Рішення № 61354049, 12.09.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.09.16р. Справа № 904/5748/16

За позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго", м. Павлоград

про стягнення 4 767 457,91 грн. заборгованості за поставлений природний газ, 1 317 461,81 грн. пені, 130 229,73 грн. 3% річних, 2 181 542,98 грн. інфляційних втрат

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №б\н від 11.01.2016 року представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" заборгованості на загальну суму 8 396 692,43 грн., з яких:

- 4 767 457,91 грн. заборгованість за природний газ поставлений в період з січня по грудень 2014 року;

- 1 317 461,81 грн. пеня за загальний період з 15.02.2014 року по 16.11.2015 року;

- 130 229,73 грн. 3% річних за загальний період з 15.02.2014 року про 16.11.2015 року;

- 2 181 542,98 грн. інфляційні втрати за лютий, березень, квітень, листопад, грудень 2014 року та за період з січня по вересень 2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу № 764/14-БО-3 від 16.12.2013 року в частині своєчасної та повної оплати за природний газ поставлений за період з січня по грудень 2014 року на загальну суму 19 656 487,03 грн. за наступними актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2014 року обсягом 1 064,041 тис. куб. м. на суму 3 554 697,10 грн.;

- від 28.02.2014 року обсягом 882,565 тис. куб. м. на суму 2 948 430,79 грн.;

- від 31.03.2014 року обсягом 463,727 тис. куб. м. на суму 1 547 676,85 грн.;

- від 31.10.2014 року обсягом 189,566 тис. куб. м. на суму 1 214 324,92 грн.;

- від 30.11.2014 року обсягом 592,645 тис. куб. м. на суму 3 960 314,65 грн.;

- від 31.12.2014 року обсягом 839,382 тис. куб. м. на суму 6 431 042,72 грн.

У судовому засіданні 02.08.2016 року представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" є збитковим нерентабельним підприємством, оскільки тарифи, які встановлює держава за оплату теплової енергії не відповідають фактичній вартості послуг на виробництво теплової енергії, тобто не покривають затрат, які понесло комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго". Законом України "Про Державний бюджет України" передбачено погашення заборгованості, яка створилась з різниці в тарифах за рахунок державного бюджету, але він не дотримується, тобто держава завідомо знала про дану проблему та зобов'язалась покривати вказану заборгованість. Також відповідач зазначає, що 07.07.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2706 відповідно до якого встановлюється мораторій на стягнення із суб'єктів господарювання неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, за невиконання чи неналежне виконання такими суб'єктами господарювання зобов'язань з опати використаного природного газу та послуг з його транспортування. На даний час заборгованість перед комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" станом на 28.07.2016 року першої групи споживачів складає 69 281,4 тис. грн., другої групи споживачів 199,5 тис. грн., третьої групи споживачів складає 1 999,6 тис. грн. Загальна сума заборгованості перед комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" складає 71 480,5 тис. грн.

12.09.2016 року позивачем надані заперечення на відзив де зазначає, що заперечує проти зменшення пені оскільки публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перебуває у тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за 2015 рік, згідно якого збиток позивача за звітний період - 25 096 085 тис. грн., прибуток - 0 грн. Відповідно до балансу станом на 31.12.2015 року, поточна дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги становить 33 999 240 тис. грн., що збільшилась у порівнянні з 2014 роком - 33 211 468 тис. грн. Згідно балансу станом на 31.12.2015 року довгострокова заборгованість перед банками становить 34 824 720 тис. грн., що значно збільшилась у порівнянні з 2014 роком - 14 387 317 тис. грн. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України.

12.09.2016 року відповідачем надано уточнений відзив відповідно до якого просить суду зменшити розмір пені на 50% на підставі ст. 233 Господарського кодексу України посилаючись на те, що комунальне підприємство "Павлоградтеплоенерго" все ж таки сплатило більшу частину заборгованості, відповідно до договору. Із загальної суми 19 656 487,03 грн., нарахованої відповідно до даного договору, залишок основного боргу відносно не великий 4 767 457,91 грн. Комунальному підприємству "Павлоградтеплоенерго" важко розрахуватися з боргами, оскільки воно відповідно до закону не може розпоряджатися своїми рахунками, не може стягнути кошти зі своїх боржників, оскільки державна виконавча служба проводить дуже погане стягнення та не може припинити появлення боргів, оскільки закон не дає право на відключення від опалення окремих квартир в багатоквартирних будинках.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 року з призначенням її до розгляду на 02.08.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 02.08.2016 року було оголошено перерву до 12.09.2016 року.

Запис розгляду судової справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме комп'ютерної програми "Документообіг спеціалізованих судів". Для архівного оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер 1001176RB24918.

У судовому засіданні 12.09.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2013 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - продавець, позивач) та комунальним підприємством "Павлоградтеплоенерго" (далі - покупець, відповідач) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 764/14-БО-3 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався передати у власність покупця у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (далі - газ), на умовах договору.

За пунктом 1.2. договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 року, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (далі - споживачам покупця).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 7 797,790 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб.м.):

I квартал - 4 539,514: січень - 1 726,764; лютий - 1 500,638; березень - 1 312,112;

II квартал - 207,189: квітень - 207,189;

III квартал - 0;

IV квартал - 3 051,087: жовтень - 289,209; листопад - 1 193,752; грудень - 1 568,126.

Додатковою угодою № 1 від 28.01.2014 року сторони виклали п.2.1 у наступній редакції: продавець передає покупцеві 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року газ обсягом до 5 845,830 тис. куб. м., у тому числі:

I квартал - 3 403,176: січень - 1 294,517; лютий - 1 500,638; березень - 1 312,112;

II квартал - 155,325: квітень - 155,325;

III квартал - 0;

IV квартал - 2 287,329: жовтень - 216,811; листопад - 849,930; грудень - 1 175,588.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ (пункт 3.1. договору).

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузлу/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. договору).

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються НКРЕ.

Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткових угод № 1 від 28.01.2014 року, № 2 від 24.04.2014 року; № 3 від 16.05.2014 року; № 4 від 130.6.2014 року; № 5 від 05.09.2014 року; № 6 від 12.11.2014 року; № 7 від 09.12.2014 року) сторонами узгоджено, що ціна за 1000 куб. м. газу становить: з 01 січня 2014 року - 2 448,00 грн., з 01 квітня 2014 року - 4 020,00 грн., з 01 травня 2014 року - 4 724,00 грн., з 01 червня 2014 року - 4 724,00 грн., з 01 вересня 2014 року - 4 874,00 грн., з 01 листопада 2014 року - 5 100,00 грн., з 01 грудня 2014 року - 5 900,00 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того збір у вигляді цільової набавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%, податок на додану вартість за ставкою - 20 %.

При цьому до сплати за 1000 куб. м. природного газу передбачено:

- з 01 січня 2014 року - 2 783,96 грн., крім того ПДВ - 20% - 556,79 грн., всього з ПДВ - 3 340,75 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 28.01.2014 року);

- з 01 квітня 2014 року - 4 387,40 грн., крім того ПДВ - 20% - 877,48 грн., усього з ПДВ - 5 264,88 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 24.04.2014 року);

- з 01 травня 2014 року - 5 173,48 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 034,70 грн., усього з ПДВ - 6 208,18 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 3 від 16.05.2014 року);

- з 01 червня 2014 року - 5 185,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 037,04 грн., усього з ПДВ - 6 222,22 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 4 від 13.06.2014 року);

- з 01 вересня 2014 року - 5 338,18 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 067,64 грн., усього з ПДВ - 6 405,82 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 5 від 05.09.2014 року);

- з 01 листопада 2014 року - 5 568,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 113,74 грн., усього з ПДВ - 6 682,44 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 6 від 12.11.2014 року);

- з 01 грудня 2014 року - 6 384,70 грн., крім того ПДВ - 20% - 1 276,94 грн., усього з ПДВ - 7 661,64 грн. (з урахуванням додаткової угоди № 7 від 09.12.2014 року).

Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

Відповідно до умов договору за актами прийому-передачі природного газу протягом з січня по грудень 2014 року на загальну суму 19 656 487,03 грн.:

- від 31.01.2014 року обсягом 1 064,041 тис. куб. м. на суму 3 554 697,10 грн.;

- від 28.02.2014 року обсягом 882,565 тис. куб. м. на суму 2 948 430,79 грн.;

- від 31.03.2014 року обсягом 463,727 тис. куб. м. на суму 1 547 676,85 грн.;

- від 31.10.2014 року обсягом 189,566 тис. куб. м. на суму 1 214 324,92 грн.;

- від 30.11.2014 року обсягом 592,645 тис. куб. м. на суму 3 960 314,65 грн.;

- від 31.12.2014 року обсягом 839,382 тис. куб. м. на суму 6 431 042,72 грн.

За отриманий газ відповідач розрахувався частково, сплативши 14 889 029,12 грн., що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 4 767 457,91 грн.

На підставі часткової оплати відповідачем суми грошових коштів за газ з порушенням термінів сплати встановлених п. 6.1 договору позивачем нараховані 3% річних у сумі 130 229,73 грн., інфляційні втрати у сумі 2 181 542,98 грн. та пеня у сумі 1 317 461,81 грн., що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобовязується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобовязується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

За приписами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору погасив заборгованість за природній газ з порушенням встановленого договором строку та лише у сумі 14 889 029,12 грн.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості у розмірі 4 767 457,91 грн. перед позивачем відповідачем не надано, таким чином вимоги позивача щодо стягнення основного боргу у сумі 4 767 457,91 грн. слід визнати обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми чинного законодавства України позивачем нараховані 3 % річних у сумі 130 229,73 грн. та інфляційні втрати у сумі 2 181 542,98 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, перевіривши правильність розрахунків як позивача, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме підлягає задоволенню 2 181 542,97 грн. інфляційних втрат та 129 195,91 грн. 3% річних з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При розрахунку 3% річних позивачем невірно взято кінцеву дату їх нарахування, а саме, в кількість днів прострочення було включено і день зарахування коштів на їх рахунок, а це не є днем прострочення, оскільки кошти вже знаходилися на рахунку позивача.

Відповідно до пункту 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосування індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року № 52/30).

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Після здійсненого перерахунку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляційні втрати у сумі 2 181 542,97 грн. та 3 % річних у сумі 129 195,91 грн.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем п. 6.1 умов договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі п. 7.2 договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 317 461,81 грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний таким, що є не вірним оскільки позивачем при розрахунку пені невірно взято кінцеву дату їх нарахування, а саме, в кількість днів прострочення було включено і день зарахування коштів на їх рахунок, а це не є днем прострочення, оскільки кошти вже знаходилися на рахунку позивача.

Після здійсненого судом перерахунку пеня становить 1 310 538,13 грн.

Стосовно відзиву відповідача суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобовязань саме за укладеним із ним договором.

Натомість відповідач, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував належними і допустимими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених обєктивними обставинами, а саме відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам (переважно населенню та бюджетним організаціям) теплової енергії (п. 1.2 договору купівлі-продажу природного газу газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями). Крім того, невідповідність затверджених тарифів фактичним затратам на виробництво теплової енергії та надання послуг з теплопостачання, діяльність відповідача є збитковою, взявши до уваги несвоєчасну оплату населенням, бюджетними установами та юридичними особами заборгованості за теплопостачання. Також відповідач намагається здійснити збільшення грошових надходжень шляхом проведення претензійної роботи, як з населенням так і з юридичними особами. Відповідачем було здійснено оплату за поставлений газ за договором у сумі 14 889 029,12 грн., залишок боргу становить 4 767 457,91 грн. Таким чином, відповідачем було оплачену значну суму боргу.

Разом з тим суд приймає до уваги й інтереси позивача, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов, перебуває як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором право на стягнення неустойки.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення пені на 50% (1 310 538,13 *50% = 655 269,07).

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 655 269,07 грн.

Викладене є підставою для задоволення позову частково.

Щодо посилань відповідача на те, що 07.07.2016 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 2706 відповідно до якого встановлюється мораторій на стягнення із суб'єктів господарювання неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, за невиконання чи неналежне виконання такими суб'єктами господарювання зобов'язань з опати використаного природного газу та послуг з його транспортування, суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування суб'єктів господарювання у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення", відповідно до інформації з сайту Верховної Ради України, президентом України не підписано.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає таке.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до яких судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 125 831,03 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Павлоградтеплоенерго" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Промислова, буд. 13-А, ідентифікаційний код 03342250) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) основну заборгованість у сумі 4 767 457,91 грн., пеню у сумі 655 269,07 грн., 3% річних у сумі 129 195,91 грн., інфляційні втрати у сумі 2 181 542,97 грн. грн., судовий збір у сумі 125 831,03 грн.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 16.09.2016 року.

Суддя ОСОБА_2