Рішення № 61371144, 09.09.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13367/15-ц

Категорія 42

2/295/819/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої судді Семенцової Л.М.,

за участі секретарів Слончак А.С., Зубрицької Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про вселення у житлове приміщення,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона зареєстрована і до 25.08.2015 року фактично проживала у ІНФОРМАЦІЯ_1, яка належить відповідачу на праві власності. 25.08.2015 року він вигнав її з квартири та, погрожуючи фізичною розправою, заборонив проживати в ній, чим її право на проживання за місцем реєстрації порушено. Тому просить вселити її у квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, обґрунтовуючи їх обставинами, викладеними в позовній заяві. Позивач пояснила, що з 2006 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який рішенням суду від 16.02.2016 року розірвано. У серпні 2015 року між ними виник конфлікт, через який вона зібрала свої речі та поїхала проживати до батьків, а коли через кілька днів повернулася назад, щоб завезти інші речі, то не змогла потрапити у квартиру, так як відповідач змінив замок на вхідних дверях. Відповідач не допускає її до квартири, де й тепер залишаються її речі.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позов не визнали. Відповідач пояснив, що він не виганяв позивача з квартири, вона добровільно залишила місце проживання, зібравши свої речі та набуті ними за час шлюбу, які вивезла 25.08.2015 року, коли він в цей час знаходився на роботі. З приводу вивезення нею спільних речей він звертався до правоохоронних органів. ОСОБА_4 кілька днів після вивезення нею речей він змінив замки від вхідних дверей квартири. Позивач не зверталася до нього з проханням надати їй ключі від квартири, але він заперечує її проживання у цій квартирі та на даний час в ній відсутні її особисті речі.

Третя особа у судовому засіданні вимоги позову вважала такими, що не підлягають задоволенню, надавши пояснення про те, що позивач є її колишньою невісткою та від її сина їй стало відомо про те, що позивач вивезла майно з квартири, яке належало не лише їй, забравши із собою меблі, телевізори, люстри, посуд та інші речі. Відповідач не виганяв її квартири.

Суд, заслухавши сторони та їхніх представників, третю особу, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні заяви, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сімї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сімї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сімї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Частинами 1 та 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 04.06.2006 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16.02.2016 року розірвано (а.с. 60).

Згідно свідоцтва № 49031 про право власності на житло від 11.04.2005 року, виданого відділом приватизації державного житлового фонду виконавчого комітету Житомирської міської ради, квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_5, відповідачу ОСОБА_2А та третій особі ОСОБА_3 у рівних долях (а.с. 65). Внаслідок спадкування після смерті ОСОБА_5 відповідач та третя особа успадкували по 1/6 частині вказаної квартири, про що державним нотаріусом Другої державної нотаріальної контори ОСОБА_6 24.02.2009 року було видано свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 63, 64) та проведена державна реєстрація права власності на успадковані ними частки квартири, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради від 14.04.2009 року.

Таким чином, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності відповідачу та третій особі по 1/2 частині кожному, що вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року (а.с. 5, 6).

Як слідує з технічного паспорта КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради (а.с. 61, 62), вказана квартира складається з 2-х жилих кімнат площею 14,2 кв.м і 17,6 кв.м, має загальну площу 46,0 кв. м та жилу площу 31,8 кв.м.

Місце проживання позивача зареєстровано у ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно довідки ПП «ВЖРЕП № 4» № 748 від 30.03.2016 року (а.с. 58). У цій квартирі позивач була зареєстрована 29.04.2009 року, підтвердженням чому є відмітка в її паспорті (а.с. 4).

Згідно акта, складеного 30.03.2016 року комісією ПП «ВЖРЕП № 4» (а.с. 59), позивач зареєстрована за вказаною адресою, але не проживає за місцем реєстрації з 26.08.2015 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7, яка є матірю позивача, підтвердила, що через 2-4 дні після того, як дочка повернулася додому, вона з нею приходили до квартири АДРЕСА_1, однак потрапити в неї не змогли, оскільки замки у вхідних дверях були змінені. У подальшому через місяць після цього вони знову приходили до квартири, але через вказану причину знову у квартиру не зайшли. Причиною того, що позивач залишила помешкання було те, що відповідач став застосовувати до неї фізичну силу.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_4, які проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2, надали показання про те, що бачили, як 25.08.2015 року позивач вивозила речі з квартири АДРЕСА_1 та ніколи не чули сварок між позивачем і відповідачем, у тому числі 25.08.2015 року.

19.01.2016 року позивач зверталася до Житомирського ВП ГУ НП в Житомирській області із заявою з приводу протиправних дій відповідача з метою захисту своїх житлових прав (а.с. 28, 29).

У свою чергу, на звернення відповідача до Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області від 26.08.2015 року щодо вивезення позивачем з квартири спільно нажитих під час шлюбу речей було складно висновок дільничним інспектором міліції ОСОБА_10 від 03.09.2015 року та направлено відповідь від 03.09.2015 року про відсутність в діях його дружини ознак кримінального правопорушення (а.с. 55, 56).

Аналіз наданих суду доказів та встановлених судом обставини свідчить про те, що позивач була заселена до квартири АДРЕСА_1 як член сімї співвласника квартири її колишнього чоловіка відповідача ОСОБА_2, набувши таким чином зареєстроване в ній у встановленому законом порядку місце проживання та право користування. При її вселенні у квартиру угоди про порядок користування цим приміщенням укладено не було, а отже в силу ст. 156 ЖК України у неї як члена сімї співвласника жилого приміщення, яка проживала разом з ним у квартирі, що йому належить на праві спільної часткової власності, виникло право користування цим житлом нарівні з ним.

Припинення сімейних відносин між нею та співвласником квартири ОСОБА_2 не позбавляє її права користування квартирою, в якій зареєстроване її місце проживання, що відповідає положенням ч. 4 ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України.

Таким чином, позивач має право проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1, користування нею на власний розсуд. З часу виселення з неї вона позбавлена можливості вселитися в неї та проживати в ній, так як відповідач змінив замки на вхідних дверях квартири та ключі від них у позивача відсутні, а також він заперечує її проживання у квартирі. За таких обставин позивач має право користування зазначеною квартирою, не визнана судом такою, що втратила права користування нею, її житлові права є порушеними та підлягають судовому захисту шляхом її вселення в квартиру АДРЕСА_1 для постійного проживання.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 405 ЦК України, ст. ст. 64, 156 ЖК України, ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1 для постійного проживання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 487,20 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.М. Семенцова