Рішення № 61369358, 02.09.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/14457/16-ц

Провадження №2/200/3816/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

02 вересня 2016року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

в складі: головуючого судді: ЖенескуЕ.В.

за участю секретаря: Санжаровської Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення ПАТПромінвестбанк в м.Дніпропетровськ, ОСОБА_3 про визнання порук та договорів припиненими,

В С Т А Н О В И В:

19 серпня 2016року позивач ОСОБА_1 звернулася до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення ПАТПромінвестбанк в м.Дніпропетровськ, ОСОБА_3 про визнання порук та договорів припиненими.

В обґрунтування позову зазначила, що 15 вересня 1979року між нею та відповідачем ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Палацом урочистих подій м.Олександрії Кіровоградської області, про що зроблений запис №735. В подальшому, 28 липня 2010року між ОСОБА_3, ТОВАвіто Дніпро та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком в особі філії Відділення ПАТПромінвестбанк в м.Дніпропетровськ, правонаступником якого є ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк були укладені два договори поруки №163/1510 та №166/1510, за умовами яких ОСОБА_3 поручився перед ПАТПромінвестбанк за виконання ТОВАвіто Дніпро його зобовязань за кредитними договорами №160/02-10 та 164/0210, укладених 28 липня 2010року між ТОВАвіто Дніпро та ПАТПромінвестбанк. Умови вказаних кредитних договорів передбачали процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 22 відсотки річних. З 01 січня 2011року ПАТПромінвестбанк без отримання попередньої згоди з боку ОСОБА_3 в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки за користування кредитними коштами по обох кредитних договорах на 1 відсоток річних до 23 відсотків річних. Як зазначає позивач, 30 грудня 2014року господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу у справі №38/5005/13184/2011 про банкрутство ТОВАвіто Дніпро, якою було ліквідовано ТОВАвіто Дніпро. Зазначена ухвала залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій. На підставі вказаної ухвали 21 січня 2015року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис №12241170024053225 про припинення ТОВАвіто Дніпро.

Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати припиненою поруку, що виникла на підставі договору поруки № 163/1510 від 28 липня 2010року, укладеного між ПАТПромінвестбанк та ОСОБА_3; визнати припиненим договір поруки №163/15-10 від 28 липня 2010року, укладений між ПАТПромінвестбанк та ОСОБА_3; визнати припиненою поруку, що виникла на підставі договору поруки №166/15-10 від 28 липня 2010року, укладеного між ПАТПромінвестбанк та ОСОБА_3; визнати припиненим договір поруки №166/15-10 від 28 липня 2010року, укладений між ПАТПромінвестбанк та ОСОБА_3; стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Позивачка в судове засідання не зявилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, просила позов задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ПАТПромінвестбанк в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02 вересня 2016 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.11ЦПКУкраїни суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60ЦПКУкраїни визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.57ЦПКУкраїни доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом, 28 липня 2010року між ПАТПромінвестбанк та ТОВАвіто Дніпро було укладено Кредитний договір про відкриття невідновлювальної кредитної лінії №160/02-10, відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 21991300,00грн. зі строком повернення суми кредитної лінії до 13 червня 2013року, із зобовязанням сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 22 відсотки річних, комісію за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 відсотки річних від ліміту кредитної лінії, а також Кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії №164/02-10, відповідно до умов якого надано кредит у розмірі 40500000,00грн. зі строком повернення суми кредитної лінії до 13червня 2013року, із зобовязанням сплачувати проценти за користування кредитом за ставкою 22відсотки річних, комісію за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 відсотки річних від ліміту кредитної лінії.

З метою забезпечення виконання умов вищевказаних кредитних договорів, між ОСОБА_3, ТОВАвіто Дніпро та ПАТПромінвестбанк були укладені: Договір поруки №163/15-10 від 28 липня 2010року, за умовами якого у випадку невиконання та/або прострочення виконання ТОВАвіто Дніпро зобовязань за Кредитним договором №160/02-10 по сплаті ПАТПромінвестбанк заборгованості по кредиту в сумі 22000000,00грн., із строком погашення ліміту кредитної лінії до 13 червня 2013року, згідно графіку, процентів за користування кредитом, нарахованих із розрахунку 22 відсотки річних, комісійної винагороди за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 відсотки річних від ліміту кредитної лінії, неустойки (штрафу, пені), збитків, завданих ПАТПромінвестбанк, ОСОБА_3 зобовязується виконати зобовязання по сплаті ПАТПромінвестбанк вказаних вище і несплачених ТОВАвіто Дніпро сум (п.2.1.); а також Договір поруки №166/15-10 від 28липня 2010року, за умовами якого у випадку невиконання та/або прострочення виконання ТОВАвіто Дніпро зобовязань за Кредитним договором №164/02-10 по сплаті ПАТПромінвестбанк заборгованості по кредиту в сумі 40500000,00грн., із строком погашення ліміту кредитної лінії до 13 червня 2013року, згідно графіку, процентів за користування кредитом, нарахованих із розрахунку 22 відсотки річних, комісійної винагороди за управління та обслуговування кредитної лінії у розмірі 0,5 відсотки річних від ліміту кредитної лінії, неустойки (штрафу, пені), збитків, завданих ПАТПромінвестбанк, ОСОБА_3 зобовязується виконати зобовязання по сплаті ПАТПромінвестбанк вказаних вище і несплачених ТОВАвіто Дніпро сум (п.2.1.).

Отже, на момент укладення договорів поруки обсяг відповідальності як ОСОБА_3, так і ТОВАвіто Дніпро складався із заборгованості, що відповідала розмірові, встановленому в п.2.1. договорів поруки, відповідно до якого проценти за користування кредитними коштами становлять 22 відсотки річних.

Відповідно до п.2.2.договорів поруки №163/15-10 та №166/15-10 поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що й Позичальник, але в будь-якому випадку розмір відповідальності поручителя не повинен перевищувати розмір забезпеченого зобовязання, зазначеного в п.2.1.договорів поруки.

Згідно п.5.2.договорів поруки №163/15-10 та №166/15-10 збільшення обсягу відповідальності поручителя за цими договорами та переведення боргу за кредитними договорами на нового боржника відбувається виключно за взаємною згодою сторін.

Відповідно до ст.16ЦКУкраїни кожна особа може звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (п.1ч.2ст.16ЦКУкраїни).

Згідно до ст.626ЦКУкраїни договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

У відповідності до ст.627 цього Кодексу відповідно до ст.6ЦКУкраїни сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.628ЦКУкраїни зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638ЦКУкраїни договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Згідно до ч.1ст.640ЦКУкраїни договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст.1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 547ЦКУкраїни встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

У відповідності до ст.546ЦКУкраїни порука є видом забезпечення виконання зобовязання.

У відповідності до ст.553ЦКУкраїни за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

Відповідно до ст.511ЦКУкраїни зобовязання не створює обовязку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із ст.554ЦКУкраїни у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності до ст.598ЦКУкраїни зобовязання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно ст.559ЦКУкраїни порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобовязання, а також у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Відповідно до ст.599ЦКУкраїни зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У п.22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин від 30.03.2012року №5 зазначено: Відповідно до частини першої статті 559ЦКУкраїни припинення договору поруки повязується зі зміною забезпеченого зобовязання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобовязання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобовязання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на предявлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Судом встановлено, що з 01 січня 2011року ПАТПромінвестбанк в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки по Кредитному договору №160/02-10 та Кредитному договору №164/02-10 на 1 відсоток річних до 23 відсотків річних.

З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_3 надавав згоду на збільшення розміру його відповідальності, крім того, в договорах поруки також не містяться умови про можливість зміни розміру процентів за основним зобовязанням без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди.

Таким чином, внаслідок збільшення ПАТПромінвестбанк в односторонньому порядку розміру процентної ставки відбулося збільшення обсягу відповідальності ОСОБА_3 як поручителя за кредитними зобовязаннями ТОВАвіто Дніпро перед ПАТПромінвестбанк.

Аналогічна правова позиція щодо припинення поруки у разі збільшення обсягу відповідальності поручителя викладена у постановах Верховного Суду України від 23 грудня 2014року по справі №3-196гс14; від 22 жовтня 2014року по справі №6-101цс14; від 10 вересня 2014року по справі №6-70цс14; від 25 вересня 2013року по справі №6-97цс13; від 18 червня 2012року по справі №6-73цс12; від 05 червня 2013року по справі №6-43ц13; від 10 жовтня 2012року по справі №6-112цс12; від 21 травня 2012року по справі №6-88цс11; від 21 травня 2012року по справі №6-69цс11; від 19 грудня 2011року по справі №6-67цс11; від 23 лютого 2011року по справі №6-57272св10, від 18 червня 2012року по справі №6-73цс12, а також ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24жовтня 2012року по справі №6-30193св12 та від 18 грудня 2013року по справі № 6-39920св13.

Судом встановлено, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2011року у справі №38/5005/13184/2011 за результатами попереднього засідання грошові вимоги ПАТПромінвестбанк до ТОВАвіто Дніпро визнані у повному обсязі, в тому числі за кредитними договорами №160/02-10 та №164/02-10.

30 грудня 2014року ухвалою господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/13184/2011 ліквідовано юридичну особу ТОВАвіто Дніпро. В мотивувальній частині даної ухвали господарським судом Дніпропетровської області встановлено, що за рахунок коштів, отриманих від продажу майна ТОВАвіто Дніпро та грошових коштів, які містились на поточному рахунку ТОВАвіто Дніпро, ліквідатором проведено часткове задоволення вимог ПАТПромінвестбанк в розмірі 634351,36грн. (платіжне доручення №2 від 18 грудня 2014року), а в резолютивній частині встановлено, що у відповідності до п.6Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом вважати погашеними вимоги ПАТПромінвестбанк до ТОВАвіто Дніпро на суму 60218325,72грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015року у справі №38/5005/13184/2011 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014року про ліквідацію ТОВАвіто Дніпро залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України у справі від 24 червня 2015року №38/5005/13184/2011 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30 грудня 2014року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2015року залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду України від 15 вересня 2015року у справі №3-843г15 відмовлено в допуску справи до провадження з метою перегляду постанови Вищого господарського суду України від24.06.2015 року.

21 січня 2015року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис №12241170024053225 про припинення ТОВАвіто Дніпро на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області у справі №38/5005/13184/2011 від 30 грудня 2014року.

Отже, на підставі приписів ч.1ст.599ЦКУкраїни зобовязання ТОВАвіто Дніпро за кредитними договорами №160/02-10 та №164/02-10 частково припинилися (в сумі 634351,36грн.), у звязку із частковим погашенням заборгованості в ході ліквідаційної процедури.

В свою чергу інша частина зобовязання ТОВАвіто Дніпро за кредитними договорами №160/02-10 та №164/02-10 (в сумі 60218325,72грн.) припинилася на підставі ч.1ст.598 та ч.6ст.31 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом в редакції до набрання чинності, норми якого застосовуються до ліквідаційної процедури ТОВАвіто Дніпро, відповідно до якої вимоги не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Таким чином, оскільки з 21 січня 2015року зобовязання ТОВАвіто Дніпро за кредитними договорами №160/02-10 та №164/02-10 є припиненими, тому в силу ч.1ст.559ЦКУкраїни з 21січня 2015року припинилися і зобовязання поручителя ОСОБА_3 за порукою та, як наслідок, договори поруки №163/15-10 та №166/15-10 також є припиненими з 21січня 2015року.

Також суд зазначає, що відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно положеннь ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15ЦКУкраїни кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.4ЦПКУкраїни здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зазначає, що спір між позивачем ОСОБА_1 та ПАТПромінвестбанк стосовно припинення порук та Договорів поруки виник внаслідок невизнання ПАТПромінвестбанк факту припинення порук та договорів поруки №163/15-10 та №166/15-10 у звязку з припиненням забезпеченого ними зобовязання, що спричинено припиненням ТОВАвіто Дніпро в результаті його ліквідації, та у звязку зі зміною зобовязання без згоди поручителя ОСОБА_3, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, що порушує права та інтереси ОСОБА_1.

Існування вказаної позиції ПАТПромінвестбанк підтверджується тим, що, незважаючи на обізнаність про наявність обставин, що спричинили припинення порук, ПАТПромінвестбанк, продовжує наполягати на необхідності стягнення грошових сум з ОСОБА_3, що порушує права та інтереси ОСОБА_1.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною поручителя ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію шлюбу.

Главою 8 Сімейного кодексу України визначено особливості відносно права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) . Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

У відповідності до ч.4ст.65 Сімейного кодексу України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

За своєю правовою суттю укладення договору поруки є актом розпорядження майном на майбутнє. Поручитель, укладаючи договір поруки, розуміє, що у випадку невиконання боржником зобовязання, саме йому доведеться виконувати зобовязання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі кредитору або шляхом примусового відчуження). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє.

Порука є угодою з відкладальною обставиною. Положеннями ст.212ЦКУкраїни визначено правову конструкцію, за якою особи, які вчиняють правочин, можуть обумовити настання прав та обовязків обставиною, відносно якої невідомо, чи настане вона чи ні (відкладальна обставина). Оскільки ані кредитор, ані поручитель в момент укладення договору поруки не знають, чи настане невиконання зобовязання боржником за основним договором, порука є угодою з відкладальною обставиною.

Законом не встановлено чітких вимог до особи поручителя, а відтак поручителем може виступати будь-яка дієздатна особа. При зясуванні майнового стану поручителя достатньо наявності у нього майна, за рахунок якого може бути виконане порушене боржником зобовязання, при цьому зовсім не обовязково, щоб вказане майно було виключно його саме особистою власністю, та не відносилось, зокрема, до спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до норм цивільного законодавства, майно, яке є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності та є їх спільним майном. Це означає, що частки кожного зі співвласників у праві на спільне майно не визначені і кожен із них вважається власником усього майна. Розпорядження спільним майном має здійснюватися за згодою всіх співвласників.

Виходячи з презумпції єдності інтересів подружжя, ч.2ст.65СКУкраїни встановлено презумпцію згоди другого з подружжя при здійсненні угод із сумісним майном. Якщо правочин щодо спільного майна укладає один із подружжя, то воля іншого на укладення правочину має бути зясована окремо. Згода другого з подружжя підтверджує спільне волевиявлення щодо такого розпорядження майном, укладення договорів про відчуження майна чи про можливе його відчуження у майбутньому.

Майнові правовідносини охоплюють не лише відносини щодо майна подружжя, а й зобовязальні правовідносини за їх участі. Формально поручителем виступає лише один з подружжя, але договір поруки впливає на права та обовязки іншого з подружжя. Звернення стягнення на майно поручителя, який знаходиться у шлюбі, спричиняє негативні наслідки для другого з подружжя, який або буде позбавлений усього сумісного майна, або вимушений буде користуватися ним у режимі спільної часткової власності зі сторонніми особами, що безумовно спричинить істотне порушення його інтересів. При примусовому зверненні стягнення на спільне майно не передбачено застосування переважного права на викуп, законом не надано можливості переведення прав покупця на другого з подружжя. Порушення прав співвласника не може бути компенсовано за рахунок іншого майна.

Підписанням договорів поруки №163/15-10 та №166/15-10, поручитель ОСОБА_3 фактично одноосібно розпорядився майном подружжя, яке знаходилось у спільній сумісній власності подружжя.

Таким чином, вчинення ПАТПромінвестбанк дій по стягненню з поручителя ОСОБА_3 грошових сум всупереч наявним фактичним обставинам, що спричинили припинення порук, та всупереч прямим нормам закону, зокрема ст.599ЦКУкраїни, ПАТПромінвестбанк порушує права та законні інтереси ОСОБА_1, як дружини Поручителя, на визнання порук припиненими та визнання договорів поруки №163/15-10 та №166/15-10 припиненими.

Отже, невизнані ПАТПромінвестбанк права та інтереси позивача ОСОБА_1 підлягають судовому захисту на підставі ст.124 Конституції України, ст.15ЦКУкраїни та ст.4ЦПКУкраїни, шляхом задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.88ЦПКУкраїни, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2204,80грн.

Відповідно до змісту п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014року Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача ОСОБА_1, сплачений нею судовий збір в рівних частинах з кожного із відповідачів, тобто по 1102,40грн. з ПАТПромінвестбанк та ОСОБА_3.

На підставі ст.ст.55,124Конституції України, ст.ст.15,16,212,511,546,547,553,554, 559,598,599,626,627,628,638,640,1054ЦКУкраїни,ст.ст.8,60,65СКУкраїни, керуючись ст.ст.4,10,11,57,60,88,169,212-215,224-227,367ЦПКУкраїни, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення ПАТПромінвестбанк в м.Дніпропетровськ, ОСОБА_3 про визнання порук та договорів припиненими задовольнити.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 по Договору поруки №163/15-10 від 28 липня 2010року, укладеного між ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Авіто Дніпро та ОСОБА_2 акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Визнати припиненим Договір поруки №163/15-10 від 28 липня 2010року, укладений між ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Авіто Дніпро та ОСОБА_2 акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Визнати припиненою поруку ОСОБА_3 по Договору поруки №166/15-10 від 28 липня 2010року, укладеного між ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Авіто Дніпро та ОСОБА_2 акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Визнати припиненим Договір поруки №166/15-10 від 28 липня 2010року, укладений між ОСОБА_3, Товариством з обмеженою відповідальністю Авіто Дніпро та ОСОБА_2 акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії Відділення ПАТПромінвестбанк в м.Дніпропетровськ (49070, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Воскресенська (Леніна), будинок 17, ідентифікаційний код за 09305439) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 (49000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1102,40грн. (одна тисяча сто дві гривні сорок копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий-суддя: Е.В.Женеску