Рішення № 61354048, 16.09.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2016 р. Справа № 903/109/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат"

до відповідачів:1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД

2) Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

про розірвання договору іпотеки №151208Z128 від 05.12.2008 року та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008 року.

Суддя Костюк С.В

при секретарі Коритан Л.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: н/з

від відповідача 1: н/з

від відповідача 2: ОСОБА_1, дов.№010-01/2764 від 30.06.2016 року

Права та обов 'язки учаснику судового процесу роз 'яснені відповідно до ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть: Позивач ПАТ Вознесенський сиркомбінат звернувся з позовом до ТзОВ Каскад-Продакшн ЛТД та ПАТ Державний експортно-імпортний банк України про розірвання договорів: іпотеки від 05.12.2008 року та застави від 08.10.2008 року, які укладені між ВАТ Державний експортно-імпортний банк України та ВАТ Вознесенський сиркомбінат.

При цьому вказує, що оспорювані договори укладено в забезпечення виконання зобовязань, що випливають з генеральної угоди від 08.10.2008 року №151208N4 з усіма чинними кредитними договорами. Додатковими угодами до кредитних договорів продовжено кінцевий термін сплати процентів за користування кредитними коштами та погоджено нові графіки надання та погашення кредитів, що фактично змінює істотні умови зобовязань, за які поручалося ПАТ Вознесенський сиркомбінат. Зазначає, що за даних обставин є підстави для розірвання договорів застави та іпотеки на підставі ст.652 ЦК України.

22.03.2016 року подав заяву про зміну підстав позову в якій вказує, що ухвалою господарського суду Волинської області від 11.03.2016 року у справі №903/623/13 затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс, ТОВ «Каскад-Продакшн ЛТД» - ліквідовано та припинено його діяльність.

Оскільки, ТзОВ «Каскад-Продакшн ЛТД» припинило свою діяльність без правонаступництва та було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, наслідком чого є його припинення, як юридичної особи, в розумінні ст.91 ГК України.

Вказує, що у звязку з ліквідацією ТОВ «Каскад-Продакшн ЛТД», зобовязання за кредитними договорами №151208К53 від 08.10.2008 року, №152208К54 від 08.10.2008 року, Генеральною угодою №151208N4 від 08.10.2008 року, укладеними між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ТОВ «Каскад-Продакшн ЛТД», є припиненими.

Частиною 5 ст.3. Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобовязання і є дійсною до припинення основного зобовязання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобовязання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом є підставою припинення іпотеки та застави, оскільки зобовязання за кредитними договорами припиняються.

Відповідач 1 ТзОВ «Каскад-Продакшн ЛТД» вимог ухвали суду від 29.08.2016 року не виконав, пояснень на позов не надав.

ПАТ «Укрексімбанк» (відповідач 2) у відзиві від 06.04.2016 року та його представник в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовної заяви ПАТ «Вознесенський сиркомбінат», з висновками вказаними в заяві про зміну підстави позову не погоджується, вважає їх безпідставними та необґрунтованими.

Вважає, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором з внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором не є підставою для припинення договору іпотеки, який укладений для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

Винесення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобовязанням та його виключення з ЄДРЮО та ФОП не тягнуть за собою припинення зобовязання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобовязання, оскільки до цього іпотеко держателем було предявлено відповідну вимогу до іпотекодавця в позовному провадженні про звернення стягнення на іпотечне майно, так як останній неналежним чином виконував взяте на себе зобовязання по погашенню боргу.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2016 року справу №903/109/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Вознесенський сиркомбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каскад-Продакшн" ЛТД, Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання іпотечного договору №151208Z128 від 05.12.2008 року та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008 року направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року вищезазначена ухвала скасована, матеріали справи передано на розгляд господарському суду Волинської області.

29.06.2016 року на адресу господарського суду надійшов лист Рівненського апеляційного господарського суду про витребування матеріалів справи №903/109/16 для подальшого скерування до Вищого господарського суду України в зв'язку з надходженням касаційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2015 року.

30.06.2016 року зупинено провадження у справі №903/109/16 до закінчення розгляду касаційної скарги ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2015 року.

09.08.2016 року Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" залишено без задоволення, Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 року без змін.

Ухвалою від 29.08.2016 року було поновлено провадження у справі та призначити її до розгляду на 14.09.2016 року.

Від представника позивача 21.09.2016 року на адресу суду надійшло клопотання відкласти розгляд справи в звязку з неможливістю зявитись в судове засідання із-за перебування в іншому судовому засіданні, будь-яких доказів в підтвердження зазначеного в клопотанні не долучено.

Дане клопотання розглянуто в судовому засіданні та відхилено як необґрунтоване та подане для затягування строку розгляду справи, без будь-яких доказів.

При відмові в клопотанні суд виходить з того, що представництво інтересів в суді не обмежено певним колом осіб і у випадку неможливості представника взяти участь в судовому засіданні із-за участі в іншому суді, учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити явку іншого представника згідно з частиною 1-5 ст.28 ГПК України (п.3.9.2 Постанови Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у справі є дострокове розірвання іпотечного договору №151208Z128 від 05.12.2008 року та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008 року.

Вищезазначені договори було укладено в забезпечення виконання зобовязань за кредитними договорами №151208К54 від 08.10.2008 року та №151208К53 від 08.10.2008 року, які укладено між ВАТ «Державний експертно-імпортний банк України» та ТзОВ «Каскад-Продакн ЛТД» в рамках генеральної угоди.

Як слідує з відзиву відповідача-2 заборгованість по кредитних договорах не погашена, тому АТ «Укрексімбанк» подано позов в господарський суд Миолаївської області до ПАТ «Вознесенський сиркомбінат», ТОВ «СУБГ «Європласт», 3-я особа ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, що є предметом застави/іпотеки по договорах від 08.10.2008 року.

Як зясовано в судовому засіданні розгляд справи триває, в межах ліквідаційної процедури у справі про банкрутство №903/623/13 ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД погашення заборгованості не відбулось.

В силу норми ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно із ч.1 ст.533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

В свою чергу, згідно із положеннями ст.575 ЦК України, ст.1 ЗУ «Про іпотеку» та ст.1 ЗУ «Про заставу», заставою/іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобовязання майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа застави/іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою/іпотекою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

У п.23 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів за участю майнових поручителів суди мають виходити з того, що відповідно до ст.11 ЗУ «Про заставу», ст.ст.1,11 ЗУ «Про іпотеку», майновий поручитель є заставодавцем або іпотекодавцем. Відповідно до ст.546 ЦК України застава (іпотека) та порука є різними видами забезпечення, тому норми, що регулюють поруку (ст.ст.553-559 ЦК України) не застосовуються до правовідносин кредитора з майновим поручителем оскільки він відповідає перед заставо/іпотеко держателем за виконання боржником основного зобовязання винятково в межах вартості предмета застави/іпотеки.

Крім того, ст.1 ЗУ «Про заставу» передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Виходячи з цього, майновий поручитель відповідає перед кредитором в межах вартості предметів застави/іпотеки.

Тому, твердження позивача про обмеження обсягу відповідальності майнового поручителя умовами чинних кредитних договорів, які існували на день укладення договорів забезпечення, суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачений статтею 188 Господарського кодексу України, де, зокрема, зазначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно заявленої вимоги позивач просить розірвати договори іпотеки/застави від 08.10.2008 року за ст.652 ЦК України.

Частиною 1 ст. 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Частиною 2 ст. 652 ЦК України встановлено, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Суд вважає, що позивачем не доведено належними доказами обставини, що дають підстави для дострокового розірвання договорів іпотеки та застави за ст.652 ЦК України, тому позовні вимоги є необґрунтованими і в позові слід відмовити.

Доводи позивача про припинення іпотеки та застави в звязку з припиненням зобовязань за кредитними договорами в звязку з ліквідацією ТзОВ «Каскад-Продакшн» ЛТД у справі про банкрутство, ухвала від 11.03.2013 року у справі №903/623/13, не береться судом до уваги, оскільки дана ухвала скасована Вищим господарським судом України.

Відповідно до ст.ст.33,34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд, керуючись ст.ст.533,575,651,652 Цивільного кодексу України, ст.188 Господарського кодексу України, Закон України Про заставу, Закон України «Про іпотеку», ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1.В позові про розірвання договору іпотеки №151208Z128 від 05.12.2008 року та договору застави №151208Z132 від 08.10.2008 року відмовити.

Повний текст рішення складено

16.09.2016

СуддяС. В. Костюк