Ухвала суду № 61368358, 19.09.2016, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/1476/14-к

1-кп/583/4/16

УХВАЛА

19 вересня 2016 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого Олійник О.В.,

за участю секретаря Наливайкіної Н.Л.

прокурора Кісельчука А.І.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка кримінальне провадження за №12014200060000020 про обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2ст. 286 КК України,-

встановив:

Відповідно до ухвали Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11.12.2015 року у справі проведена додаткова судова автотехнічна експертиза, висновок додаткової судової автотехнічної експертизи № 12956 від 25.05.2016 року надійшов до суду 06.06.2016 року.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про призначення додаткової судової автотехнічної експертизи на підставі даних, отриманих в ході слідчого експерименту 19.07.2016 року.

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти проведення додаткової експертизі на підставі слідчого експерименту 19.07.2016 року, оскільки протокол експерименту вважають недопустимим доказом, однак в разі призначення, просили суд поставити на вирішення експерта додаткові питання щодо можливості уникнути наїзду виходячи з відстані 21,6 м фактичного виявлення потерпілого водієм, щодо технічної спроможності показів свідків, щодо відповідності методики проведення посекундної роздвижки, що була зафіксована протоколом під час слідчого експерименту 19.07.2016 року, у випадку переміщення від місця наїзду одного транспортного засобу на чітко визначену відстань, і залишення на місцях зустрічних транспортних засобів, враховуючи, що автомобіль-учасник ДТП рухався в межах швидкості 50-60 км/год.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, проаналізуваши матеріали справи, вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити виходячи з наступного.

В матеріалах справи мається висновок експерта №36 від 13.03.2014 року (судовий експерт ОСОБА_4П.), в якому в якості вихідних даних були використані покази свідка ОСОБА_1, надані під час слідчого експерименту 19.02.2014 року, згідно до якого водій автомобіля ВАЗ мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, в діях водія автомобіля ВАЗ в даній дорожній ситуації вбачаються невідповідності вимогам пункту 12.3 ПДР, які знаходяться в причинному звязку з виникненням ДТП.

В судовому засіданні 20.03.2015 року судом було визнано недопустимим доказом протокол слідчого експерименту від 19.02.2014 року за участю свідка ОСОБА_1, а протокол слідчого експерименту від 11.09.2014 року з його участю обвинувачений просив не брати до уваги, оскільки він за спливом часу не памятає подробиць ДТП.

Проведена у справі додаткова автотехнічна експертиза від 24.10.2014 року визнала покази ОСОБА_1 на слідчому експерименті 11.09.2014 року технічно неспроможними, тому на запитання суду, поставлені на її вирішення, відповіді не надала.

Експертне дослідження №161 від 09.10.2015 року, проведене судовим експертом НДЕКЦ при УМВС України в Сумській області ОСОБА_5, надало відповідь на питання суду лише виходячи з моменту виникнення небезпеки для руху водія з моменту різкої зміни напрямку руху автомобіля «Хюндай Акцент».

Фактично експерт не надав суду відповіді на питання №5 та №6, вказані в ухвалі суду про призначення додаткової експертизи від 07.09.2015 року стосовно визначення моменту виникнення небезпеки для водія автомобіля ВАЗ з технічної точки зору.

У висновку додаткової судової авто технічної експертизи № 12956 від 25.05.2016 року експерт не надав відповідь з питання, поставленого на вирішення додаткової експертизи, виходячи з показань водія ОСОБА_1, так як ОСОБА_1 відмовився продовжувати участь у слідчому експерименті, відповідно, був відсутний повний комплекс вихідних даних, що характеризують механізм розвитку ДТП.

В судовому засіданні 22.06.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що він брав участь у слідчому експерименті, однак відмовився продовжувати його, так як був включений ліхтар, який не горів під час ДТП, крім того, в момент ДТП була дощова погода, дорожнє покриття було вологе, фари були мокрі, чого не було створено під час експерименту.

На підставі судового доручення відповідно до ухвали суду від 22.06.2016 року було проведено слідчий експеримент для встановлення обєктивної відстані, на якій знаходився автомобіль ВАЗ від місця наїзду на пішохода в момент, коли водій ОСОБА_1 фактично міг виявити пішохода, який почав переходити проїзну частину, - в умовах, максимально наближених до обстановки, при яких сталася дорожньо-транспортна пригода, із виключеним ліхтарем на електроопорі, що розташована з лівого боку проїзної частини в напрямку пров.Кириківського за пішохідним переходом, яка є наступною за орієнтиром, напроти вул.Перемоги, 17 м.Охтирка.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що клопотання прокурора слід задовольнити і провести експертне дослідження на підставі слідчого експерименту за умов щодо освітлення, про які свідчать обєктивні дні.

За таких обставин виникла необхідність у проведенні додаткової експертизи в суді за додатковими вихідними даними.

Відповідно до ч.1ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених ст.242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд вважає, що у справі слід призначити додаткову експертизу, проведення якої слід доручити Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім.. засл. проф. ОСОБА_6.

Підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого про включення до експертизи додаткових питань.

Керуючись ст. ст.242,332, 372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Призначити у справі додаткову автотехнічну експертизу, проведення якої доручити експертам автотехнікам Харківського науково-дослідного інститута судових експертиз ім. засл. проф. М .С. ОСОБА_6.

На вирішення експертизи поставити питання:

1.Визначити у даній дорожній обстановці момент виникнення небезпеки для водія автомобіля НОМЕР_1 з технічної точки зору.

2.Як повинен був діяти при даній дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1?

3.Чи мав технічну можливість водій автомобіля НОМЕР_2 ОСОБА_1 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3?

4.Чи вбачаються невідповідностіПравилам дорожнього рухув діях водія автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_1, якщо так, то чи знаходяться вони в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками?

5.Чи вбачаються невідповідності Правилам дорожнього руху в діях потерпілого ОСОБА_3, якщо так, то чи знаходяться вони в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками?

6.Чи є технічно спроможними покази свідків: ОСОБА_7, надані ним під час проведення слідчого експерименту від 19.02.2014 року, та ОСОБА_8, надані ним під час проведення слідчого експерименту від 12.05.2015 року з урахуванням його пояснень, наданих у судовому засіданні 04.09.2015 року?

7.Виходячи з показів водія ОСОБА_1, які він надавав у процесі слідчого експерименту від 22.03.2016 року, про те, що він виявив потерпілого пішохода на проїзній частині на відстані 21.6 м, чи мав водій технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_3?

8.Чи відповідає методика проведення посекундної роздвижки, що була зафіксована протоколом під час слідчого експерименту 19.07.2016 року, у випадку переміщення від місця наїзду одного транспортного засобу на чітко визначену відстань, і залишення на місцях зустрічних транспортних засобів, враховуючи, що автомобіль-учасник ДТП рухався в межах швидкості 50-60 км/год.?

У розпорядження експертів надати матеріали кримінальної справи.

Експертизу провести за вихідними даними протоколу огляду місця події від 07.01.2014 року (а.с.32 т.1), протоколів слідчих експериментів, проведених за участю свідка ОСОБА_8 від 12.05.2015 року (а.с.215 т.2), свідка ОСОБА_7 від 19.02.2014 року (а.с.59 т.1), а також за даними, отриманими у судовому засіданні 04.09.2015 року під час допиту свідка ОСОБА_8, а саме, використовувати наступні вихідні дані.

Дорожні умови : покриття асфальто-бетонне, деформації відсутні, нашарування на проїзній частині відсутні, проїзна частина горизонтальна, для руху в двох напрямках, дорожня розмітка на проїзній частині відсутня, проїзна частина обмежена бордюрним каменем, проїзна частина на час ДТП мокра, темна пора доби, освітлення штучне ввімкнене на стовпах.

Транспортні засоби : автомобіль НОМЕР_4, з наявними на передній частині механічними ушкодженнями, технічно справний, нічим не завантажений; автомобіль марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_5, транспортний засіб був технічно справним, нічим не завантаженим.

В ході огляду місця події зафіксовано : орієнтиром для проведення замірів є (стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка); на відстані 16.2 м. відносно лінії орієнтиру на узбіччі знаходиться дорожній знак «пішохідний перехід»; ширина проїзної частини вул. Леніна становить 12.2 м.; ширина правого узбіччя становить 4.2 м.; на правому узбіччі мається заїзна кишеня, довжиною 25 м.; ширина проїзної частини в місці наявності заїзної кишені становить -15.1 м.; ширина лівого узбіччя становить 4.8 м.; на проїзній частині знаходиться автомобіль НОМЕР_4; відстань від передньої-лівої вісі автомобіля ВАЗ до лівого краю проїзної частини становить 5.5 м.; відстань від задньої-лівої вісі автомобіля ВАЗ до лівого краю проїзної частини становить 5.4 м.; відстань від задньої-лівої вісі ВАЗ до лінії орієнтиру становить 9.7 м.; на відстані 5.4 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20.2 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться лівий ботинок потерпілого; на відстані 7.2 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 20.2 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору; на відстані 7.7 м. відносно лівого краю проїзної частини та на відстані 18.6 м. відносно лінії орієнтиру знаходиться пляма бурого кольору.

Швидкісні режими: автомобіль НОМЕР_4, рухався зі швидкістю 50-60 км./год.; автомобіль марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_5 до моменту зміни ним напрямку руху праворуч та застосування його водієм гальмування, рухався зі швидкістю 40-50 км/год., а на момент зіткнення із бордюрним каменем близько 5 км/год.

В ході проведеного слідчого експерименту 19.02.2014 свідок ОСОБА_7 показав: орієнтиром для проведення замірів є (стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка); знаходився на робочому місці водія автомобіля марки «Хюндай Акцент» д.н. НОМЕР_5; транспортний засіб був технічно справним, нічим не завантаженим, пошкоджень та деформацій кузову не мав; головні фари були заводського виготовлення, під час руху було ввімкненим світло головних фар в ближньому режимі; швидкість руху становила 40 км./год. В цей час свідок виявив пішохода, який почав перетинати проїзну частину справа наліво по ходу руху свідка коли знаходився на бордюрному камені що відмежовує узбіччя від проїзної частини, та перебував на відстані 4.3 м. відносно лінії орієнтиру. В момент виявлення пішохода, свідок екстрено натиснув на гальма та повернув кермо праворуч, в цей час відстань від правого габариту автомобіля до правого краю проїзної частини становила 1.4 м., та відносно лінії орієнтиру становила 10 м. Проїхавши відстань вздовж напрямку руху відповідну 1.55 м., з незмінною швидкістю 40 км./год., транспортний засіб почав гальмувати, в цей час відстань від правого габариту автомобіля до правого краю проїзної частини становила 1.1 м. Рухаючись в загальмованому стані, автомобіль свідка подолав відстань відповідну 5.4 м., до місця зіткнення із бордюрним каменем, який обмежує проїзну частину з правого боку, де й зупинився в результаті зіткнення. Відстань від передньої частини транспортного засобу до лінії орієнтиру в кінцевому положенні становила 3.1 м. Після цього, свідок більше не спостерігав за діями пішохода оскільки його увага була прикута до пошкодженого транспортного засобу. Пішохід з однаковим темпом подолав відстань по проїзній частині відповідну 1.7 м., та в момент коли свідок відвернув від нього увагу, знаходився на відстані 1.7 м. відносно краю проїзної частини та на відстані 4.3 м. відносно лінії орієнтиру. Темп руху пішохода досліджувався експериментально, під час чого свідок що спостерігав рух пішохода до виникнення ДТП, задавав темп його руху статисту, який долав ділянку проїзної частини довжиною 5 м., з тим же самим темпом, під час чого було встановлено, що статист долав дану ділянку дороги за час t-1= 4.0 сек., t-2= 4.2 сек., та t-3=4.0 сек..

В ході проведеного слідчого експерименту 12.05.2015 свідок ОСОБА_8 показав: орієнтиром для проведення замірів є (стовп лінії електромережі № 7 що розташований по вул. Леніна в м. Охтирка) (слідчий експеримент від 12.05.2015 за участю свідка); знаходився біля протилежного краю проїзної частини по напрямку огляду місця події, де спостерігав як з пров. Малинового в бік проїзної частини рухався пішохід, який почав перетинати проїзну частину, та виявив автомобіль марки Хюндай на відстані 122.2 м. відносно лінії орієнтиру; на момент зміни автомобілем Хюндай напрямку свого руху праворуч, транспортний засіб знаходився на відстані 12.0 м. відносно лінії орієнтиру, та на відстані правого габариту 1.67 м. відносно правого краю проїзної частини, швидкість його руху становила 50 км/год. В момент його зупинки в кінцевому положенні при контактуванні із бордюрним каменем, на відстані правої передньої вісі 3.2 м. відносно лінії орієнтиру, яка поперечно знаходилась в місці розташування бордюрного каменя що обмежує проїзну частину з правого боку, задня права вісь автомобіля на відстані 0.4 м. відносно бордюрного каменя; пішохід в момент зупинки автомобіля марки Хюндай знаходився на відстані 2.55 м. відносно правого краю проїзної частини, та 11.9 м. відносно лінії орієнтиру, та 6.3 м. відносно пішохідного переходу; в момент наїзду на пішохода, права передня частина автомобіля марки «ВАЗ» знаходилась на відстані 7.6 м. відносно лінії орієнтиру, права задня вісь на відстані 4.2 м. відносно правого краю проїзної частини, а права передня вісь на відстані 4.25 м. відносно правого краю проїзної частини, задня вісь знаходилась на відстані 7.9 м. відносно ближньої межі пішохідного переходу.

У судовому засіданні 04.09.2015 року свідок ОСОБА_8 пояснив, що підтримує свої покази, надані в ході проведеного слідчого експерименту 11.09.2014 року про те, що на момент зупинки автомобілю марки «Хюндай Акцент» автомобіль ВАЗ, який рухався за ним, знаходився своїм лівим краєм на відстані 3,2 м до правого краю проїзної частини та на відстані 9,1 м до лінії орієнтиру. Автомобіль, який здійснив наїзд, на момент початку гальмування рухався зі швидкістю 50-60 км/год. До наїзду на пішохода автомобіль ВАЗ застосував гальмування, що спостерігалось характерним писком коліс.

Характер руху транспортних засобів: до моменту різкої зміни напрямку руху автомобілем «Хюндай Акцент» праворуч, автомобіль «ВАЗ-21102» рухався позаду цього транспортного засобу; перед виникненням даної події водій автомобіля «Хюндай Акцент», виявивши пішохода, різко змінив напрямок руху свого автомобіля вправо та застосував екстрене гальмування, блокування коліс не відбувалося (слідчий експеримент від 19.02.2014 за участю свідка ОСОБА_7О.); до наїзду на пішохода водій автомобіля «ВАЗ» застосував гальмування та безпосередньо перед наїздом даний транспортний засіб рухався в загальмованому стані, що супроводжувалось характерним писком коліс (показання свідка ОСОБА_8 на слідчому експерименті та в судовому засіданні); час який минув з моменту контактування автомобіля марки «Хюндай Акцент» із бордюрним каменем, до моменту коли свідок почув характерний звук удару, що був звуком утвореним від наїзду на пішохода, досліджувався експериментально та становить 2,8 - 3,0 сек., з можливістю похибки в 1 сек. в бік зменшення (слідчий експеримент від 19.02.2015 р. та від 02.06.2015 р. за участю свідка ОСОБА_7О.).

Крім того, при проведенні експертизи слід використовувати вихідні дані, отримані в ході слідчого експерименту згідно протоколу від 19.07.2016 року (а.с.11-18 т.4).

Експертів попередити про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: О.В. Олійник