Ухвала суду № 61374409, 14.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1968/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Бершадська О. В.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

14.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

секретар Гусак А.О.

за участю представників сторін

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа: Національний банк України про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зазначав, що 02 вересня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 1003/0908/45-012, відповідно до якого останньому надано грошові кошти в сумі 32000 доларів США на строк до 02 вересня 2038 року зі сплатою 12,5 % річних.

02 вересня 2008 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та відповідачем укладено договір іпотеки, відповідно до якого банку передано в іпотеку житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу.

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

Відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість в розмірі 779604 грн. 57 коп., з яких: сума заборгованості за кредитом - 701431 грн. 74 коп., сума заборгованості за відсотками - 78172 грн. 83 коп.

Просив в рахунок погашення заборгованості в розмірі 779604 грн. 57 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями АДРЕСА_1 шляхом визнання за позивачем права власності на зазначений будинок.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 липня 2016 року в задоволенні позову відмовлено за необґрунтованістю. Суд дійшов висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нього можливе лише шляхом позасудового врегулювання таких вимог.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги, що наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. До того ж предмет іпотеки є єдиним забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором.

В засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, пояснив, що в позасудовому порядку реєстрація права власності банком не проводилася, а представник відповідача просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим, правовстановлюючі документи на іпотечне майно знаходяться у відповідача і перешкод у позивача для звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому договором, не має.

Третя особа про час та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку під розписку (а.с.239), в судове засідання не прибули повторно, причини неявки суду не повідомили.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджується матеріалами справи, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» (правонаступник Публічне акціонерне товариство «Сведбанк») та ОСОБА_2, 02 вересня 2008 року укладено кредитний договір № 1003/0908/45-012, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 32000 дол. США зі сплатою 12,5 % річних на строк по 02 вересня 2038 року. Кредит надано для здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями № 75, загальною площею 43,34 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Кіровоград, провулок Добролюбова (а.с.6-15).

Пунктом 3.1.1 Договору передбачено, що починаючи з 10 жовтня 2008 року позичальник здійснює погашення кредиту та сплату процентів за період користування кредитом, нарахованих відповідно до п.3.2 цього Договору, шляхом здійснення фіксованих платежів (Ануїтетний платіж) у сумі 341,52 доларів США у чітко встановлений цим договором термін 10 числа кожного місяця та в день закінчення кредитного договору.

В забезпечення зобов'язання за зазначеним кредитним договором банком прийнято в іпотеку житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями № 75 по провулку Добролюбова в м.Кіровограді, який на підставі договору купівлі-продажу належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується п.1.4 кредитного договору та нотаріально посвідченим іпотечним договором від 2 вересня 2008 року (а.с.16-21).

25 травня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Сведбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ«Сведбанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «Сведбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від АТ «Сведбанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «Сведбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами (а.с.27-34).

В додатку до зазначеного договору купівлі-продажу (перелік прав вимоги за кредитами) зазначається кредитний договір № 1003/0908/45-012 з позичальником ОСОБА_2, сума за договором 32000 дол. США, строкова заборгованість за тілом 31908,61 дол. США, прострочена заборгованість за тілом кредиту 0, проценти за договором або прострочена заборгованість за процентами в додатку не зазначені, поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4 (а.с.35).

Повідомленням банку від 28 травня 2014 року підтверджується, що станом на 20 травня 2014 року прострочена заборгованість за кредитним договором становила 84,65 дол. США, що є сумою прострочених процентів за користування кредитом (а.с.172).

Як зазначив банк станом на 28 липня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить 35336,54 доларів США, яка складається з :

тіла кредиту 31793,26 дол. США, з них прострочена заборгованість за тілом кредиту 0 дол.;

відсотків 3543,28 дол. США, з них прострочена заборгованість за відсотками 3328,68 дол.США, що підтверджується розрахунком (а.с.22, 81) . На час подання позову розмір заборгованості в національній валюті становить 779604 грн. 57 коп.

27 серпня 2016 року здано на пошту лист-вимогу від 19 серпня 2015 року ОСОБА_2 про наявність станом на 28 липня 2015 року простроченої заборгованості за відсотками в сумі 3328,68 дол. США та запропоновано в строки, передбачені законодавством та кредитним договором сплатити прострочену заборгованість, а в разі незадоволення цієї вимоги банк буде захищати свої майнові права шляхом позасудового врегулювання спору або зверненням до суду з вимогою про звернення стягнення на майно на загальну суму 35336,54 дол. США. На підставі ст.35 Закону України «про іпотеку банк вимагав в 30-денний строк виконати зобов'язання, лист відправлено без повідомлення про вручення (а.с.23-26).

Абзацом 3 п.11 іпотечного договору за взаємною згодою сторін встановлено, що тридцятиденний строк починає відліковуватися з дати, що зазначена за квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням зв'язку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя (а.с.19).

Суд встановив, що повідомлення про вручення іпотекодавцю листа-вимоги відсутнє. Позов здано на пошту 31 серпня 2015 року (а.с.46).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

У разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель, як зазначено у ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто в позасудовому порядку.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 вказаного Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Судом встановлено і це не оспорюється позивачем, що п.12.3 та п.п.12.3.1 іпотечного договору мають відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекою, згоду іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, позасудовий порядок набуття іпотекодержателем права власності. Крім того, сторони визнали, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п.12.3 є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише увипадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов'язання.

Відомості, що за зверненням банку орган реєстрації на підставі іпотечного договору відмовив в реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, позивачем не надано.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові, виходячи із того, що способом судового вирішення спору є звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу цього предмета з публічних торгів або надання іпотекодержателю права продажу предмета іпотеки (ст. ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку»), разом з тим, позивач звернувся до суду із вимогою про застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього.

Доводи апеляційної скарги такого висновку суду не спростовують.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 6-1851цс15, яка відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судом, у п.38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», в якому роз'яснено, що у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до статті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно, наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку, а також в ухваліВищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 квітня 2016 року (а.с.178).

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними, тобто наслідки звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або в позасудовому порядку є різними.

Матеріалами справи підтверджується, що вартість іпотечного майна становить 361 532 грн.(а.с.108), заборгованість за кредитним договором складає 779604 грн. 57 коп.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність.

Відповідач згоди на визнання в судовому порядку права власності за позивачем на іпотечне майно не надав, а задоволення за рішенням суду передбаченого договором та законом позасудового визнання права власності на предмет іпотеки виключатиме застосування ч.4 ст.36 Закону України «Про іпотеку» та порушує, як умови укладеного між сторонами договору, так і права відповідача.

Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності та відмова в позові про визнання права власності на іпотечне майно не перешкоджає банку звернутися з позовом до суду відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» або вирішити питання про визнання права власності на іпотечне майно в позасудовому порядку.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, умовам укладеного між сторонами договору, та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його зміни або скасування не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 14 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

Л.В.Суровицька