Ухвала суду № 61355039, 14.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

"14" вересня 2016 р. м. Київ К/800/44517/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Сороки М.О.,Смоковича М.І.,Чумаченко Т.А.,

провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій та недійним рішення, за касаційною скаргою Новоград-Волинської міської ради Житомирської області на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 1 липня 2015 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року,-

в с т а н о в и в:

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправними дії Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання щодо підготовки та прийняття рішення № 557 від 20.03.2014 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» в частині скасування пункту 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради № 590 від 17.12.2009 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2,1095 га;

визнати недійсним пункт 25 рішення Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання № 557 від 20.03.2014 в частині скасування пункту 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради № 590 від 17.12.2009 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2,1095 га.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 1 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання щодо підготовки та прийняття рішення № 557 від 20.03.2014 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин» в частині скасування пункту 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради № 590 від 17.12.2009 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2,1095 га. Визнано недійсним пункт 25 рішення Новоград-Волинської міської ради 22 сесії 6 скликання № 557 від 20.03.2014 в частині скасування пункту 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради № 590 від 17.12.2009 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою ОСОБА_4 на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2,1095 га.

У касаційній скарзі Новоград-Волинська міська рада Житомирської області, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Встановлено, що 17.12.2009 Новоград-Волинською міською радою Житомирської області прийнято рішення № 590 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин», пунктом 4.2 якого вирішено надати ОСОБА_4 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки для передачі їх в оренду, на АДРЕСА_1, орієнтовною площею 2,1095 га, для обслуговування нежилих будівель з уточненням меж та площі земельної ділянки.

20.03.2014 Новоград-Волинською міською радою Житомирської області прийнято рішення № 557 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та про інші питання земельних відносин», пунктом 25 якого вирішено скасувати пункт 4.2 рішення Новоград-Волинської міської ради Житомирської області № 590 17.12.2009 «Про передачу у власність, користування земельних ділянок та інші питання земельних відносин».

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

При касаційному перегляді судових рішень у справі колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

За змістом частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Ураховуючи наведене, суди дійшли помилкового висновку, що позов, предметом якого є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, може бути розглянуто за правилами КАС.

За таких обставин, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2014 року (справа № 21-544а14), від 11 листопада 2014 року (справа № 21-493а14) та від 9 грудня 2014 року (справа № 21-308а14).

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За змістом частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до частини 1 статті 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Керуючись статтями 157, 211, 220-1, 228, 230, 231 КАС України,

ухвалив:

Касаційну скаргу Новоград-Волинської міської ради Житомирської області - задовольнити частково.

Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 1 липня 2015 року і ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року - скасувати.

Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Новоград-Волинської міської ради Житомирської області про визнання протиправними дій та недійним рішення.

Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: