Рішення № 61363738, 14.09.2016, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/787/16-ц

Провадження № 2/739/211/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" вересня 2016 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря Лукаш Н.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (далі позивач), діючи через свого представника ОСОБА_2, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення у порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 07 березня 2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. 20 січня 2016 року у м. Чернігові по вул. Пушкіна сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля під керуванням відповідача та автомобіля під керуванням громадянина ОСОБА_3, в результаті якої останньому було заподіяно шкоду у розмірі 10384 грн. 17 коп. 12 лютого 2016 року постановою суду відповідача визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). 28 січня 2016 року позивач отримав від громадянина ОСОБА_3 повідомлення про настання страхового випадку та 10 лютого 2016 року перерахував останньому страхове відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп. При цьому відповідач протягом трьох робочих днів з дня дорожньо-транспортної пригоди позивача про настання страхового випадку не повідомив. У звязку з цим відповідно до статті 38 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач має право на стягнення з відповідача у порядку регресу виплаченого страхового відшкодування.

Відповідачем на позов подано заперечення з яких вбачається, що він позовних вимог не визнає, оскільки не міг своєчасно повідомити про ДТП через наявність на утриманні трьох малолітніх дітей. Також вказує, що неповідомлення у визначений законодавством строк про настання ДТП не спричинило негативних наслідків для позивача. Факт настання страхового випадку він не оспорював, даний факт був зафіксований правоохоронними органами і його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Зазначає, що регресні зобовязання входять до групи позадоговірних тому спори з приводу них мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків. Незрозумілим на думку відповідача є факт виплати страхового відшкодування ОСОБА_3, а не власнику транспортного засобу.

У судове засідання представник позивача не зявився, при цьому в матеріалах справи міститься його заява про те, що позовні вимоги він підтримує повністю, просить розглянути справу та винести рішення без його участі.

Відповідач у судове засідання не зявився, при цьому в запереченнях на позов міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі частини другої статті 197 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено, 20 січня 2016 року о 14 год. 35 хв. відповідач в м. Чернігові по вул. Пушкіна, керував автомобілем НОМЕР_1 та на перехресті з вул. Шевченка проявив неуважність, не дотримався безпечної дистанції, в наслідок чого відволікся від керування та здійснив зіткнення з автомобілем «МАЗДА 323», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_3, який рухався попереду. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 4-6).

Постановою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2016 року відповідача визнано винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді та накладено стягнення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 340 гривень (а.с.7-8).

Відповідно дочастини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) постанова по справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чим мали місце ці дії та чи вчинені вони цією з особою.

Отже встановлені постановою судді від 12 лютого 2016 року факт дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль під керуванням громадянина ОСОБА_3 зазнав механічних пошкоджень та вина у скоєнні цієї дорожньо-транспортної пригоди відповідача є обставинами, що мають преюдиційне значення та не підлягають доказуванню.

Відповідно до частини 2статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-ІV від 01 липня 2004 року (далі Закон України №1961-ІV) проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно звіту №07/92.02.16 від 04 лютого 2016 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту зносу автомобіля НОМЕР_3, становить 10384 грн. 17 коп. (а.с. 12-27).

З дослідженого у судовому засіданні полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/0910950 від 05 березня 2015 року вбачається, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, уклавши відповідний договір з позивачем, строк дії якого визначено до 07 березня 2016 року (а.с. 9). Вказаним договором визначено страхову суму, яка підлягає відшкодуванню за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 50000 грн., а також франшизу у розмірі 500 грн.

08 лютого 2016 року громадянин ОСОБА_3 звернувся до позивача із заявою на виплату страхового відшкодуванням у звязку з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 20 січня 2016 року за участі його та відповідача (а.с. 30). При цьому відповідач не повідомив позивача про настання вказаного страхового випадку.

09 лютого 2016 року затверджено страховий акт №6421 про виплату ОСОБА_3 суми страхового відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп. (а.с. 10-11).

10 лютого 2016 року згідно платіжного доручення №23135 позивачем здійснено виплату ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп. (а.с. 31).

Відповідно достатті 6 Закону України №1961-ІV, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Статтею 9 Закону України №1961-ІV передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно пункту 22 частини першої статті 22 Закону України №1961-ІV при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 34 Закону України №1961-ІV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортнгої пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобовязаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодження майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обовязок, він має підтвердити це документально.

Підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України №1961-ІV визначено, що старховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених підпунктом 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Як зясовано відповідач не зміг у визначений законодавством строк повідомити письмово позивача про дорожньо-транспортну пригоду, у звязку з доглядом на трьома малолітніми дітьми, які перебувають на його утриманні (а.с. 61-63).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленої у постанові №6-284цс15 від 16 вересня 2015 року, яка в силу положень статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судами загальної юрисдикції, підпунктом 33.1.4 пункту 33.1 статті 33, підпунктом «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) установлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

Якщо факт настання страхового випадку ніким не оспорюється, він зафіксований правоохоронними органами, відповідач, як особа винна в ДТП, притягнутий до адміністративної відповідальності, позивач його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування, то сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі повинно базуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, адже регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, тому спори з них мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

У ході судового розгляду судом встановлено, що факт настання страхового випадку ніким, зокрема й відповідачем, не оспорюється, даний факт був зафіксований правоохоронними органами. Відповідач, як особа винна в ДТП, був притягнутий до адміністративної відповідальності постановою судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 12 лютого 2016 року, при цьому позивач визнав факт ДТП та добровільно здійснив 10 лютого 2016 року виплату страхового відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп.

Отже, сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховику про настання страхового випадку не може бути підставою для стягнення з нього в порядку регресу страхового відшкодування, виплата якого була здійснена позивачем.

Враховуючи відсутність у позові будь-якого іншого обгрунтування позовних вимог, крім самого лише посилання позивача на факт неповідомлення відповідачем про подію ДТП у визначений законодавством строк, суд приходить до висновку, що підстави для стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 8000 грн. 00 коп. відсутні, тому в задоволенні позову необхідно відмовити.

Оскільки позов задоволенню не підлягає, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним судові витрати у розмірі 275 грн. 60 коп. (а.с. 60).

На підставі викладеного, керуючись статтями 15,22,1187 Цивільного кодексу України,6, 7, 9, 12, 22, 29, 33, 36, 38 Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтею 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»статтями 2, 10, 11, 60, 61, 80, 88, 209, 212-215, 218, 224-226, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу відмовити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування судових витрат 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Новгород-Сіверським районним судом Чернігівської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана ним до Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення. У випадку залишення ухвалою суду заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному порядку в десятиденний строк з дня винесення судом відповідної ухвали.

Особи, які брали участь у справі, можуть оскаржити заочне рішення до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення заочного рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення, можуть подати апеляційну скаргу до Апеляційного суду Чернігівської області через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення.

Суддя В.В. Чепурко