Ухвала суду № 61354007, 13.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ К/800/23471/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Ей.Дж.Ей.Трейдінг» до Запорізької митниці Міндоходів про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень форми «Р», що переглядається за касаційною скаргою Запорізької митниці Міндоходів на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Ей.Дж.Ей.Трейдінг Україна» ( далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» від 7 червня 2013 року №75, від 7 червня 2013 року №76, від 7 червня 2013 року №77, від 7 червня 2013 року №78 на загальну суму 66629,37 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що митний орган не мав правових підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з виявленими помилками стосовно класифікації товару, оскільки такі товари були віднесені митним органом до певного коду товарної номенклатури та випущені на митну територію України у вільний обіг.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 3 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, даний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення форми «Р» від 7 червня 2013 року №75, від 7 червня 2013 року №76, від 7 червня 2013 року №77, від 7 червня 2013 року №78 на загальну суму 66629,37 грн.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом, відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів за митними деклараціями від 22 жовтня 2010 року №112000010/2010/008316, від 8 листопада 2010 року №112000010/2010/009013, від 28 липня 2011 року №112000010/2011/006897, від 7 листопада 2011 року №112000010/2011/010502, від 25 квітня 2012 року №112050000/2012/008880, від 20 вересня 2012 року №112050000/2012/020938, за результатами якої складено акт від 22 травня 2013 року №н/0029/13/112000006/0035366060

Проведеною перевіркою встановлено, що при митному оформленні товарів позивачем порушено вимоги Основних правил інтерпретації класифікації товарів, зокрема №1 та №6, затверджених Законом України «Про Митний тариф України» від 5 квітня 2001року за №2371-III (із змінами та доповненнями), нової редакції Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженої наказом Держмитслужби України від 28 листопада 2007 року за №1007, пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 31 січня 2004 року за №68 та пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 30 грудня 2010 року за №1561, чинних на час митного оформлення, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 44429,14 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.

На підставі акту перевірки, 7 червня 2013 року відповідачем прийнято податкові повідомлення форми «Р»: №75, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито (020 вид), у розмірі 45627,96 грн., у т.ч. за основним платежем - 30418,64 грн., штраф - 15209,32 грн.; №76, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: ввізне мито (021 вид), у розмірі 5410,41 грн., у т.ч. за основним платежем - 3606,94 грн., штраф - 1803,47 грн.; №77, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: акцизний податок (089 вид) у розмірі 4486,14 грн., у т.ч. за основним платежем - 2990,76 грн., штраф - 1495,38 грн.; №78, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість (028 вид) у розмірі 11104,86 грн., у т.ч. за основним платежем - 7403,24 грн., штраф - 3701,62 грн.

Судом встановлено, що перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) за ВМД, поданими позивачем, проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар.

Будь-які зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні товару у митного органу сумнівів не викликали.

Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України).

У пункті 19 статті 1 Митного кодексу України міститься визначення терміна "митні процедури" операції, пов'язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до статті 313 Митного кодексу України, класифікація товарів до класифікаційних групувань, зазначених УКТЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 Митного кодексу України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в основу висновку про невірне зазначення позивачем коду товарної номенклатури спірних товарів відповідачем покладено результати аналізу документів, що зберігаються разом з ВМД, тобто фактично відповідачем повторно перевірялися ті самі документи та відомості, які були в наявності у відповідача під час проведення митного оформлення товару.

Як встановлено судом, недостовірної, неправдивої інформації відповідачу при декларуванні спірних товарів позивач не надавав, у матеріалах справи вона відсутня. Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів на підтвердження того, що виявлені помилки у класифікації спірних товарів були наслідком саме протиправних дій позивача.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку про те, що вина за помилку у класифікації товару за УКТЗЕД під час митного оформлення лежить на Запорізькій митниці, оскільки відповідачем не наведено доказів, що позивачем при декларуванні товарів було надано неправдиву інформацію щодо цих товарів, або фактів приховування необхідної інформації, тощо.

Обґрунтовані посилання позивача на те, що відповідач під час митного оформлення не тільки мав можливість встановити наявність методологічних помилок у поданих Позивачем вантажно-митних деклараціях та прийняти рішення про визначення правильного на його думку коду товару за УКТЗЕД, у випадку виявлення таких помилок, а також був зобов'язаний це зробити, відповідно до статті 313 Митного кодексу України, статті 17 Закону України «Про митний тариф», Наказу Державної митної служби №667 від 7 серпня 2007року.

Таким чином, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком суду про те, що якщо митні органи, приймаючи ВМД, віднесли товар до певного коду товарної номенклатури та пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому вони не мали правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки стосовно класифікації товару.

Якщо митниця, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалась з відомостями про код товарної номенклатури, зазначеним імпортером, то митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобов'язань у зв'язку з помилковим визначенням коду.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суди першої та апеляційної інстанцій об'єктивно, повно, всебічно дослідили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, а тому суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відмову в задоволенні адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Запорізької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 3 липня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді