Ухвала суду № 61363666, 14.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження №22-ц/791/2023/2016 Головуючий в І інстанції Іванищук А.А.

Доповідач Полікарпова О.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2016 року вересня місяця 14 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоПолікарпової О.М.суддівБазіль Л.В. Прокопчук Л.П.за участі секретаряПрушинської О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 березня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» про поділ спільного майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що з 10.08.1990 року по 04.04.2013 року перебувала у шлюбі з відповідачем. За час шлюбу ними було спільно набуто майно, яке складається з частини цілісного майнового комплексу та будівлі і споруди автомобільної стоянки, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Просила поділити вказане майно, визнати за нею частину цілісного майнового комплексу та визнати за відповідачем будівлі і споруди автомобільної стоянки.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 листопада 2013 року до участі в справі залучено третю особу, що не заявляє самостійні вимоги - публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 березня 2014 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на частину цілісного майнового комплексу, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та складається з: адміністративно-побутового будинку - літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м., магазина - літ. «Б9», навісу - літ. «Б7», навісу - літ. «Б12», воріт №3.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на будівлі та споруди автомобільної стоянки, які складаються з: КНН, що має стіни з цегли - літ. «А», навісу - літ. «Б», навісу - літ. «В», навісу - літ. «Г», навісу - літ. «Д», гаражу - літ. «Е», огорожі - № 1,2, мостіння - І, що знаходяться в АДРЕСА_1.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі ПАТ «Альфа-Банк», Банк), посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначене рішення суду, позивачці у задоволенні позову відмовити. Апелянт зазначає, що зазначене майно перебуває в іпотеці у ПАТ «Альфа-Банк», який є правонаступником АКБ «ТАС»-Комерцбанк») на підставі кредитного договору. В зв'язку з неналежним повідомленням про слухання справи, судом при вирішенні справи не було враховано думку Банку, не витребувано документи та інформацію щодо виконання відповідачем умов кредитного договору.

Вважає, що судовим рішенням порушено майнові права та інтереси третьої особи.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7, який діє в інтересах ОСОБА_5 її доводи не визнає, вважає рішення суду законним та обґрунтованим.

Судова колегія, заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки нерухоме майно, а саме частина цілісного майнового комплексу, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, було набуте сторонами за час їх перебування у шлюбі, спільного проживання та ведення сумісного господарства, то воно є об'єктом спільної сумісної власності подружжя і підлягає розподілу.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що сторони зареєстрували шлюб 10.08.1990 р., а 04.04.2013 р. цей шлюб розірвано (а.с.7-8).

Під час перебування у шлюбі ними придбано частину цілісного майнового комплексу, який розташований у АДРЕСА_1, і складається з таких споруд: адміністративно - побутовий будинок літ. «Б8», загальною площею 241,8 кв.м, магазин літ. «Б9», навіс літ. «Б7», навіс літ. «Б12», ворота №3) (а.с.9); будівлі та споруди автомобільної стоянки, які складаються з: КНН, що має стіни з цегли літ. «А», навісу літ. «Б», навісу літ. «В», навісу літ. «Г», навісу літ. «Д», гаражу літ. «Е», огорожі № 1,2, мостіння - І (а.с.10).

Відповідно до кредитного договору №2101/1006/88-004 від 30.10.2006 року, укладеного між АКБ «ТАС»-Комерцбанк» та ОСОБА_6 вказане вище майно, а саме адміністративно-побутові будівлі, що розташовані в АДРЕСА_1, виступає іпотекою в якості забезпечення виконання зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитом (а.с.22-23).

Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом отримані грошові кошти (кредит) є спільною власністю чоловіка та дружини.

За ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Також ст. 70 СК України передбачено, що в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

За ч.1 ст.71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечував проти вказаного позивачкою у позові розподілу спільного майна (а.с.21).

Відповідно до пп. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Таким чином, майно яке перебуває в іпотеці може бути предметом поділу майна подружжя, так як боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той із подружжя, хто підписав кредитний договір.

При цьому, колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта з приводу того, що сторони в судовому порядку не мають право поділити спільне майно подружжя, яке знаходиться в іпотеці у Банку, оскільки право володіння та користування майном не заборонено, а поділ майна подружжя не є розпорядженням ним. Поділ майна не припиняє його обтяження і до нового власника переходять всі обов'язки іпотекодавця за договором.

Також, не приймається до уваги зазначений Банком виконавчий напис нотаріуса, оскільки він не припиняє право власності на спірне майно. Крім того, за виконавчим написом нотаріуса стягується заборгованість у грошовому виразі, а не звертається стягнення на спірне майно (а.с.90).

Вимоги апелянта щодо зміни процесуального статусу ПАТ «Альфа-Банк» на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як відповідно до вимог ч.1 ст. 34 ЦПК України, Банком до закінчення судового розгляду по даній справі в суді першої інстанції не було пред'явлено позов до одного чи обох сторін. Зміна процесуального статусу на стадії апеляційного розгляду законом не передбачена.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено документи, які підтверджують дійсність укладеного між відповідачем та Банком правочину, його виконання сторонами, обсяг прав відповідача за договором іпотеки не можуть бути прийняті до уваги як такі, що не мають правового значення для справи.

Крім того, посилання апелянта щодо неналежного повідомлення його судом першої інстанції про розгляд справи, спростовується поштовими повідомленнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.47, 50).

На підставі наведеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить посилання на обставини, які б свідчили про неправильне вирішення справи судом, а тому скаргу слід відхилити, рішення у справі залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 05 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий підпис О.М. Полікарпова

Судді підпис Л.В. Базіль

підпис Л.П. Прокопчук

З оригіналом згідно:

Копія ухвали оформлена 16 вересня 2016 року

Ухвала набрала законної сили 14 вересня 2016 року

Суддя О.М. Полікарпова

Секретар

судового засідання А.В. Кутузова