приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в порядку ст. 362 ЦК України, звернувся до ОСОБА_1 про намір продажу належної йому 1/2 частини квартири зазначивши про вчинення продажу за 120000 грн. Крім того повідомив, що протягом одного місяця, у разі не реалізації свого переважного права купівлі, квартира буде продана іншій особі.

Позивач просить визнати зазначену заяву недійсним правочином, оскільки на його думку відповідач знав про його скрутне фінансове становище, неможливість реалізації гаражу, у рахунок придбання частки квартири, що на його думку є навмисним створенням обставин за якими він, за любих, обставин не міг придбати майно.

Згідно ст. 202 К України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила.

Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем заява не є правочином, а є пропозицією про можливість покупки квартири ОСОБА_1 квартири за визначеною ним ціною. Оскільки ця заява не визнається правочином то відсутні і підстави визнання її недійсною як правочину.

При цьому суд не приймає до уваги посилання позивача про існування домовленості про придбання ним квартири в розстрочку, оскільки суду не надано доказів направлення позивачем письмової пропозиції відповідачу.

Керуючись ст.ст.10, 11, 17, 27, 31, 60, 61, 88, 209 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: