Рішення № 61374334, 14.09.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2026/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Авраменко Т. М.

РІШЕННЯ

Іменем України

14.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Авраменко Т.М.,

суддів: Кіселика С.А., Суровицької Л.В.,

секретар Гусак А.О.

за участю представника позивача та відповідача

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів,

В С Т А Н О В И Л А:

В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі банк) звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Зазначав, що 22 жовтня 2013 року ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 27,60 відсотків річних на залишок заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач зобовязання за кредитним договором не виконала. Станом на 30 травня 2016 року заборгованість відповідача становить 36509 грн. 80 коп., і складається із заборгованості за кредитом 14759 грн. 31 коп., заборгованості за процентами 18435 грн. 74 коп., заборгованості за пенею та комісією 1100 грн., штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 1714 грн. 75 коп.

Просив суд стягнути з відповідача на користь банка вказану заборгованість та судові витрати.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2016 року позов задоволено. Суд стягнув з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість у розмірі 36509 грн. 80 коп., та судовий збір у розмірі 1378 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, рішення про відмову в задоволенні позову. Зазначає, що суд не взяв до уваги відсутність доказів її ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами під розписку та її пояснення, що вона підписала заяву, оскільки банк повідомив її про втрату документів.

В засіданні апеляційного суду відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, представник банку просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

22 жовтня 2013 року відповідач подала банку анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку та оформлення на її імя кредитної картки з кредитним лімітом 15000 грн., послуга накопичення «Копілка». Своїм підписом на анкеті-заяві відповідач підтвердив факт ознайомлення з договором про надання банківських послуг до його укладення, та погодився з його умовами, а також з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку. Памятку клієнта, яка має в тому числі Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування отримав та ознайомився з її змістом під підпис (а.с.5, 6-7,8-31). Справжність свого підпису на анкеті-заяві відповідач визнала, в тому числі і в засіданні апеляційного суду.

За цим договором відповідач отримала кредитну картку 22 жовтня 2013 року з терміном дії по квітень 2016 року, 07 квітня 2014 року з терміном дії по січень 2018 року, що підтверджується довідкою банку (а.с.103), витягом з програмного комплексу «Промінь» з фотографією відповідача з карткою (а.с.104-105) та не заперечується відповідачем.

Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором відповідач припинила виконувати,здійснивши останній платіж 09 червня 2015 в сумі 500 грн., у зв'язку з чим станом на 30 травня 2016 року виникла заборгованість в сумі 36509 грн. 80 коп.:

з них заборгованість за кредитом 14759 грн.31 коп.,

заборгованість за процентами 18435 грн.74 коп.,

комісія та пеня 1100 грн.,

штраф відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов 500 грн. (фіксована частина),

714 грн.75 коп.(процентна складова),

що підтверджується розрахунком банку(а.с.3-4) та випискою з особового рахунку (а.с.100-102).

Згідно зі ст. ст. 526, 530,610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч.2 ст.1050 ЦК України).

Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту, погашення процентів за користування кредитом та комісії, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджується наданими позивачем доказами, яким суд дав належну оцінку відповідно до вимог ст.212 ЦПК України, та обґрунтовано стягнув її. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Проте суд першої інстанції при дослідженні наданого позивачем розрахунку заборгованості не врахував, що відповідно до ст. 549 ЦК України пеня і штраф є одним із видів цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування разом за одне й те саме порушення строки виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених в ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15).

Представник банку питання щодо стягнення пені (комісії) або штрафу просив вирішити на розсуд суду.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача штрафів, залишивши стягнення пені (комісії) в сумі 1100 грн., визначивши загальний розмір заборгованості в сумі 34295 грн.05 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.307, ст.309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 15 серпня 2016 року в частині стягнення штрафу (фіксована частина) 500 грн., штрафу (процентна складова) 1714 грн. 75 коп., з ухваленням нового рішення про відмову в позові про стягнення штрафів. Змінити рішення в частині загального розміру заборгованості, визначивши її в сумі 34295 грн.05 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча суддя Т.М.Авраменко

Судді: С.А.Кіселик

ОСОБА_3