Ухвала суду № 61353735, 13.09.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2016 року м. Київ К/800/48605/15

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Маслія В.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «ПриватБанк» до Національного банку України в особі Національного банку України в Харківській області про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національного банку України в особі Національного банку України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просило скасувати постанову від 16 жовтня 2014 року №06-012/12021 про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що переказ коштів з метою видачі отримувачу готівки за своєю правовою природою не передбачає наявності реквізитів назви банку та реквізитів рахунку, на який здійснюється переказ, а отже вимога постанови №496 щодо їх наявності має застосовуватися лише щодо грошових переказів, які завершуються зарахуванням грошових коштів на рахунок отримувача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано постанову Управління Національного банку України в Харківській області про притягнення публічного акціонерного товариства Комерціного банку «Приватбанк» до відповідальності за порушення валютного законодавства від 16 жовтня 2014 року в частині неправомірно нарахованого штрафу в сумі 3750.00 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом, відділом валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Харківській області проведено перевірку виконання вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в філії «Харківське головне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк».

В процесі проведення перевірки, заступником начальника відділу валютного контролю та ліцензування Управління Національного банку України в Харківській області Шебеко О.В. було складено протокол порушення валютного законодавства від 3 жовтня 2014 року.

Зазначеним вище протоколом було встановлено факт порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 2013 року №15-93, а саме здійснення 11 грудня 2013 року ОСОБА_5 переказу грошових коштів у сумі 6065.00 доларів США за межі України з поточного рахунку на підставі поданого банківській установі INVOICE (ORDER #2839) від 11 грудня 2013 року, який не містить обов'язкових реквізитів щодо назви банку та реквізитів рахунку, на який здійснювався переказ.

На підставі висновків зазначеного протоколу, 16 жовтня 2014 року відповідачем була прийнята постанова про притягнення публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до відповідальності за порушення валютного законодавства, якою на Позивача було накладено штраф у розмірі 19635.45 грн.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що встановлене в даному випадку порушення приписів чинного законодавства свідчить про обґрунтованість накладення на позивача штрафних санкцій.

Вищий адміністративний суд України погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступні обставини.

Відповідно до п.1.24 статті 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Згідно із Положеннями п.24.2 статті 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», реквізити документів на переказ готівки та особливості їх оформлення встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Правила здійснення за межами України та в Україні переказів фізичних осіб за поточними валютними неторгівельними операціями та їх виплати в Україні затверджені Постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року №496 (далі - Правила №496).

Положеннями п.1.1 Правил №496 передбачено, що ці Правила регулюють перекази за поточними валютними неторгівельними операціями, що здійснюються за дорученням і на користь фізичних осіб, а саме: порядок здійснення уповноваженими банками, небанківськими фінансовими установами та національним оператором поштового зв'язку (далі - банки) переказів за дорученням фізичних осіб - резидентів і нерезидентів (далі - перекази) за межі України та в межах України; порядок виплати банками переказів із-за кордону та в межах України фізичним особам - резидентам і нерезидентам.

Відповідно до п.1.3 Правил №496, фізична особа для здійснення переказу має подати до банку такі документи: платіжне доручення або заяву на переказ готівки, або документ відповідної платіжної системи на відправлення переказу; паспорт або документ, що його замінює; документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України (далі - підтвердні документи). Підтвердними документами для фізичних осіб - резидентів є договори (контракти), рахунки-фактури, листи-розрахунки чи листи-повідомлення юридичних осіб-нерезидентів, повноважних органів іноземних країн, листи адвокатів чи нотаріусів іноземних країн, позовні заяви, запрошення (виклики), документи про родинні стосунки та інші підтвердні документи, що використовуються в міжнародній практиці. Підтвердні документи (крім документів про родинні стосунки) повинні містити такі реквізити: повну назву і місцезнаходження отримувача, назву банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ, назву валюти, суму до сплати, призначення платежу.

Положеннями п.2.1 Правил №496 встановлено, що відповідно до вимог цих Правил фізичні особи - резиденти можуть здійснювати за межі України перекази іноземної валюти, у сумі, що в еквіваленті не перевищує 15000 гривень в один операційний (робочий) день, - з поточного рахунку в іноземній валюті або без його відкриття (на бажання клієнта) без підтвердних документів.

Отже, при здійсненні переказу грошових коштів, сума яких перевищує 15000.00 грн., фізична особа також має подати документи, що підтверджують наявність підстав для здійснення переказу за межі України, які в свою чергу повинні містити інформацію щодо назви банку та реквізити рахунку, на який здійснюється переказ.

Як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності було виявлення факту проведення валютної операції по переказу коштів в іноземній валюті за межі України за допомогою платіжної системи "MONEYGRAM» у сумі 6065.00 доларів США з поточного рахунку на підставі поданого Invoice (Order #2839) від 11 грудня 2013 року, який не містив обов'язкових реквізитів щодо назви банку та реквізитів рахунку, на який здійснюється переказ.

Позивачем було виконано доручення по проведенню валютної операції, сума якої перевищує 15000.00 грн., за відсутності у підтверджувальному документі обов'язкових реквізитів, що в свою чергу свідчить про порушення ним приписів чинного законодавства в частині належності проведення банківських операцій.

Згідно із приписами п. 1.2. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України №49 від 8 лютого 2000 року, функції агента валютного контролю - обов'язки уповноваженого банку щодо здійснення контролю за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки. Змістом зазначеного контролю є запобігання уповноваженими банками проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та/або своєчасне інформування уповноваженими банками у випадках та в порядку, встановленому законодавством, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України, відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Згідно п. 2.5. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 №49 нездійснення уповноваженими банками функцій агента валютного контролю в частині запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, здійснених резидентами та нерезидентами через ці банки з порушенням чинного законодавства.

З урахуванням того, що виконане позивачем доручення по проведенню банківської операції по переказу коштів в іноземній валюті на підставі поданого Invoice (Order #2839) від 11 грудня 2013 року, сума якої перевищує 15000.00 грн., не ґрунтується на приписах чинного законодавства, то застосування до банку відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 25 % від суми (вартості) валютних операцій, передбаченої приписами п.2.5 Положеннями про валютний контроль є правомірним та обґрунтованим.

Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтоване донарахування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 3750.00 грн., у зв'язку з неправильним визначенням основи для розрахунку штрафу.

Як встановлено судом , розрахунок штрафних санкцій був проведений за формулою 6065.00 дол. США.*12,950006*25%=19635.45 грн.

При визначенні розміру штрафних санкцій, за основу була взята вся сума валютної операції, яка становить 6065.00 дол. США.

Проте, п. 2.5. Положення про валютний контроль також встановлено, що якщо згідно із законодавчими та нормативно-правовими актами дозволено проводити окремі валютні операції у визначених сумах, то розрахунок розміру штрафу здійснюється із суми, що становить різницю між сумою проведеної валютної операції та сумою, що є нормативно визначеною (дозволеною).

Як було встановлено судом, максимальна сума коштів, яка може бути об'єктом переказу без дозвільних документі становить 15000.00 грн., у зв'язку з чим, основа для розрахунку штрафу буде становити відповідно (6065.00*12,950006)-15000.00=63541.79 грн.

У зв'язку з зазначеним, сума штрафних санкцій буде становити 63541.79*25%=15885.45 грн.

Отже, суд правильно вважає, що сума неправомірно нарахованої суми штрафних санкцій за оскаржуваною постановою буде становити 19635.45 грн. - 15885.45 грн. = 3750.00 грн.

Посилання позивача на п.10 Положень про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжним систем №348 від 25 вересня 2007 року, в якому встановлено, що переказ коштів з метою видачі готівки має також здійснюватися з урахуванням правил відповідних платіжних систем, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, суд обгрунтовано не взяв до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 Положення про діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем, затвердженого постановою Національного банку України №348 від 25 вересня 2007 року, положення визначає зокрема порядок узгодження з Національним банком правил внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем (далі - платіжні системи), платіжними організаціями яких є резиденти, у тому числі систем переказу коштів, внутрішньобанківських платіжних систем, систем міжбанківських розрахунків, систем, у яких ініціювання переказу коштів здійснюється з використанням спеціального платіжного засобу.

Приписами п.10 вказаного Положення встановлено, що банки, небанківські фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку під час здійснення операцій з переказу коштів за допомогою платіжних систем мають дотримуватися вимог нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного законодавства, а також інших нормативно-правових актів Національного банку з урахуванням правил відповідних платіжних систем.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що переказ коштів за допомогою платіжних систем має здійснюватися у відповідності з нормативно-правовими актами Національного банку України та з урахуванням правил відповідних платіжних систем. При цьому, правила відповідних платіжних систем мають додатковий характер та підлягають застосуванню у відповідності з положенням нормативно-правових актів Національного банку України.

Як було встановлено судом, поданий позивачу Invoice (Order #2839) від 11 грудня 2013 року, на підставі якого ним було виконано доручення по проведенню банківської операції по переказу коштів в іноземній валюті не відповідає п.1.3 Правил, затверджених Постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2007 року №496, яке в даному випадку є нормативно-правовим актом зазначеної установи, а тому посилання банку, на те, що правова природа переказу коштів з метою видачі отримувачу готівки за допомогою платіжної системи «MONEYGRAM» не передбачає наявності всіх реквізитів передбачених вказаним положенням, а саме назви банку та реквізитів рахунку, не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Доводи Позивача з приводу застосування постанови НБУ від 29 грудня 2007 року №496 лише до грошових переказів, які завершуються зарахуванням грошових коштів на рахунок отримувача, суд правильно вважає безпідставними, оскільки положення Правил від 29 грудня 2007 року №496 не містять обмежень щодо їх застосування виключно до банківських правовідносин з перерахунку грошових коштів на інший банківський рахунок.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, а доводи, викладені в касаційній скарзі, зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушеннями норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :