Постанова № 61353589, 13.09.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 р. Справа № 534/2842/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського обласного військового комісаріату на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.03.2016р. по справі № 534/2842/15-а

за позовом ОСОБА_3

до ОСОБА_4 оборони України , Полтавського обласного військового комісаріату

про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

15 липня 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до Комсомольсько Козельщинського обєднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з тим, що він є учасником бойових дій та йому встановлена інвалідність другої групи, повязаної із проходженням військової служби в демократичній Республіці Афганістан в період з квітня 1979 по листопад 1980 року. Вказана заява була переадресована для розгляду до Полтавського обласного військового комісаріату.

13 листопада 2015 року листом № 10/677 Полтавський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що підстав для розгляду поданих ним документів не вбачається, оскільки Закон України »Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 4 липня 2012 року, яким змінено редакцію статті 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( на виконання якого було прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року ), набрав чинності 1 січня 2014 року. Відповідач зазначив, що дія вищезазначених нормативних актів на позивача не поширюється, оскільки останньому повторно встановлена інвалідність з 26 червня 2012 року.

Позивач вважає таке рішення протиправним, таким, що не відповідає вимогам законодавства, тому звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати протиправним рішення ОСОБА_4 оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги внаслідок настання 2 групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобовязати ОСОБА_4 оборони України та Полтавський військовий комісаріат призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу внаслідок настання 2 групи інвалідності у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

16 березня 2016 року постановою Комсомольського міського суду Полтавської області позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправним рішення ОСОБА_4 оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги внаслідок настання 2 групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобовязано ОСОБА_4 оборони України призначити та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу внаслідок настання 2 групи інвалідності, у звязку з виконанням обовязків військової служби у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

11 квітня 2016 року додатковою постановою Комсомольського міського суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_3 до Полтавського обласного військового комісаріату про визнання рішення протиправним та зобовязання вчинити певні дії залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі Полтавський обласний військовий комісаріат просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, зазначив, що позивач був звільнений зі строкової військової служби 11 грудня 1980 року, на час внесення змін до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» він не проходив військову службу, тому не мав статусу військовослужбовця і відповідно положення ч. 2 статті 16 зазначеного Закону в редакції від 03.11.2006 року не можуть до нього застосовуватися. Крім того, суд при визначенні розміру одноразової допомоги безпідставно застосував Постанову Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року, оскільки на момент встановлення позивачу 2 групи інвалідності ( 26 червня 2012 року ) порядок призначення та виплати цієї допомоги регламентовано постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року.

Апеляційна скарга ОСОБА_4 оборони України була повернута апеляційним судом заявнику як така, що не відповідає вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України, оскільки не було надано документу про сплату судового збору.

Додаткову постанову суду першої інстанції сторони не оскаржили.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1, представника ОСОБА_4 оборони України ОСОБА_5, перевіривши, відповідно до ст.195 КАС України, в межах апеляційної скарги, постанову суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 проходив строкову військову службу у Збройних Силах з 01.11.1978 р. по 11.12.1980р.,що підтверджується довідкою обєднаного військового комісаріату Полтавської області № 5211/1 від 18.07.2006р. ( а.с. 8) довідкою з військової частини від 15 серпня 2015 року, військовим квитком НО № 4545626 ( а.с. 12-14).

Позивач має статус учасника бойових дій, оскільки приймав участь у бойових діях у Демократичній Республіці Афганістан, де отримав контузію та множинні осколкові поранення. Вказані факти підтверджуються свідоцтвом про хворобу від 18 липня 2006 року, посвідченням серії АА № 004338 . ( а.с. 7-10 ).

26 червня 2012 року, відповідно до довідки МСЕ № 0056678 серія 7-66 ТЕ, позивачу повторно встановлено 2 групу інвалідності. В графі причина інвалідності зазначено, що поранення отримане при виконанні інтернаціонального обовязку в ДРА. ( а.с. 6)

15 липня 2015 року позивач ОСОБА_6 звернувся до військового комісаріату Комсомольсько-Козельщинського ОМВК Полтавської області з заявою, в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у звязку із встановленням 2 групи інвалідності. До заяви було додано копію довідки МСЕК, копію акту судово медичного дослідження, копію паспорту та ідентифікаційного коду, копію посвідчення інваліда війни. Копію картки про відкриття рахунку, копію військового квитка, свідоцтво про хворобу. ( а.с.4)

Вказана заява, разом із доданими документами Комсомольсько-Козельщинського ОМВК Полтавської області передано на розгляд до Полтавського обласного військового комісаріату.

21 липня 2015 року листом № 10/1763 від 21 липня 2015 року Полтавським обласним військовим комісаріатом на адресу департаменту фінансів ОСОБА_4 оборони України направлено документи ОСОБА_3 для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975. (а.с. 36).

27 жовтня 2015 року листом № 248/3/6/3097 ОСОБА_4 оборони України повернуло документи позивача до Полтавського обласного військового комісаріату, як такі, що не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та через відсутність висновку військкомату. ( а.с. 66)

13 листопада 2015 року листом № 10/677 Полтавський обласний військовий комісаріат відмовив у розгляді поданих документів, за відсутності підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу. Свою відмову відповідач мотивував тим, що Закон України від 4 липня 2012 року № 5040 У1 «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців», яким змінено редакцію статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( на виконання якого було прийнято постанову Кабінету міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975), набрав чинності з 1 січня 2014 року. Оскільки позивачу 2 група інвалідності внаслідок поранення, отриманого при виконанні інтернаціонального обовязку в ДРА повторно встановлена з 26.06.2012 року , то підстав для розгляду поданих документів не вбачається. Документи повернуті як такі, що не відповідають вимогам постанови КМУ від 25.12.2013 року № 975. ( а.с.5)

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що останній має право на одноразову грошову допомогу , відповідно до п.2 ст. 9 та п.2 ст. 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей « № 2011 Х11, як військовослужбовець, який отримав інвалідність у наслідок поранення отриманого під час проходження військової служби. Розмір цієї допомоги повинен визначатися у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України в № 975 від 25 грудня 2013 року, оскільки постанова Кабінету Міністрів України в № 499 від 28 травня 2008 року визначає лише порядок і умови призначення цієї допомоги.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав :

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-Х11 «Про військовий обовязок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Стаття 6 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-Х11 «Про військовий обовязок і військову службу» ( далі по тексту Закону № 2232-Х11) визначає наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Стаття 16 Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-Х11 ( далі по тексту Закон № 2011-Х11) передбачає виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори в залежності від видів військової служби.

Відповідно до п. 6 статті 16 Закону № 2011-Х11 (в редакції , що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності ) у разі поранення ( контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги внаслідок загибелі ( смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Згідно п.5 статті 16 Закону № 2232-Х11 (в редакції , що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності ) у разі загибелі ( смерті) військовослужбовця строкової військової служби під час виконання ним обовязків військової служби, сімї загиблого ( померлого), а в разі її відсутності його батькам та утриманцям виплачується одноразова грошова допомога у розмірі десятирічного максимального посадового окладу за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

За умовами вищезазначених норм Закону, право на отримання вказаної допомоги після звільнення військовослужбовця зі строкової військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Таким чином виплата зазначеної допомоги військовослужбовця, який проходив строкову службу залежить від часу отримання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті, поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби ( зборів) осіб. ( далі по тексту Порядок).

Згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі ( смерті), порання ( контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних і резервістів, призваних на навчальні збори ( або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби ( зборів) осіб, що сталися після 1 січня 2007 року, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.

Відповідно до п. 3, 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення ( контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності. Подають за місцем служби ( зборів) або до військкомату ( далі уповноваженого органу) документи за переліком, визначеним в пункті 4 порядку.

Керівник уповноваженого органу подає в 15 денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Як вбачається з військового квитка НО № 4545626 та довідки Комсомольсько Козельщанського ОМВК Полтавської області ( а.с. 9, 12-14), позивач ОСОБА_3 проходив строкову військову службу у Збройних Силах з 01.11.1978 р. по 11.12.1980р. в тому числі в діючій армії на території Демократичної Республіки Афганістан з 04.04.1979р. по 15.11.1980 р.

Відповідно до довідки МСЕК позивачу інвалідність 2 групи внаслідок поранення, отриманого при виконанні інтернаціонального обо»язку в ДРА повторно встановлена 26 червня 2012 року, тобто майже через 22 роки після звільнення. Проте інформації коли останній вперше отримав інвалідність матеріали, які передавалась на розгляд відповідачу, не містять .

В своїй заяви позивач не посилався на нормативно правовий акт, на підставі якого від просив виплатити йому одноразову грошову допомогу, вказавши в якості підстави для її виплати настання інвалідності. ( а.с. 4)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи рішення , про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у звязку з настанням інвалідності, викладене в листі № 248/3/3097 від 27 жовтня 2015 року, відповідач ОСОБА_4 оборони України застосував не ту норму Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-Х11, яка підлягала застосуванню а також не в тій редакції, що діяла на момент встановлення позивачу інвалідності.

Також відповідач в якості підстави для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачу послався на постанову Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, в той час, як на момент встановлення позивачу інвалідності діяла постанову Кабінету Міністрів України № 499 від 28.05.2008 року.

Можливість застосування до позивача законодавства , яке регламентує підстави, порядок та розмір одноразової грошової допомоги, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин відповідачем не розглянута та позивачу не розяснена. Таким чином останній звернення позивача розглянув неналежним чином .

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає помилковим висновком суду першої інстанції про скасування рішення ОСОБА_4 оборони України з тих підстав, що позивач набув право на одержання одноразової грошової допомоги відповідно до вимог п.2 ст. 16 Закону України« Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-Х11 та постанови Кабінету Міністрів України № № 975 від 25.12.2013 року.

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про необхідність скасування вищезазначеного рішення відповідача.

Оскільки звернення про виплату одноразової грошової допомоги відповідач розглянув неповно, а суд першої інстанції не звернув на це уваги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про покладення обовязку на відповідача, як головного розпорядника коштів повно та всебічно розглянути звернення позивача та прийняти відповідне рішення про що повідомити уповноважений орган, тобто військовий комісаріат .

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 204 КАС України, підставою для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Полтавського обласного військового комісаріату - задовольнити частково.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 16.03.2016р. по справі № 534/2842/15-а - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення ОСОБА_4 оборони України щодо відмови ОСОБА_3 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІ групи інвалідності, повязаної з виконанням обовязків військової служби, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Зобовязати ОСОБА_4 оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про виплату одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням інвалідності від 15 липня 2015 року.

В іншій частині ОСОБА_3 в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_7Судді ОСОБА_8 ОСОБА_9 Повний текст постанови виготовлений 16.09.2016 р.