Ухвала суду № 61367224, 15.09.2016, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/10727/16-ц

Провадження № 2/520/4664/16

УХВАЛА

15.09.2016 року

Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

06.09.2016 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, в якій позивач просить суд: розірвати шлюб зареєстрований між ним та відповідачем; визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з матірю ОСОБА_2.

У позові зазначено місце мешкання позивача ОСОБА_1: м. Одеса, вул. 6-а ст. Люстдорфської дороги, 4-а лінія, буд.12; відповідача ОСОБА_4: м. Одеса, вул. 6-а ст. Люстдорфської дороги, 4-а лінія, буд.12.

Позивачем у позовній заяві також зазначено, що позовну заяву ним подано у відповідності до ч.2 ст.110 ЦПК України.

Згідно з ч.2 ст. 110 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Однак зазначаємо, що до позовної заяви ОСОБА_1 не надано жодного доказу документів підтверджуючого домовленість між ним та відповідачкою щодо подання позовної заяви до Київського районного суду міста Одеси, а також доказів на підтвердження, що малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом з ним.

Зазначаємо, що відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

Згідно з отриманою довідкою з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 27.06.2001 року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, що територіально не відноситься до Київського району міста Одеси.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, позовна заява повертається у випадку, коли справа не підсудна цьому суду.

Зазначаємо, що відповідно до ч. 1ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 8 ЦПК України,суд вирішує справи відповідно доКонституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невідповідності закону України міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує міжнародний договір (ч. 5ст. 8 ЦПК України).

Пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свободратифікована УкраїноюЗаконом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 рокуі набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п. 36).

На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).

Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).

З практики Європейського суду з прав людини випливає, щоКонвенція про захист прав людини і основоположних свободне гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду у справі «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980 року).

Враховуючи вищевикладене, позовну заяву слід повернути позивачеві, у звязку з непідсудністю справи Київському районному суду міста Одеси.

Керуючись п. 4 ч. 3 ст. 121 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини повернути позивачеві.

Розяснити ОСОБА_1 його право на звернення з такою позовною заявою до Овідіопольського районного суду Одеської області.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на ухвалу судді протягом пяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя Калініченко Л. В.