Рішення № 61374654, 14.09.2016, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/6485/16-ц

Провадження №2/524/2287/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2016 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді -Савічева В.О.

при секретарі Коршак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення та скасування реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення та скасування реєстрації, зазначивши, що вона ОСОБА_4 є єдиним користувачем квартири АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Автозаводського районного суду від 13.10.2014 року.

З метою надання правової допомоги в оформленні документів для приватизації квартири, вона видала довіреність на ОСОБА_3

При отриманні довідки про склад сімї їй стало відомо що в ній є зареєстрованою стороння особа, без будь-яких на те правових підстав.

Звернувшись до ТОВ «Житлорембудсервіс» з проханням надати довідку про кількість зареєстрованих та проживаючих осіб у квартирі. У відповідь була надана довідка за №5/31 від 25.08.2016 р., відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_1, є зареєстрованим відповідач по даній справі, а саме: ОСОБА_2.

Будь-яких усних чи письмових домовленостей між відповідачем та нею стосовно користування квартирою не існує. Відповідач не є членом сім'ї чи членом сімї колишніх користувачів, з реєстраційного обліку за місцем реєстрації в добровільному порядку не бажає знятись та залишається бути зареєстрованим. Крім того змінили замки у вхідних дверях, та не допускають її до квартири та ігнорують її вимоги щодо дозволу на вселення.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не прибули в своєму клопотанні прохали суд розглядати справу без їх участі, позовні вимоги підтримали посилаючись на підстави та обставини викладені в позовній заяві та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судове засідання не прибув, подав заяву де просив суд справу розглядати без їх участі, просив суд винести рішення на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не прибула, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомляла.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

А тому, суд розглядає зазначену цивільну справу та приймає відповідне рішення у відсутності сторін на підставі тих доказів, які маються у матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозвязку, обєктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 Георгієвна, є єдиним користувачем квартири АДРЕСА_1, що підтверджується рішенням Автозаводського районного суду від 13.10.2014 року.

З метою надання правової допомоги в оформленні документів для приватизації квартири, ОСОБА_1 видала довіреність на ОСОБА_3

При отриманні довідки про склад сімї позивачу стало відомо що в ній є зареєстрованою стороння особа, без будь-яких на те правових підстав.

При зверненні до ТОВ «Житлорембудсервіс» з проханням надати їй довідку про кількість зареєстрованих та проживаючих осіб у квартирі, була надана довідка за №5/31 від 25.08.2016 р., відповідно до якої у квартирі АДРЕСА_1, є зареєстрованим відповідач ОСОБА_2.

Будь-яких усних чи письмових домовленостей між відповідачем та позивачем стосовно користування квартирою не існує. Відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача чи членом сімї колишніх користувачів, з реєстраційного обліку за місцем реєстрації в добровільному порядку не бажає знятись та залишається бути зареєстрованим. Крім того відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3, змінили замки у вхідних дверях, не допускають Позивача до квартири та ігнорують її вимоги щодо дозволу на вселення.

Згідно до ч. 1 ст. 109 ЖК Української РСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Відповідно до ст. 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

В силу ст. 65 ЖК Української РСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2 (з подальшими змінами), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення та члени його сім'ї, які проживають разом з ним, можуть за взаємною згодою дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в їх користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців)

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів його сім'ї, які проживають разом з ним, зобов'язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення. Вчиняє незручності та додаткові витрати на комунальні послуги.

Відповідно до п.1.3 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Відповідно до п.2.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру документи, що підтверджують право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім'ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідач ОСОБА_3 підписала від імені позивача ОСОБА_1 заяву про реєстрацію ОСОБА_2 Як вбачається зі ст.ст. 242, 244 ЦК України, ОСОБА_3 хоча і є представником за довіреністю ОСОБА_1, але нею не надано прав з проведення реєстрації третіх осіб в квартирі АДРЕСА_2.

Відповідно до ст.9 ЖК України, ніхто не може бути обмежений в праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом. Житлові права охороняються законом, за виключенням випадків, коли вони здійснюються з порушенням прав інших громадян чи прав державних і громадських організацій.

Представник за довіреністю вийшов за межі наданих йому повноважень згоди від користувача на вселення отримана не була, тому проведена реєстрація місця проживання ОСОБА_2 є недійсною та підлягає скасуванню (визнанню недійсною).

Виходячи з наведеного, враховуючи рішення Автозаводського районного суду про визнання належним користувачем та факт незаконного обмеження прав ОСОБА_1 як користувача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні квартирою та вселення частково підлягають до задоволення стосовно вимог до відповідача ОСОБА_2 Позовні вимоги відносно ОСОБА_3 суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 244, ЦК України, ст.ст. 9, 65, 98, 109, 156 Житлового кодексу УРСР, постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 14, 57, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні, вселення та скасування реєстрації задовольнити частково.

Зобовязати ОСОБА_2 припинити чинити дії, які перешкоджають ОСОБА_1 користуватись жилим приміщення квартири АДРЕСА_3

Заборонити ОСОБА_2 перешкоджати ОСОБА_1 здійснення права користування квартирою №7 в буд. 29 по вул. Гвардійській в м. Кременчуці Полтавської обл.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_3

Визнати недійсною реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

Зняти з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя: