Постанова № 61367496, 13.09.2016, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/15038/16-а

Провадження №2а/521/319/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2016 р. суддя Малиновського районного суду міста Одеси Мазун І.А., розглянувши матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та скасування рішення № 4818 від 26.08.2016р.; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1, як особі, яка має достатній для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи - 20 років 05 місяців 10 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 16 років 08 місяців 14 днів, пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 11702,06 грн. відповідно до довідки Прокуратури Одеської області № 551 від 22.08.2016р. про розмір місячного заробітку, починаючи з 23.08.2016 року - з дня звернення за пенсією та виплачувати пенсію ОСОБА_1 - з дня звільнення з органів прокуратури.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він перебуваючи на посаді слідчого в особливо важливих справах прокуратури Одеської області, 23.08.2016р. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до ЗУ «Про прокуратуру», однак рішенням Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 4818 від 26.08.2016р. йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років із мотивуванням, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, а також ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. № 911-VІІІ з 01.06.2015р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Не погодившись з даним рішенням позивач звернувся до суду з зазначеними вище позовними вимогами.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 06.09.2016 року відкрито скорочене провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.

09.09.2016р. відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси надав письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що підстави для призначення позивачеві пенсії за вислугу років відсутні, оскільки ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено право на пенсію за вислугу років за наявності на день звернення вислуги не менше з 01.10.2015р. по 30.09.2016р. - 22 роки 6 місців, в тому числі роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років 6 місяців. До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 15 цього Закону. Оскільки станом на 23.08.2016 р. вислуга років позивача, розрахована за вимогами цієї статті складає 19 років 11 місяців 16 днів, а стаж роботи на посадах прокурорів - 16 років 4 місяці 22 дні, у позивача відсутній стаж для призначення пенсії за вислугу років згідно ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до п.2 ч.1, ч.3, ч.4,п.5 ч.5 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, що беруть участь у справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, перебуваючи на посаді слідчого в особливо важливих справах прокуратури Одеської області, 23.08.2016р. звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до ЗУ «Про прокуратуру».

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси № 4818 від 26.08.2016р. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років. Дане рішення було вмотивоване тим, що відповідно до п. 5 Прикінцевих положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213, а також ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015р. № 911-VІІІ з 01.06.2015р. скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до ЗУ «Про прокуратуру». Крім того, ст. 86 ЗУ «Про прокуратуру» передбачено право на призначення пенсії за вислугу років за наявності в період з 01.10.2015р. по 30.09.2016р. вислуги не менше 22 років 06 місяців, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 06 місяців. Станом на 23.08.2016р. вислуга років, розрахована за вимогами цієї статті, складає 19 років 11 місяців 16 днів, з яких 10 місяців 03 дні - стаж державної служби, 02 роки 04 місяці 27 днів - половина терміну навчання у Національному Університеті «Одеська юридична академія», 03 місяці 24 дні - час роботи на посадах помічника прокурора-стажиста. До вислуги років не зараховано період роботи в Приморському народному суді на посаді судового виконавця з 03.08.1998р. по 30.01.1999р., оскільки не надана інформація про присвоєння рангу державного службовця. Стаж роботи на посадах прокурорів - 16 років 4 місяці 22 дні. Та додатково повідомлено, що період роботи з 01.02.2012р. по 31.08.2013р. має бути підтверджений довідкою, оскільки у індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація за вказаний період.

На момент звернення ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси, суд вважає, що стаж його роботи становить 20 років 05 місяців 10 днів, які складаються з наступного: 2 роки 4 місяці 27 днів - половина строку навчання в НУ «Одеська юридична академія» (з 01.09.1993 р. по 25.06.1998р.), що підтверджується архівною довідкою НУ «Одеська юридична академія» № 1545-3 від 15.08.2016р.; 05 місяців 27 днів - робота на посаді судового виконавця Приморського народного суду (з 03.08.1998р. по 30.01.1999р.), що підтверджується трудовою книжкою серії АК № 020021, який не було зараховано Управлінням Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси під час розрахунку стажу роботи; 10 місяців 02 дні - робота на посаді державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції (з 01.02.1999р. по 03.12.1999р.), що підтверджується трудовою книжкою серії АК № 020021; 16 років 08 місяців 14 днів - робота в органах прокуратури Одеської області (з 09.12.1999р. і по день звернення за призначенням пенсії 23.08.2016р.), що підтверджується трудовою книжкою серії АК № 020021.

Крім того, відповідно до наказу Прокуратури Одеської області № 115к віл 31.01.2012р. ОСОБА_1 було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 01.02.2012р. по 08.11.2014р. включно, яка відповідно до ст. 181 Кодексу законів про працю України зараховується, як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.

На момент звернення про призначення пенсії і на сьогодні діє Закон України «Про прокуратуру» від 14.10.2014р. №1697-VIII, відповідно до ст. 86 якого прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

В той же час, частиною 1 ст.86 цього ж Закону передбачено поступове збільшення необхідної для призначення пенсії вислуги років.

Зокрема, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше:

по 30 вересня 2011 року - 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років;

з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року - 20 років 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 10 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року - 21 рік, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років;

з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року - 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 11 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років;

з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року - 22 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року - 23 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років;

з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року - 23 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 13 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року - 24 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років;

з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року - 24 роки 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 14 років 6 місяців;

з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.

Таким чином, за нормами цього Закону кожного року погіршуються умови, за якими прокурор може отримувати пенсію.

Як наслідок, для призначення пенсії за вислугу років відповідно до ч.І ст.86 Закону від 14.10.2014р. №1697-VII позивачу станом на серпень 2016 року потрібно мати спеціальний стаж 22 роки 6 місяців, у тому числі стаж роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

У той же час, до липня 2011 року діяв Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, відповідно до статті 50-1 якого (в редакції від 2001 року) право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку мають прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.

Таким чином, з 1999 по 2011 рік, коли позивач працював на посадах в органах прокуратури, для нього діяли гарантії пенсійного забезпечення як для працівника прокуратури, які суттєво відрізняються від положень, передбачених нині діючим Законом.

Фактично, діючий на сьогодні Закон від 14.10.2014р. №1697-VII суттєво погіршує становище позивача та обмежує в реалізації його законних прав та інтересів, які гарантувалися державою продовж 10 років Законом від 05.11.1991р. №1789-ХІІ, та на які позивач розраховував працюючи в органах прокуратури.

Отже, Закон від 14.10.2014р. №1697-VІІ значно обмежує права, призводить до звуження їх змісту і обсягу, погіршує матеріальне становище позивача та рівень життя.

За таких обставин позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ в редакції, які діяла до липня 2011 року.

Згідно зі ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтєю 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правова позиція Конституційного Суду України з питань обмеження пільг, компенсацій і гарантій певним категоріям громадян, у тому числі працівникам прокуратури, полягає також у тому що комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту їх та їхніх сімей, зумовлено не втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов'язків, пов'язаних з ризиком для життя та здоров'я, певним обмеженням конституційних прав і свобод. Здійснення таких заходів не залежить від розміру їх доходів чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер (рішення Конституційного Суду України: від 6 липня 1999 року N 8-рп/99 у справі щодо права на пільги; від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій; від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 у справі про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів) (Рішення від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004).

Конституційний Суд України вважає, що законодавець, маючи дискреційні повноваження щодо визначення умов, порядку та розміру матеріального забезпечення, повинен ураховувати, що не може запроваджуватися правове регулювання, за якого особа, реалізовуючи одне конституційне право, позбавляється можливості реалізовувати інше право (гарантію).

Усупереч викладеному, Законом від 08.07.2011 № 3668-VІ (3668-17) внесено зміни до Закону від 05.11.1991р. № 1789-ХІІ, а потім вЗаконі України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 викладено такі ж положення, які суттєво звужують зміст і об'єм моїх прав на призначення пенсії, кожного року збільшуючи необхідну вислугу років, що є несправедливим. Більше того, вказаний закон ставить у нерівні умови працівників органів прокуратури, які виконують однакові функціональні обов'язки в однакових умовах та в той же період часу. Як наслідок, прокурори, які працювали в органах прокуратури у той же період що і я, але звернулися за пенсією до 2011 року, опинилися в набагато вигідніших умовах ніж я, хоча ми виконували одинакові функції, мали однакове навантаження і обмеження, пов'язані з виконанням прокурорських функцій тощо.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Європейську конвенцію про захист правлюдини і основоположних свобод та практику європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) - як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, відповідно до якої при вирішенні питань щодо порушення державами - учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу «правомірних або законних очікувань»та захисту прав людини через призму цього принципу.

Згідно з приписами частини першої статті 58 Конституції України, закони й інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Конституція України має вищу юридичну силу, а закони й інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Законодавець, змінюючи чинне законодавство, має балансувати між необхідністю змін у законодавчому регулюванні та збереженням стабільності в суспільстві, однак слід пам'ятати, що першочерговими є інтереси громадян.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп зазначив, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи в громадян упевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршено прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (абзаци перший і другий пункту 5 мотивувальної частини вказаного Рішення).

Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності тільки за умови, якщо вони; скасовують або пом'якшують відповідальність особи (абзац другий пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2000 КСУ від 19 квітня 2000 року). Мета принципу незворотності - блокувати ущемлення прав і свобод людини з боку держави. Така направленість тлумачення цього принципу робить його однією з важливих гарантій захисту від свавілля з боку влади, безпеки людини як громадянина, довіри до державних інституцій. Надання зворотної сили законам суперечить духу правової держави.

Отже, Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року значно звужено обсяг права ОСОБА_1 на соціальний захист як працівника прокуратури, установлений Конституцією України та спеціальним законами в частині права на отримання пенсії, яке існувало до 2011 року, що суперечить статті 58 Конституції України.

Фактично Законом від 14.10.2014 №1697-VII установлено менш сприятливі умови соціального захисту прокурорів порівняно з тими умовами, що були законодавче передбачені в період з 2001 по 2011 рік, що означає порушення конституційного принципу рівності всіх перед законом (частина перша статті 24 Конституції України).

Рівність усіх перед законом, що випливає із частини першої статті 24 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин.

Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї самої категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях).

Рівність та недопустимість дискримінації особи є не тільки конституційними принципами національної правової системи України, а й фундаментальними цінностями світового співтовариства, на чому наголошено в міжнародних правових актах з питань захисту прав і свобод людини і громадянина, зокрема в Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року (статті 14, 26), Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 14), Протоколі № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 1), ратифікованих Україною, та в Загальній декларації прав людини 1948 року (статті 1,2,7).

Враховуючи викладене, суд вважає що Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси незаконно відмовило позивачу в призначені пенсії за вислугу років, так як відповідно до поданих ним документів, його загальний стаж роботи для вислуги років склав 20 рівок 05 місяців 10 днів, з яких стаж роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 16 років 8 місяців 14 днів.

Частиною 1 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ в редакції Закону № 2663-ІІІ від 12.07.2001 року,передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Відповідно до частини 2 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 2663-ІІІ) розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини,вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

Частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону № 2663-ІІІ) встановлено, що обчислення (перерахунок) пенсій проводиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до довідки Прокуратури Одеської області від 22.08.2016 № 551 заробітна плата позивача складається: оклад 2083,00 грн., класний чин - 125 грн., вислуга років - 624,90 грн. (30%). Інші виплати, які передбачені законодавством:

1.(11067,94 х 1,45 +466,75): 24= 688,14

2.6135,32 х 1,39:24 = 355,34

3.25117,43х1,38:24 = 1444,25

4.(60601,07х1,23+1254,57):24=3158,08

5.77360,44:24=3223,35

Разом: 8869,16

Всього: 2083,00 (посадовий оклад) +125 (надбавка за класний чин) +624,90 (надбавка за вислугу років) +8896,16 (сума інших виплат) =11702,06 грн.

Отже, сума заробітної плати ОСОБА_1 для нарахування пенсії у межах максимальної становить 11702,06 грн.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи позивача.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституції України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституції України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на ОСОБА_1Є, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

За даних обставин, адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, є обґрунтованим, законним та таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст..ст. 19,22 Конституції України, ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991р. №1789 зі змінами, ст. ст. 8, 11, 71, 94, 99, 100, 106, 158-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання неправомірним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та скасувати рішення № 4818 від 26.08.2016р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси призначити ОСОБА_1, як особі, яка має достатній для призначення пенсії за вислугу років спеціальний стаж роботи - 20 років 05 місяців 10 днів, у тому числі на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 16 років 08 місяців 14 днів, пенсію за вислугу років у розмірі 90% від місячного заробітку без обмеження граничного розміру та з урахуванням середньомісячної суми виплат за останніх 24 календарних місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії, яка становить 11702,06 грн. відповідно до довідки Прокуратури Одеської області № 551 від 22.08.2016р. про розмір місячного заробітку, починаючи з 23.08.2016 року - з дня звернення за пенсією та виплачувати пенсію ОСОБА_1 - з дня звільнення з органів прокуратури.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: І.А.Мазун