Рішення № 61373001, 08.09.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6441/16-ц

2/357/2763/16

Категорія 32

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Рябченко Л. А. ,

при секретарі Вєтрова С. Д.,

ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 5 цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до

Державної казначейської служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Служби Безпеки України в м.Києві та Київській області, Прокуратури Київської області

про відшкодування заробітку та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 заробіток, який вона втратила внаслідок незаконних дій органів досудового рослідування за час незаконного відсторонення від посади, в розмірі 281901 грн. 24коп., та моральну шкоду в розмірі 117310 грн..

Вимоги обгрунтувала тим, що 20.03.2007 ОСОБА_2 призначено на посаду головного бухгалтера Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази «Трудові резерви» на підставі наказу від 20.03.2007 №4-к.

25.01.2011 ОСОБА_2 затримано Управлінням СБ України в Київській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України та проведено обшук особи. Постановою про притягнення як обвинуваченого від 26.01.2011, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області ОСОБА_2 притягнуто як обвинувачену у вчиненні даного злочину.

26.01.2011 стосовно обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17000 грн..

Постановою про притягнення як обвинуваченого від 22.02.2011, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області ОСОБА_2 притягнуто як обвинувачену у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 і ч.2 ст.3-58 та ч.3 ст.358 КК України.

Постановою від 14.03.2011 року, видану слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області позивач була відсторонена від посади головного бухгалтера, в зв'язку з досудовим слідством у кримінальній справі.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 24.03.2014 ОСОБА_2 було визнано винною за ст.191 ч.3 КК України та ст.27 ч.5, ст. 358 ч.2 КК України і призначено покарання.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.08.2014, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2014 щодо ОСОБА_2 було скасовано, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування.

30.06.2015 старшим слідчим СВ Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191. ч.5 ст.27 і ч.3 ст.358 КК України, і застосований захід в рамках кримінальної справи у вигляді відсторонення від посади головного бухгалтера Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази Трудові резерви" скасований.

В той же час позивачу стало відомо, що наказом Філії-Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази Трудові резерви" від 27.06.2014 №42-к ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера Філії-ЦДЮНСБ Трудові резерви з 27.06.2014, згідно п.8 ст.40 КЗпП України.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016, частково задоволено позов ОСОБА_2 до Філії-ЦДЮНСБ Трудові резерви" Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України: скасовано наказ від 27.06.2014 №42-к «Про звільнення ОСОБА_2М.» та поновлено на посаді головного бухгалтера, стягнуто середній заробіток 32 224,77 грн. за час вимушеного прогулу з 03.08.2015 по 25.01.2016 та зазначено, що за інший період відсторонення від посади позивачка може ставити питання про відшкодування їй шкоди на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.03.2016 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016 року залишено без змін.

Крім того, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016 при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.08.2015 по 25.01.2016 встановлено розмір середньоденного заробітку ОСОБА_2 у розмірі 261,99 грн., тому вказана сума не потребує доказування при вирішенні даного спору, згідно ст.61 ЦПК України.

За таких обставин, за рахунок коштів державного бюджету, на користь ОСОБА_2, підлягає відшкодуванню шкода, завдана незаконними діями органів досудового розслідування, зокрема середній заробіток за час незаконного відсторонення від посади головного бухгалтера за період з 14.03.2011 по 30.06.2015 у розмірі 281 901,24 грн., згідно наданого розрахунку.

В результаті незаконних дій органів досудового розслідування (незаконного затримання, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді застави, незаконного відсторонення від посади), позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, втрати сну та спокою, повній невизначеності щодо майбутнього. Переживання супроводжувалися необхідністю виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, а також приниженням, сорому, втрати можливості самореалізації.

Безпідставні звинувачення у здійсненні кримінального злочину принижували честь та людську гідність ОСОБА_2, ставили під сумнів її моральні якості, чесність, порядність. Відсторонення від посади суттєвим чином вплинуло на авторитет та ділову репутацію позивана серед оточуючих, створювало негативну психологічну установку відносно неї як людини аморальної, непорядної, сприяло упередженому ставленню до неї з боку колег. За таких обставин у ОСОБА_2 суттєво знизилася самооцінка, довіра до людей та держави, посилились знервованість, образливість та замкненість. Позивач змушена була докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Позивач була відсторонена від посади головного бухгалтера та позбавлена гарантованого Конституцією України права на працю і можливості заробляти на життя.

Більш того, на час проведення слідчих дій позивач була вагітною, тому незаконне перебування під слідством завдавало їй найбільше душевних страждань та побоювань за життя майбутньої дитини. І після народження сина 17.03.2012 позивач не мала можливості спокійно доглядати за дитиною, в зв'язку з постійною знервованістю та моральними переживаннями щодо порушеного проти неї кримінального провадження. Також, враховуючи незаконне відсторонення від роботи, позивачка не отримала допомоги по вагітності та пологах, про що свідчить лист Білоцерківської міської виконавчої дирекції ФССзТВП від 09.01.2013 року №16-01-08, тому взагалі залишилася з дитиною без засобів до існування, оскільки була неодружена і іншого доходу не мала.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Виходячи з викладеного, мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 незаконними діями органів досудового розслідування за період з 01.04.2011 по 30.06.2015 складає 58 655,00 грн.. Але, при визначені розміру моральної шкоди необхідно врахувати тривалість незаконних дій органів досудового розслідування (позивач незаконно перебувала під слідством понад 52 місяців), характер, обсяг, глибину душевних, психічних страждань, яких зазнала позивач перебуваючи під слідством під час вагітності та народженні дитини, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (звернення до суду для скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення на роботі).

За таких обставин, керуючись принципами розумності, виваженості та справедливості. Позивач вважає за доцільним застосування подвійного розміру мінімальної заробітної плати при визначенні грошового розміру моральної шкоди (58655,00 х 2) та визначає її у розмірі 117 310,00 гри..

Відповідно до пп. 5 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Здійснення такого безспірного списання коштів Казначейством передбачено п.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Враховуючи те, що досудове розслідування відносно позивача завершував Слідчий відділ Білоцерківського MB 1 ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та виносив постанову про закриття кримінального провадження, 22.04.2016 ОСОБА_2 звернулася до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, проте отримала відмову, посилаючись на те, що структурні підрозділи МВС, які здійснювали досудове слідство, ліквідовані, і їй необхідно звертатися до органів національної поліції. В свою чергу, Національна поліція України повідомила про те, що її територіальні органи не є правонаступниками ліквідованих органів внутрішніх справ та повернула заяву ОСОБА_3 до МВС для вирішення відповідно до законодавства України. Проте, заява залишилася без вирішення, тому позивач змушена звертатися до суду.

В судовому засіданні представник позивача підтримала зазначені вимоги.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що позивач не довела факт незаконності дій відносно неї органів досудового рослідування та незаконного відсторонення від посади. Сам факт закриття відносно позивача кримінального провадження не дає права на відшкодування шкоди. Позивач не довела, що їй завдано шкоду та вона має право на її відшкодування, що тягне за собою нецільове використання бюджетних коштів.

Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Представник відповідача - Міністерства внутрішніх справ України в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі. До суду надійшли письмові пояснення щодо позову, в яких зазначається, що МВС не наділене повноваженнями щодо вирішення питання розміру шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, та не є учасником даних правовідносин, вважає за необхідне залучення до участі у розгляді справи Національної поліції України.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Київській області в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, причини неявки невідомі. До суду надійшло заперечення на позов, яке обґрунтоване тим, що ГУНП не є правонаступником ГУ МВС, тому не є належним відповідачем по справі та просить відмовити у задоволенні вимог.

Представник відповідача - Головного управління Служби Безпеки України в м.Києві та Київській області - в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином, просить проводити розгляд справи у його відсутності. До суду надійшли пояснення щодо позову, в яких зазначається, що ГУ СБУ в м.Києві та Київській області не є належним відповідачем по справі, позовні вимоги до даного відповідача відсутні, справа не підсудна Білоцерківському міськрайонному суду.

Представник відповідача - Прокуратури Київської області в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Заперечення обґрунтував тим, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, жодних доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує розмір заподіяної шкоди, зокрема і моральної, останньою не надано.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача.

В судовому засіданні встановлено, що 20.03.2007 ОСОБА_2 було призначено на посаду головного бухгалтера Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази «Трудові резерви» на підставі наказу від 20.03.2007 №4-к.

25.01.2011 ОСОБА_2 затримано Управлінням СБ України в Київській області за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України та проведено обшук особи. Постановою про притягнення як обвинуваченого від 26.01.2011, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області ОСОБА_2 притягнуто як обвинувачену у вчиненні даного злочину.

26.01.2011 стосовно обвинуваченої обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 17000 грн..

Постановою про притягнення як обвинуваченого від 22.02.2011, виданою слідчим ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області ОСОБА_2 притягнуто як обвинувачену у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 191, ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 і ч.2 ст.3-58 та ч.3 ст.358 КК України.

Постановою від 14.03.2011 року, видану слідчим в ОВС 1-го відділення слідчого відділу Управління СБ України в Київській області позивач була відсторонена від посади головного бухгалтера, в зв'язку з досудовим слідством у кримінальній справі.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду від 24.03.2014 ОСОБА_2 було визнано винною за ст.191 ч.3 КК України та ст.27 ч.5, ст. 358 ч.2 КК України і призначено покарання. Проте, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 26.08.2014, вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.03.2014 щодо ОСОБА_2 було скасовано, а справу повернуто для проведення додаткового розслідування.

Наказом Філії-Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази Трудові резерви" від 27.06.2014 №42-к ОСОБА_2 звільнено з посади головного бухгалтера Філії-ЦДЮНСБ Трудові резерви з 27.06.2014, згідно п.8 ст.40 КЗпП України.

30.06.2016 старшим слідчим СВ Білоцерківського MB ГУМВС України в Київській області винесена постанова про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.191. ч.5 ст.27 і ч.3 ст.358 КК України, і застосований захід в рамках кримінальної справи у вигляді відсторонення від посади головного бухгалтера Центральної дитячо-юнацької навчально-спортивної бази Трудові резерви" скасований.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016, частково задоволено позов ОСОБА_2 до Філії-ЦДЮНСБ Трудові резерви" Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту МОН України: скасовано наказ від 27.06.2014 №42-к «Про звільнення ОСОБА_2М.» та поновлено на посаді головного бухгалтера, стягнуто середній заробіток 32 224,77 грн. за час вимушеного прогулу з 03.08.2015 по 25.01.2016 та розяснено, що за інший період відсторонення від посади позивачка може ставити питання про відшкодування їй шкоди на підставі ст. 1176 ЦК України та Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16.03.2016, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016 року залишено без змін.

Враховуючи те, що досудове розслідування відносно позивача завершував Слідчий відділ Білоцерківського MB-1 ГУ Міністерства внутрішніх справ України в Київській області та виносив постанову про закриття кримінального провадження, 22.04.2016 ОСОБА_2 звернулася до Міністерства внутрішніх справ України із заявою про визначення розміру шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, проте отримала повідомлення від 6.05.2016 про те, що її заява направлена для розгляду до Національної поліції України. В свою чергу, Національна поліція України листом від 17.05.2016 повідомила про те, що її територіальні органи не є правонаступниками ліквідованих органів внутрішніх справ та повернула заяву ОСОБА_3 до МВС для вирішення відповідно до законодавства України. Проте, заява залишилася без вирішення, тому позивач звернулася 6.06.2016 із відповідною позовною заявою до Білоцерківського міськрайонного суду.

17.06.2016 - у попередньому судовому засіданні, 19.07.2016 та 29.07.2016 у судових засіданнях судом вирішувалися клопотання щодо залучення співвідповідачів по справі, які були повідомлені про розгляд справи, відповідно до ст.74, 33 ЦПК України. Проти залучення як співвідповідача Білоцерківського міськрайонного суду представник позивача у судовому засіданні 8.09.2016 заперечив, посилаючись на те, що його вимоги стосуються відшкодування заробітку та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, саме за час відсторонення від посади. Ухвали суду щодо залучення співвідповідачів по справі чи відмови у їх залученні занесені до журналів судових засідань.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25.01.2016 позов ОСОБА_2 щодо захисту її трудових прав був задоволений частково: скасовано наказ від 27.06.2014 № 42-к «Про звільнення ОСОБА_2М.», виданий Філією-Центральна дитячо-юнацька навчально-спортивна база «Трудові резерви» Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту; поновлено ОСОБА_2 на посаді головного бухгалтера Філії-Центральна дитячо-юнацька навчально-спортивна база «Трудові резерви» Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України; стягнуто з Центрального спортивного комплексу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України на користь ОСОБА_2 32 224, 77 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.08.2015 по 25.01.2016.

Також, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду від 25.01.2016 при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено розмір середньоденного заробітку ОСОБА_2 у розмірі 261,99 грн..

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України:

«Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.»

Згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.48), шкода, завдана незаконними діями органів досудового розслідування, зокрема середній заробіток за час незаконного відсторонення від посади головного бухгалтера за період з 14.03.2011 по 30.06.2015 становить 281 901,24 грн. (261,99 грн. х 1076 робочих днів).

Відповідно до ч.ч. 1,2,7 ст.1176 ЦК України:

«Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.»

Відповідно до положень ч.1 п.1, ч.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає

відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

«незаконного засудження, незаконного повідомлення про

підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного

взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході

кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення

арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та

інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана

шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини

посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову

діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.»

Відповідно до п.2 ч.1 ст.2, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

«закриття кримінального провадження за відсутністю події

кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу

кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів

для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей

їх отримати.»

Враховуючи викладене, доводити вину вищевказаних органів, їх посадових осіб та незаконність їх дій, як зазначають співвідповідачі у своїх запереченнях, позивачу непотрібно.

Відповідно до п.1, п.5 ч.1 ст.3 Закону:

«У наведених в статті 1 цього Закону випадках

громадянинові відшкодовуються (повертаються):

заробіток та інші грошові доходи, які він втратив

внаслідок незаконних дій;

моральна шкода.»

З огляду на викладене, за рахунок коштів державного бюджету на користь позивача підлягає відшкодуванню заробіток, який він втратив

внаслідок незаконних дій у розмірі, визначеному позивачем, та моральна шкода.

Як зазначила позивач, в результаті незаконних дій органів досудового розслідування (незаконного затримання, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного обрання запобіжного заходу у вигляді застави, незаконного відсторонення від посади), позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка виразилась у моральних та фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих зв'язків, втрати сну та спокою, повній невизначеності щодо майбутнього. Переживання супроводжувалися необхідністю виправдовуватись та доводити свою невинність в інкримінованих діяннях, а також приниженням, сорому, втрати можливості самореалізації. Звинувачення у здійсненні кримінального злочину принижували честь та людську гідність, ставили під сумнів її моральні якості, чесність, порядність. Відсторонення від посади суттєвим чином вплинуло на авторитет та ділову репутацію позивача серед оточуючих, створювало негативну психологічну установку відносно неї як людини аморальної, непорядної, сприяло упередженому ставленню до неї з боку колег. За таких обставин у ОСОБА_2 суттєво знизилася самооцінка, довіра до людей та держави, посилились знервованість, образливість та замкненість. Позивач змушена була докладати додаткових зусиль для підтвердження та доведеності своєї невинуватості.

Позивач була відсторонена від посади головного бухгалтера та позбавлена права на працю і можливості заробляти на життя. На час проведення слідчих дій позивач була вагітною, тому незаконне перебування під слідством завдавало їй найбільше душевних страждань та побоювань за життя майбутньої дитини. Після народження сина 17.03.2012, що підтверджується копією свідоцтва, позивач не мала можливості спокійно доглядати за дитиною, в зв'язку з постійною знервованістю та моральними переживаннями. Враховуючи незаконне відсторонення від роботи, позивачка не отримала допомоги по вагітності та пологах, про що свідчить лист Білоцерківської міської виконавчої дирекції ФССзТВП від 09.01.2013 року №16-01-08.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,

«Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з

урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час

відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального

покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли

незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову

діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали

моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його

нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових

зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні

громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що

призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним

своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми,

інших негативних наслідків морального характеру.»

Відповідно до ст.13 Закону: «Питання про відшкодування моральної шкоди за

заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного

законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою

статті 12.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин

справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під

слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного

мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування

під слідством чи судом.»

Таким чином, відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тому, мінімальний розмір моральної шкоди, завданої ОСОБА_2 незаконними діями органів досудового розслідування за період з 01.04.2011 (відсторонення від посади) по 30.06.2015 (закриття кримінального провадження) складає 58 655,00 грн., згідно наданого позивачем розрахунку (а.с.49), з урахуванням розмірів мінімальної заробітної плати, визначеної Законодавством України про Державний бюджет на вказаний період.

Проте, позивач просить врахувати при визначені розміру моральної шкоди тривалість незаконних дій органів досудового розслідування (позивач незаконно перебувала під слідством понад 52 місяців), характер, обсяг, глибину душевних, психічних страждань, яких зазнала позивач перебуваючи під слідством під час вагітності та народженні дитини, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану (звернення до суду для скасування незаконного наказу про звільнення та поновлення на роботі), тощо, та стягнути подвійний розмір мінімальної заробітної плати (58655 грн. х 2) у сумі 117 310,00 грн..

Враховуючи вищезазначені позивачем обставини та обгрунтування розміру моральної шкоди, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в повному обсязі.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.12 Закону:

«Розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах

1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган

провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний

термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи,

що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове

розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову

(ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді

кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку,

зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій

інстанції.

У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про

відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного

процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а

ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.»

Враховуючи фактичну відмову органів досудового слідства, що закривали провадження у кримінальній справі, здійснити розрахунок розміру відшкодовуваної шкоди, позивач звернулася до суду, який здійснював розгляд справи по першій інстанції.

Визначаючи підсудність, позивач зазначає, що згідно з ч.4 ст.110 ЦПК України:

«Позови, повязані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконним рішенням, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть предявлятися також за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача.»

Стаття 14 Закону передбачає, що: «Заяву про оскарження постанови про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють

оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, чи

прокуратури, на вибір громадянина може бути подано до суду за

місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного

органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове

розслідування, чи прокуратури. Сторони в цих справах звільняються

від сплати судових витрат.»

Відповідно до п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №460/2011. Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

П.35 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» передбачає, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення вимог позивача як обґрунтованих та таких, що відповідають вимогам діючого законодавства. Сторони при розгляді справи звільняються від сплати судових витрат на користь держави.

На підставі ст.1176 ЦК, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», керуючись ст.ст. 3-13, 79, 84, 88, 208, 212-215, 218, 222, 294 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позов.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 заробіток, який вона втратила внаслідок незаконних дій органів досудового рослідування за час незаконного відсторонення від посади, в розмірі 281901 грн. 24коп..

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 117310 грн..

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя ОСОБА_4