Рішення № 61364357, 15.09.2016, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016 р.Справа № 917/1215/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів", 10019, м. Житомир, вул. Промислова,10

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УБС-ХХІ", 36015, АДРЕСА_1

про стягнення 9190,00 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Представники:

від позивача: не з'явились

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 15.09.2016 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 9 190,00 грн. боргу за товар, поставлений за накладними № 1487 від 29.05.2013 року, № 1491 від 29.05.2013 року, № 1494 від 29.05.2013 року, № 1530 від 31.05.2013 року та № 1549 від 03.06.2013 року.

Позивач в судове засідання не з'явився, про місце, дату та час його проведення був повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали суду в матеріалах справи).

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. Ухвала суду від 02.08.2016 року про порушення провадження у справі та ухвала суд від 18.08.2016 року, які направлялися відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві: АДРЕСА_2, 36015, повернулися до суду з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає".

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого за електронним запитом суду від 02.08.2016 року, станом на 02.08.2016 року відповідач зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, 36015, тобто за адресою, вказаною в позовній заяві та на яку направлялися ухвали суду.

Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, відповідач двічі належним чином та завчасно був повідомлений судом про дату, час і місце проведення судових засідань. Крім того, ухвали суду у даній справі були своєчасно розміщені судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Відповідно до товарно-транспортних накладних №1487 від 29 травня 2013 року, № 1491 від 29 травня 2013 року, № 1494 від 29 травня 2013 року, № 1530 від 31 травня 2013 року та № 1549 від 3 червня 2013 року (арк. с. 7-11) Публічне акціонерне товариство "Житомирський комбінат силікатних виробів" (позивач) поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УБС-ХХІ" (відповідач) товар на загальну суму 17 190,00 грн. Оригінали вказаних накладних були надіслані позивачем до суду для їх огляду та були оглянуті судом в засіданні.

06.09.2013 року позивачем було виставлено відповідачу рахунок - фактуру №СК - 0000615 на оплату отриманого товару в сумі 17 190,00.

Як зазначає позивач, відповідач частково оплатив отриманий товар по даним накладним в сумі 8000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 470 від 03.10.2013 року, № 584 від 09.12.2013 року, № 29 від 30.01.2014 року (арк. с. 12-14).

В зв'язку з тим, що товар не був оплачений відповідачем в повному обсязі позивач направив на адресу відповідача (АДРЕСА_3, 36015) вимогу (за вих. №570 від 22.04.2016 року) про сплату боргу за отриманий товар по накладним в сумі 9190,00 грн. (арк. с. 15-16). Однак дана вимога залишилася без вручення відповідачу з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає". Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, строк виконання відповідачем даного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Така ж правова позиція визначена в п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент пред'явлення позову та розгляду справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару за товарно-транспортними накладними №1487 від 29 травня 2013 року, № 1491 від 29 травня 2013 року, № 1494 від 29 травня 2013 року, № 1530 від 31 травня 2013 року, № 1549 від 3 червня 2013 року виконав лише частково в сумі 8000,00 грн. і за ним рахується заборгованість в сумі 9190,00 грн.

Судом встановлено, що підписаними сторонами товарно-транспортними накладними №1487 від 29 травня 2013 року, № 1491 від 29 травня 2013 року, № 1494 від 29 травня 2013 року, № 1530 від 31 травня 2013 року та № 1549 від 3 червня 2013 року (арк. с. 7-11) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 17 190,00 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості у сумі 9190,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 статті 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно частини 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до приписів ст.49 ГПК України відшкодовується позивачу за рахунок відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "УБС-ХХІ" (36015, АДРЕСА_4, ідентифікаційний код 35467155) на користь Публічного акціонерного товариства "Житомирський комбінат силікатних виробів" (10019, м. Житомир, вул. Промислова,10, ідентифікаційний код 00290676, р/р 26002015211051 в ПАТ філія "Укрексімбанк" м. Житомир, МФО 311324) 9 190,00 грн. боргу, 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.09.2016 року

Суддя Тимощенко О.М.