Ухвала суду № 61365688, 14.09.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2016 р. Справа № 815/2780/16

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» звернулось до суду з адміністративним позовом до ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003221402 від 01 червня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 246, 5 грн. та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003211402 від 01 червня 2016 року.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0003221402 від 01 червня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 246,5 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області №0003211402 від 01 червня 2016 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ГУ ДФС в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення, в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи справу, судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 23 травня 2016 року складений акт перевірки №142/15-32-14-02/00291411.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем ведення податкового та бухгалтерського обліку, а саме ч.2 ст. 3, ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.44.1, п.44.2 ст. 44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134, п.138.1, п.п.138.3.1 п.138.3 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за 2015 рік в сумі 155 672 грн., п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за березень 2015 року в сумі 162 665 грн.

На підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення №0003211402 від 01 червня 2016 року, яким позивачу збільшена сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 162 665 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 81 333 грн., податкове повідомлення-рішення №0003221402 від 01 червня 2016 року, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 155 672 грн.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявність первнних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ЮВК ГРУП», підприємством ПВП «Авто-дізель сервіс» та спростовують твердження податкового органу, викладені в акті перевірки є підставою для задоволення вимог про скасування податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області №142/15-32-14-02/00291411 від 23 травня 2016 року підставою для висновків про заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток приватних підприємств стало не підтвердження господарських операцій первинними документами між позивачем та ТОВ «ЮВК ГРУП», підприємством ПВП «Авто-дізель сервіс», оскільки до перевірки не надані заявки на отримання товару, подорожні листи по операціям з ТОВ «ЮВК ГРУП», а надані товарно-транспортні накладні не містили всіх реквізитів, сертифікати якості товару не були перекладені на державну мову та актом перевірки контрагента позивача не підтверджено придбання ним поставленого позивачу товару, до перевірки не надані товарно-транспортні накладні та акти виконаних робіт по операціям з ПВП «Авто-дізель сервіс».

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 Кодексу).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати, у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судом першої інстанції при вирішенні справи було встановлено, що основним видом діяльності ПАТ «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» є виробництво будівельних та оздоблювальних матеріалів, зокрема, виробництво плит, листів, труб і профілів з пластмас.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 квітня 2014 року між ПАТ «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» та ТОВ «ЮВК ГРУП» був укладений договір №10 поставки ПВХ суспензійний марки FORMALON 622 в кількості 32,533 т. на суму 975990 грн., за яким поставка товару проводиться у відповідності до заявок, які подаються покупцем та разом з товаром надається видаткова накладна, документ, що підтверджує якість товару, поставка товару здійснюється постачальником на умовах поставки FCA, тобто на склад покупця, що підтверджується специфікацією №1 від 31 березня 2015 року та заявкою №20/03 від 20 березня 2015 року.

Факт виконання укладеного договору підтверджено, видатковою накладною №37 від 31 березня 2015 року, платіжними дорученнями від 30 березня 2015 року та 31 березня 2015 року, податковими накладними №4 від 30 березня 2015 року та №5 від 31 березня 2015 року, товарно-транспортними накладними від 31 березня 2015 року, довіреністю на отримання товару, сертифікатом відповідності на FORMALON 622.

Також, з матеріалів справи вбачається подальше використання позивачем придбаного товару, а саме ПВХ FORMALON 622 позивач використав для виготовлення стрічки ПВХ-О для ізоляції нафтогазопроводів, стрічки ПВХ, антикорозійної бітумно-полімерної системи «Бізом», які в подальшому реалізовані позивачем ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укртранснафта», що підтверджується калькуляцією вартості виробництва товару, заявками на відвантаження товару, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару, товарно-транспортними накладними.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта, що надані до перевірки товарно-транспортні накладні не містять всіх необхідних реквізитів, оскільки вказані порушення є формальними та жодним чином не впливають на факт реального здійснення господарської операції, а відтак і на право позивача включити суми за даними накладними до складу податкового кредиту та витрат.

Також, судом першої інстанції було обгрунтовано відхилено посилання апелянта на відсутність заявок за договором №10 від 30 квітня 2014 року, оскільки вони були надані до суду під час розгляду справи, але навіть і їх відсутність не може бути доказом фіктивності здійснення спірної господарської діяльності позивача з ТОВ «ЮВК ГРУП» у разі наявності вищевказаних первинних документів.

Окрім цього, висновки апелянта в акті перевірки щодо відсутності номеру сертифікату якості товару та складення його не державною мовою як на підставу неможливості встановлення походження товару, колегія суддів також вважає необгрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач не здійснював імпорт придбаного товару, а сертифікат якості в свою чергу не є документом, що підтверджує здійснення господарської операції та необхідність перекладу сертифікату не передбачена нормами законодавства.

Посилання апелянта на висновки акта перевірки ТОВ «ЮВК ГРУП», а саме на акт ДПІ у Жовтневому районі ГУ ДФС м. Дніпропетровська №2141/04-63-22-04/3859208 від 09 липня 2015 року «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЮВК ГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість при документальному підтвердженні господарських відносин з реалізації товарів (робіт, послуг) підприємству ТОВ «Оффервин Лимитед» та ТОВ «БК» Бізнеспром» за період лютий 2015 року та ТОВ «ЛРЮ», ТОВ «Профіль» та ПРАТ «Озом» за перод березень 2015 року та попереднього придбання у вищевказаних підприємств, товарів (робіт, послуг)» є безпідставними, оскільки це не є безумовною підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності інших документів, що підтверджують реальність постачання ПВХ суспензійний марки FORMALON 622 в кількості 32,533 т.

Окрім цього, 02 липня 2014 року між ПАТ «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» та підприємством ПВП «Авто-дізель сервіс» був укладений договір №31 на міжнародні перевезення та транспортно-експедиційне обслуговування при міжнародних перевезеннях вантажів автомобільним транспортом, за яким перевезення вантажів здійснюється на підставі заявок позивача, які є невід'ємною частиною договору.

Здійснення послуг з перевезення вантажу з м. Смоленську (Росія) до м. Одеси (Україна) через кордон України підтверджується актами про надання послуг №93 від 26 лютого 2015 року та №94 від 26 лютого 2015 року, рахунками, заявками на здійснення міжнародних перевезень, товарно-транспортними накладними з печаткою митних органів.

Наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта щодо відсутності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів по вказаній господарській операції з ПВП «Авто-дізель сервіс», оскільки сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Отже, господарські операції ПАТ «Одеський завод оздоблювальних матеріалів» з ТОВ «ЮВК ГРУП» та ПВП «Авто-дізель сервіс» були реальними, його діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених вище обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0003221402 від 01 червня 2016 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 154 246, 5 грн. та податкового повідомлення-рішення №0003211402 від 01 червня 2016 року є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні спору.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 195, ст. 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко