Рішення № 61368097, 19.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/6869/16

Головуючий у першій інстанції Прохоров П. А.

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Станкевича В.А.

суддів - Варикаші О.Д.

- Бабія А.П.

при секретарі - Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2016 року, -

встановила:

Позивач звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги представник позивача, вказував на те, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання позичальника за кредитним договором, у якому позивач виступає кредитором, в наслідок чого за такими зобов'язаннями утворилась заборгованість. Належне виконання вказаних зобов'язань забезпечено іпотекою: в іпотеку банку відповідачем було передано приналежну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

З викладеного, та посилаючись на норми законодавства представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги та звернути стягнення заборгованості, що випливає з долучених до позовної заяви розрахунків, та яка станом на 12.11.2014 року складає 1535240,82 грн., на вказаний предмет іпотеки, шляхом визнання за позивачем права власності на зазначену квартиру.

Відповідач заперечував проти позову та зауважував про те, що з приводу його заборгованості перед банком нотаріусом вже було видано виконавчий напис, а тому на його думку задоволення позову є неможливим через неможливість подвійного стягнення однієї заборгованості, через мораторій на звернення стягнення на предмет іпотеки, яким було забезпечено валютне зобов'язання, оскільки така квартира відповідає всім умовам такого мораторію, а також через необґрунтованість важливих обставин позову - розміру заборгованості за кредитом, вартості предмету іпотеки а також їх співвідношення, та таким чином просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судове засідання 19.07.2016 року представник позивача не з'явився, просив суд розглядати справу за його відсутності, наведені раніше доводи та вимоги підтримав.

Відповідач у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з вказаних підстав, окремо наголошував на тому, що вартість предмета іпотеки, на його думку, значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, та таким чином просив суд відмовити у задоволенні позову.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 29.05.2008 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту № 11353174000 від 29.05.2008 року у розмірі 1 535 240,82 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 978 222,04 грн.; сума заборгованості за відсотками - 557 018,77 грн. шляхом визнання права власності та передачі у власність AT «Дельта Банк» квартири АДРЕСА_1, загальною площею 52,8 кв.м., жилою 21,6 кв.м., яка належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченому ОСОБА_4 - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 29.05.2008 року, за реєстровим номером № 2548, зареєстрованому в Державному реєстрі правочинів № 6002741, згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 6002741, виданого ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Відповідно до вимог ст. 217 ЦПК України зупинено виконання рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Дельта Банк» судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.05.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, було укладено кредитний договір № 11353174000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 52000 дол. США на строк до 25.05.2029 року.

Згідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України пердбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, АТ «УкрСиббанк» передає (відступає) АТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ «Дельта Банк» замінює АТ «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, та внаслідок передачі від АТ «УкрСиббанк» до АТ «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до АТ «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість АТ «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами, про що свідчить виписка з вказаного договору купівлі-продажу, актом прийому-передачі документації до такого договору, копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відповідно до вищевказаного Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по кредитному договору та договору іпотеки.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв'язку з чим, станом на 12.11.2014 року за відповідачем наявна заборгованість у сумі 1 535 240,82 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 49 992,6 євро, що за наданим суду розрахункам еквівалентно до 978 222,04 грн., відсотки за кредитом - 284 66,77 євро, що еквівалентно 557 018,77грн.

Вказана обставина підтверджується довідкою про заборгованість, що видана ПАТ «Дельта Банк», а також наданим до суду розрахунком заборгованості. (а.с. 37, 97)

Суд прийняв зазначену довідку та розрахунок у якості належного доказу у справі, так як жодних підтверджень сплати відповідачем вказаного боргу, відсутності боргу, чи наявності такого боргу в іншому (меншому) розмірі у судовому засіданні відповідачем надано не було.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту № 11353174000 від 29.05.2008 року іпотекодавець ОСОБА_3, 29.05.2008 року передав кредитору у іпотеку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 52,8 кв.м., що належить іпотекодателю на праві приватної власності.

Вказаний договір іпотеки, у день його укладення, було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу за реєстровим номером, 2548.

Умовами вказаного договору іпотеки, предметом іпотеки було забезпечено належне виконання позичальником його грошових зобов'язань у повному обсязі.

Вартість предмета іпотеки (п.1.2 договору ) за погодженням сторін було визначено на рівні 469 156,00 грн.

У зв'язку з порушенням позичальником його зобов'язань, іпотекодержатель 13.10.2014 року направив на адресу іпотекодавця лист-вимогу, де вимагав від ОСОБА_6 погашення простроченої заборгованості у вищевказаному розмірі, та попереджав про наслідки невиконання такої вимоги у вигляді звернення кредитора до судових органів за захистом свого порушеного права та про звернення стягнення наведеної заборгованості на предмет іпотеки.

ОСОБА_6 таку вимогу не виконав.

На підставі наведеного суд першої інстанції вважав, що в наявності є всі підстави для задоволення позовних вимог.

Між тим колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Окрім того, суд першої інстанції, звертаючи стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, не прийняв до уваги умови договору іпотеки від 29 травня 2008 року(а.с. 30-33), укладеного між банком і ОСОБА_3, а саме розділу 5 договору іпотеки відповідно до якого сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки позасудового врегулювання п. 5.1

Позасудове врегулювання здійснюється:

П. 5.2.1 передача Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»

П. 5.2.2. отримання Іпотекодержателем права продати Предмет іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»

Судом першої інстанції не встановлено наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, а також права продати Предмет іпотеки будь-який особі на підставі договору купівлі-продажу від імені Іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог Іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 березня 2016 року у справі № 1851цс15 та Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 19 липня 2016 року

- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

А.П. Бабій