Ухвала суду № 61368892, 15.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/1109/16-ц Провадження № 22-ц/795/1481/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Лобода Н. В. Доповідач - Бечко Є. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБечка Є.М.,суддів:Бобрової І.О., Шитченко Н.В., при секретарі:Нечасному О.Л.,за участю:прокурора Оліфір А.В., представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року у справі за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби у Бахмацькому районі Чернігівської області,

в с т а н о в и в:

В квітні 2016 року керівник Бахмацької місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6 на користь держави (отримувач: УДКСУ в Бахмацькому районі, ЄДРПОУ 37982090, МФО 853592, р/р 31117102700007, код 21080600) 3720 грн. у відшкодування шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення та судові витрати.

Свій позов мотивував тим, що ОСОБА_6, згідно вироку Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2016 року, визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що відповідач, перебуваючи на посаді голови дільничної виборчої комісії №740031 с.Курінь Бахмацького району Чернігівської області, будучи службовою особою, під час проведення місцевих виборів 29 жовтня 2015 року, склав завідомо неправдиву постанову дільничної виборчої комісії №740031 від 29 жовтня 2015 року «Про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії, що здійснювали підготовку та проведення місцевих виборів» без проведення засідання дільничної виборчої комісії. На виконання вищевказаної постанови було нараховано та виплачено одноразову грошову винагороду ОСОБА_7 в розмірі 1300 грн. та членам комісії: ОСОБА_8 - 1300 грн., ОСОБА_9 - 270 грн., ОСОБА_10 - 250 грн., ОСОБА_11 - 100 грн., ОСОБА_12 - 200 грн., ОСОБА_13 - 100 грн., ОСОБА_14 - 100 грн., ОСОБА_15 - 50 грн., ОСОБА_16 - 50 грн. Всього з державного бюджету було безпідставно виплачено 3720 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на користь держави.

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням представник ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Доводи, що стосуються порушення судом першої інстанції норм процесуального права зводяться до того, що позов було пред'явлено особисто керівником Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_17 фізичною особою, він до суду не з'являвся, приходили різні прокурори, як представники без належного підтвердження повноважень, тому суд мав залишити позов без розгляду.

Також апелянт вважає, що прокурор не мав права здійснювати представництво законних інтересів держави, якщо до звернення до суду він не повідомив відповідного суб'єкта владних повноважень та судом не підтверджено підстави для представництва прокурора в суді. Тобто, без формального підтвердження судом підстав для представництва, прокурор не набуває статусу позивача, а отже не є стороною по справі і, як наслідок, не має права подавати відповідний позов. Таким чином, апелянт вважає, що на підставі п.2 ч.1 ст.207 ЦПК України суд мав залишити позов без розгляду.

Крім того, апелянт зазначає, що згідно п.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів…», тому існує пряма заборона прокуророві здійснювати представництво інтересів держави в даній справі.

ОСОБА_6 вважає, що судом було порушено і ряд норм матеріального права. Так, апелянт зазначає, що в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, більш того, прокурором стверджувалось, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня. Відповідно до ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку суд повинен був зазначити разом із іншим наслідки кримінального правопорушення, а в даному випадку, шкоду завдану злочином, якої зазначено не було. Тобто, суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Задовольняючи позовні вимоги Керівника Бахмацької місцевої прокуратури суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги Керівника Бахмацької місцевої прокуратури до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням є обґрунтованими.

Судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2016 року (який набрав законної сили) ОСОБА_6 було визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 30 (тридцять) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) грн. 00 коп., з позбавленням права обіймати посади чи займатись діяльністю, пов'язаними з обслуговуванням грошових коштів на підприємствах, установах, організаціях будь-яких форм власності строком на 1 (один) рік (а.с.5-6).

Вироком встановлено, що ОСОБА_6, перебуваючи на посаді голови дільничної виборчої комісії №740031 с.Курінь Бахмацького району Чернігівської області, будучи службовою особою, під час проведення місцевих виборів 29 жовтня 2015 року, перебуваючи в приміщенні ДВК №740031, розташованому в с.Курінь Бахмацького району Чернігівської області, по вул.8 Березня, 23 склав завідомо неправдиву постанову дільничної виборчої комісії №740031 від 29 жовтня 2015 року «Про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди членам дільничної виборчої комісії, що здійснювали підготовку та проведення місцевих виборів» без проведення засідання дільничної виборчої комісії №740031, розпорядившись одноразовою грошовою винагородою членам виборчої комісії на власний розсуд в порушення вимог постанови КМУ №687 від 08 вересня 2015 року, після чого надав вищевказану завідомо неправдиву постанову до районної виборчої комісії для нарахування одноразової допомоги членам дільничної виборчої комісії.

Згідно копії постанови від 29 жовтня 2015 року дільничної виборчої комісії №740031 вбачається, що дійсно була нарахована та виплачена одноразова грошова винагорода членам дільничної комісії (а.с.7).

В протоколі допиту підозрюваного від 29 січня 2016 року зазначено, що ОСОБА_6 питання про встановлення розміру одноразової грошової винагороди кожному члену дільничної виборчої комісії не розглядалось, а своє рішення про розподіл даної винагороди він оформив відповідною постановою, особисто підписав її, поставив печатку та надав до бухгалтерії Бахмацької районної виборчої комісії (а.с.8-9).

З копії обвинувального акту в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015270070000935 від 25 листопада 2015 року вбачається, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, відсутня (а.с.49-50).

Однак, згідно вимог ч.3, 4 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно п.1 ч.2 ст.22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного прав (реальні збитки).

Відповідно до частини першої ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною другою ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно роз'яснень викладених у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом. Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміється знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ.

Отже, для відшкодування шкоди необхідно встановити такі факти: неправомірність поведінки особи, якою вважається будь-яка поведінка, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди, що означає втрату або пошкодження майна потерпілого чи позбавлення його особистого нематеріального права; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим при прийнятті судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

По даній справі судом встановлена наявність всіх цих перерахованих обов'язкових умов: поведінка відповідача ОСОБА_7, внаслідок якої завдана шкода; має місце шкода, яка полягає витрачанні бюджетних коштів на загальну суму 3720 грн.; така шкода виникла від дії саме ОСОБА_7, адже він вирішував питання про встановлення розміру одноразової грошової винагороди кожному члену дільничної виборчої комісії, дане питання не вирішувалось комісійно, як це передбачено законом, постанову підписав особисто, поставив печатку та надав до бухгалтерії Бахмацької районної виборчої комісії; відповідач визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченому.1 ст.366 КК України.

Таким чином, суб'єктом відшкодування шкоди є особа, яка її завдала, тобто - відповідач по справі ОСОБА_7

Доводи апелянта, що позов було пред'явлено особисто керівником Бахмацької місцевої прокуратури ОСОБА_17 як фізичною особою, який не з'являвся в судові засідання, тому суд мав залишити позов без розгляду, не ґрунтуються на нормі закону. Також не знайшли своє підтвердження доводи апелянта, що прокурор не мав права здійснювати представництво законних інтересів держави, якщо до звернення до суду він не повідомив відповідного суб'єкта владних повноважень та судом не підтверджено підстави для представництва прокурора в суді.

Як видно з матеріалів справи керівник Бахмацької місцевої прокуратури, як особа, якій за законом дійсно надано право звертатися до суду в інтересах держави, подав позов саме як керівник Бахмацької місцевої прокуратури, не зазначивши, в чиїх інтересах він подає позов, проте, в мотивувальній частині позову явно вбачається, що позов подано в інтересах держави.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема Законом України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ч.4 ст.23 вищевказаного Закону, в редакції, яка діяла на момент подання позову до суду, наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до п.2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор пред'являє позов у разі, якщо заінтересована особа не вживає заходів для захисту свого права, але державні, суспільні інтереси вимагають такого захисту.

Формами представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб; участь у розгляді судами справ; внесення апеляційного, касаційного подання.

Доводи ОСОБА_6, що згідно п.3 ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів…», тому існує пряма заборона прокуророві здійснювати представництво інтересів держави в даній справі, ґрунтується на невірному розумінні апелянтом норм закону. В даному випадку прокурор звернувся до суду з позовом не у правовідносинах пов'язаних із виборчим процесом, а з позовом про відшкодування ОСОБА_6 шкоди, завданої злочином, а саме - умисними діями, які виразилися у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа.

Що стосується доводів ОСОБА_6 про порушення судом норм матеріального права, а саме те, що в обвинувальному акті не зазначено розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, то слід зазначити, що судове рішення виноситься не на підставі обвинувального акта прокурора, а на підставі вироку суду. Крім того, сам ОСОБА_6 свою вину в інкримінованому йому діянні визнав повністю, що зазначено у вироку суду (а.с.5). Дійсно у вироку Бахмацького районного суду Чернігівської області не зазначено, яку шкоду завдано злочином, проте вказано, що цивільний позов у справі не заявлявся, тому суд і не мав мотивувати розмір шкоди.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, невірного тлумаченням відповідачем норм закону та незгодою з висновками суду по їх оцінці, проте відповідно до вимог ст.212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 17 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: