Ухвала суду № 61353992, 14.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 724/785/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Руснак А.І.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

14 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Загороднюка А.Г.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м.Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №1 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівці, рядового поліції ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

постановою Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Як встановлено з матеріалів справи, постановою серії ПС2 № 499790 винесеною інспектором роти №1 батальйону УПП в м. Чернівці рядовим поліції ОСОБА_3 19 травня 2016 року на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП.

Згідно з вказаною постановою, позивач 19 травня 2016 року о 09 год. 01 хв., керуючи автомобілем марки Volkswagen Transporter, номерний знак НОМЕР_1 в м. Чернівці по вул. Калинівська, 13-А здійснила зупинку на проїзній частині в другому ряді, чим порушила п.15.4 ПДР України.

Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що постанова серії ПС2 № 499790 є необґрунтованою та незаконною, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями, іншими документами.

Відповідно до пункту 15.4 ПДР України транспортні засоби не дозволяється ставити на проїзній частині в два і більше ряди.

Пунктом 1.10 ПДР України визначено, що проїзна частина - це елемент дороги, призначений для руху нерейкових транспортних засобів. Дорога може мати декілька проїзних частин, межами яких є розділювальні смуги.

Надані докази не підтверджують, що позивач зупинялася в другому ряді на проїзній частині.

Вказана зупинка здійснена перпендикулярно авто, які знаходились на спеціально обладнаній стоянці.

Крім того, аналізуючи пункт 15.4 ПДР України, суд приходить до висновку, що дана норма регулює саме стоянку, а не зупинку, на проїзній частині в два і більше ряди.

При цьому, в апеляційній скарзі відповідач трактує слово "ставити" припускаючи, що воно також ототожнюється зі словом "зупинка".

Проте суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи апелянта, оскільки відповідальність особи не може ґрунтуватись на припущеннях, а суб'єкт владних повноважень в силу частини 2 статті 19 Конституції України повинен діяти лише на підставі та в межах закону.

Згідно з пунктом 1.10 ПДР України зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, а стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Пунктом 15.2 ПДР України встановлено, що за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка чи стоянка там неможливі, вони дозволяється біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Із наданих позивачем фотокопій та відеофайлу з місця події чітко відображається момент руху, зупинки, момент початку руху після зупинки та момент зупинки автомобіля працівником поліції.

З відеофайлу (а.с.30) вбачається, що позивач здійснила зупинку біля правого краю проїзної частини, перпендикулярно до місця для стоянки автомобілів (про що свідчить знак 5.38 "Місце для стоянки" (а.с. 5), при цьому не перешкоджаючи руху іншим учасникам дорожнього руху, під час якої вийшов пасажир, а позивач продовжила рух, де відразу була зупинена працівником поліції, після чого й зупинилася.

Ні підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач не надає доказів того, що зупинка не була вимушеною, а лише вказує на те, що під час зупинки вийшов пасажир. При цьому, апелянт також не заперечує, що зупинка була здійснена біля правого краю проїзної частини без здійснення перешкод для руху іншого транспорту.

В свою чергу, відповідачем не надано будь-яких доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в її діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні неї постанови про накладення адміністративного стягнення.

Надані фотознімки (а.с.38-39) підтверджують тільки факт розмови із працівником поліції.

Доказів, які б свідчили про неправомірність дій позивача апелянтом до суду не надано.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не доведено обставин, на які він посилається, що унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності, внаслідок чого постанова серії ПС2 № 499790 від 19 травня 2016 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, що правильно встановив суд першої інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

З врахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м.Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України залишити без задоволення, а постанову Хотинського районного суду Чернівецької області від 23 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5