Ухвала суду № 61374352, 14.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1724/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Березій Ю. А.

Доповідач Черненко В. В.

УХВАЛА

Іменем України

14.09.2016 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Черненко В.В.

суддів - Потапенка В.І., Чорнобривець О.С.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за апеляційною скаргою СТОВ «Агрофірма «Вікторія» на рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» про розірвання договору оренди земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся у суд з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Вікторія» про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що є власником земельної ділянки площею 5,07 га., яка знаходиться на території Хмелівської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 17.03.2015 року Маловиськівською державною нотаріальною конторою Кіровоградської області, реєстровий номер №236. Зазначене свідоцтво зареєстроване в спадковому реєстрі та Державному реєстрі речових прав .

Право власності на земельну ділянку позивач набув після смерті матері - ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначив, що 04.06.2007 року, його мати уклала з відповідачем договір оренди землі строком на 10 років, який зареєстрований у Маловисківському відділі «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України».

Відповідно до п.40 договору оренди землі, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

19.05.2015 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою та проханням розірвати за згодою сторін договір оренди землі, однак до цього часу відповідач відповіді на заяву не надав.

Зазначив, що відповідач під час укладення та підписання Договору оренди землі від 04.06.2007 року, відповідно до п. 40 Договору, взяв на себе зобов'язання розірвати договір оренди на вимогу нового власника земельної ділянки.

Просив суд розірвати договір оренди землі від 04.06.2007 року, укладений між ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та СТОВ «Агрофірма «Вікторія», зареєстрований 02.04.2008 року у Маловисківському відділі «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» та зобов'язати відповідача повернути йому земельну ділянку, а також стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2016 року позов задоволено частково.

В апеляційній скарзі зазначається, що суд першої інстанції безпідставно визнав додаткову угоду неукладеною , що як наслідок вплинуло на постановлення рішення, яке не ґрунтується на законі.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до абзацу 1 частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Суд першої інстанції встановив, що 4 червня 2007 року між орендодавцем - ОСОБА_3, як власником земельної ділянки № 169 площею 5,07 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради, і орендарем - СТОВ «Агрофірма «Вікторія», укладено договір оренди землі строком на 10 років, що підтверджується копією правочину, актом приймання - передачі земельної ділянки в оренду і державного акта на право приватної власності на землю (а.с. 10 -13).

Відповідно до пункту 40 укладеного договору оренди землі від 4 червня 2007 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Суд першої інстанції зазначив, що таким чином, сторони в договорі відступили від положень частини 4 статті 32 Закону України «Про оренду землі», в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин і передбачала, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Суд першої інстанції встановив , що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією відповідного свідоцтва (а.с. 9).

17 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 набув право власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягами з державних реєстрів (а.с. 14-16).

19 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до СТОВ «Агрофірма «Вікторія» з вимогою про розірвання укладеного договору оренди землі від 4.06.2007 року, однак орендар не надав відповіді на звернення позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки зазначене питання про розірвання договору не було вирішено в добровільному порядку, то право позивача на припинення дії спірного договору шляхом його розірвання відповідно до п. 40 укладеного договору та повернення земельної ділянки, підлягає захисту в судовому порядку.

Суд першої інстанції зазначив, що посилання представника відповідача на додаткову угоду від 14 серпня 2011 року, якою пункт 40 договору від 04.06.2007 року викладено в іншій редакції, і відповідно відсутні підстави для розірвання договору є помилковим, оскільки відповідно до частини 1 статті 210 ЦК України, яка діяла у редакції закону до 01 січня 2013 року, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Як вбачається з копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, державна реєстрація додаткової угоди від 14.08.2011 року проведена після смерті спадкодавця ОСОБА_3 і відкриття спадщини, тобто 18 грудня 2014 року (а.с. 47) Тому, додаткова угода від 14.08.2011 року, яка не була зареєстрована у встановленому порядку за життя орендодавця ОСОБА_3, не є укладеною.

Колегія суддів погодилась з висновком суду , що позов підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на додаткову угоду датовану 14.08.2011 р. до договору оренди земельної ділянки від 04.06.2007 року , як на належний доказ на спростування доводів позовної заяви є необґрунтованим з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 4 червня 2007 року між орендодавцем ОСОБА_3, як власником земельної ділянки № 169 площею 5,07 га, яка розташована на території Хмелівської сільської ради, і орендарем СТОВ «Агрофірма «Вікторія» укладено договір оренди землі строком на 10 років, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 40 укладеного договору оренди землі від 4 червня 2007 року, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією відповідного свідоцтва.

17 березня 2015 року позивач ОСОБА_2 набув право на власності на спірну земельну ділянку у порядку спадкування за заповітом, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом та витягами з державних реєстрів .

19 травня 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до керівника СТОВ «Агрофірма «Вікторія» з вимогою про розірвання укладеного договору оренди землі від 4.06.2007 року, посилаючись на п.40 договору, однак орендар не надав відповіді на звернення позивача.

В матеріалах справи знаходиться додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 04.06.2007 року.

Зазначена додаткова угода датована 14.08.2011 р.

Відповідно до додаткової угоди в договір оренди внесено зміни та доповнення:

1.Перше речення пункту 8 договору оренди викласти в наступній редакції:» Договір укладається на 10 років з моменту державної реєстрації даної додаткової угоди».

2.Викласти п.40 договору оренди в наступній редакції6» Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору.

3.Викласти п.40 договору оренди в наступній редакції:» Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 4% від кадастрової вартості землі.

4.Договір оренди земельної ділянки від 4.06.2007 року зареєстрований у Маловиськівському районному відділі КРФ ДП «ЦДЗК при Держкомземі України», про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 2.04.2008 року №277 діє в частині , що не суперечить даній додатковій угоді.

5.Дана додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

Відповідач зазначив, що додаткова угода зареєстрована 18.12.2014 року, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, дата формування 19.12.2014 року.

З зазначеної додаткової угоди вбачається, що сторони погодились змінити умови договору оренди і фактично змінили строк дії договору оренди, оскільки після укладення додаткової угоди договір починає діяти в новій редакції з моменту реєстрації, тобто з 19.12.2014 року. Крім того відповідно до змінених умов договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для змін умов або розірвання договору.

Виходячи із встановлених обставин , можливо зробити висновок, що додаткова угода, яка нібито підписана сторонами , свідчить про досягнення між сторонами згоди стосовно істотних умов які вносяться до договору і може вважатись укладеною з моменту її підписання тільки у випадку його подальшої державної реєстрації відповідно вимог ч.1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК україни ( в редакції до 01.01.2013 року) ч. 2 ст. 125 ЗК, ч.1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі».

Зазначені обставини вказані і у п. 5 додаткової угоди , з якої вбачається , що дана додаткова угода набирає чинності після підписання сторонами та її державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що за життя орендодавця, дана угода не була зареєстрована. Відповідно всі дії з даною додатковою угодою , які відбувались після смерті орендодавця є порушенням діючого законодавства, зокрема частини 4 статті 25 ЦК України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини, дійшла висновку, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу СТОВ «Агрофірма «Вікторія» - відхилити.

Рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08.06.2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: