Рішення № 61370050, 06.09.2016, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/5491/16-ц

Провадження № 2/0202/2696/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді: Мороза В.П.

при секретареві: Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на квартиру.

В обґрунтування своїх позовних вимог у позовній заяві позивач просила суд визнати за нею право власності на квартиру № 1а, літ. А-10, в житловому будинку № 73 по проспекту Миру, в місті Дніпро, яке складається із: коридору площею 6,8 кв. м. (приміщення № 1), санвузлу площею 3,6 кв. м. (приміщення № 2), кухні площею 7,6 кв. м. (приміщення № 3), житлової площею 19,6 кв. м. (приміщення № 4), кладової площею 0,7 кв. м. (приміщення № 5), балкону площею 0,8 кв. м. (приміщення № І), лоджії площею 1,7 кв. м. (приміщення № ІI), загальною площею 40,8 кв. м., житловою площею 19,6 кв. м., допоміжною площею 18,7 кв. м., площею літніх приміщень 2,5 кв. м.

Позивач в судове засідання не з?явилася, про час і місце його проведення повідомлялася належним чином, суду надав заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявилися, про час і місце його проведення повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з?явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з березня 2006 року по теперішній час Позивач постійно проживає в квартирі № 33а в житловому будинку № 3 по провулку Фестивальному на підставі договору найму від 03.08.2006 року, проводить ремонтні роботи, господарює в ній, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном більше ніж десять років.

Фактичне проживання, підтверджується договором найму від 03.08.2006 року, актами від 10.03.2006 р., від 10.09.2006 р., від 01.02.2007 р., від 03.10.2007 р., від 03.01.2008 р., від 24.11.2008 р., від 02.02.2009 р., від 10.11.2009 р., від 10.08.2010 р., від 25.12.2010 р., від 24.04.2011 р., від 10.11.2011 р., від 07.03.2012 р., від 03.10.2012 р., від 10.03.2013 р., від 24.10.2013 р., від 01.04.2014 р., від 10.09.2014 р., від 03.03.2015 р., від 26.10.2015 р., від 04.01.2016 р., від 04.07.2016 р., складеним сусідами та засвідченими керівником КП «ЖЕП № 50» ОСОБА_2, директором ДКС ОСОБА_3 Відповідно до виписки з амбулаторної карти Комунального закладу «Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 9» Позивач з 2006 року знаходиться під наглядом у терапевта за місцем свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Набувальна давність визначається,як засіб закріплення майна за субєктами,що ним володіють,у випадках,коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав.

Відповідно до ст.47 Конституції України - кожен має право на житло.

Відповідно до ст.328 Цивільного Кодексу України, право власності набувається на підставах,що не заборонені законом і вважається набутим правомірно,якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ч.1,4 ст.344 Цивільного Кодексу України особа,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито,безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно(набувальна власність). Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 35 від 07.02.2014 року,відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа,яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти чужим нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом пяти років,набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не передбачено Цивільним кодексом України.

При вирішенні спорів, повязаних із набуттям права власності за набувальною давністю,суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним,якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим,якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або предявлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).Не переривається набувальна давність,якщо особа,яка заявляє про давність володіння,є сингулярним чи універсальним правонаступником,оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа,чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК)

Стаття 344 ЦК України визначає ознаки володіння, які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю. Володіння може бути добросовісним,тобто володілець майна не знав і не міг знати про те,що він володіє чужим майном,інакше кажучи, обставини, у звязку з якими виникло володіння чужим майном,не давали найменшого сумніву одо правомірності набуття цього майна.

У даному випадку у позивача є усі ознаки володіння,які є необхідними для набуття права власності на майно за набувальною давністю: позивач володіє квартирою 1а по проспекту Мира, буд.73 добросовісно; позивач володів квартирою 1а по проспекту Мира, буд.73 відкрито та не приховував факту знаходження майна в його володінні; позивач володіє квартирою 1а по проспекту Мира, буд.73 безперервно з 2006 року по сьогодення.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом,звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у його порушення,невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212 - 215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Комунального виробничого ремонтно-експлуатаційного підприємства Індустріального району, третя особа Дніпропетровська міська рада про визнання права власності на квартиру задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) право власності на квартиру № 1а, літ. А-10, в житловому будинку № 73 по проспекту Миру, в місті Дніпро, яке складається із: коридору площею 6,8 кв. м. (приміщення № 1), санвузлу площею 3,6 кв. м. (приміщення № 2), кухні площею 7,6 кв. м. (приміщення № 3), житлової площею 19,6 кв. м. (приміщення № 4), кладової площею 0,7 кв. м. (приміщення № 5), балкону площею 0,8 кв. м. (приміщення № І), лоджії площею 1,7 кв. м. (приміщення № ІI), загальною площею 40,8 кв. м., житловою площею 19,6 кв. м., допоміжною площею 18,7 кв. м., площею літніх приміщень 2,5 кв. м.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.П. Мороз