Ухвала суду № 61353312, 15.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15627/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

15 вересня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.,

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків про стягнення заборгованості -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу з податку на прибуток у розмірі 21 467 947, 81 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Сторони, належним чином повідомлені, в судове засідання на апеляційний розгляд не з'явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що на час звернення позивача в суд з даним позовом за відповідачем обліковувалася заборгованість з податку на прибуток у розмірі 21 467 947, 81 грн., яка виникла у Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в результаті несплати самостійно задекларованих зобов'язань з податку на прибуток на підставі поданого уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань щодо консолідованого податку на прибуток підприємств за 2014 рік №9081715916 від 30.03.2015, яким нараховано податкове зобов'язання в сумі 22 112 027, 00 грн., що було зменшено до 21 467 947, 81 грн. з огляду на наявну переплату у розмірі 644 079, 19 грн.

У зв'язку з викладеним Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області звернулась з даним позовом в суд.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області не є суб'єктом владних повноважень який має право звертатися до ПАТ «Укрнафта» про стягнення податкового боргу, який виник у Нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

В апеляційній скарзі апелянт вказував на те, що оскільки саме ПАТ «Укрнафта» в даному випадку є платником податку на прибуток, то Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області з даними вимогами.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та фактам колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Момент виникнення податкового боргу, відповідно до норм Податкового кодексу України, пов'язується виключно із закінченням строків для сплати податкового зобов'язання, визначеного платником податку самостійно або узгодженого податкового зобов'язання у випадку, коли таке податкове зобов'язання не сплачене та не оскаржене платником податку у встановлені Податкового кодексу України порядку та строки.

Пунктом 56.11 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.п.14.1.153 ст. 14 Податкового кодексу України податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 59.4 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п.20.1.18 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України слідує, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.2. статті 95 Кодексу, стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Разом з тим, відповідно до пункту 15.1. ст. 15 Податкового кодексу, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Податкового кодексу України, з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Якщо відповідно до законодавства у платника податків, окрім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному контролюючому органі.

Порядок нарахування податку в разі наявності відокремлених підрозділів у складі платника податку - юридичної особи на час існування спірних правовідносин було визначено п. 152.4 ст. 152 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платник податку, який має у своєму складі відокремлені підрозділи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок за місцезнаходженням таких відокремлених підрозділів, а також за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього розділу та зменшений на суму податку, сплаченого за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

При цьому відокремлені підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України, виходячи з положень цього пункту.

Колегія суддів також звертає увагу, що податковим кодексом України (зокрема ст.41) вирізняються поняття контролюючих органів та органів стягнення та розмежовуються їх повноваження.

Так, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи (п.41.1. ст.41 ПК України).

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень (п.41.2 ст.41 ПК України).

Відповідно до п. 91.1 ст.91 ПК України керівник контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податків податкового керуючого. Податковий керуючий повинен бути посадовою (службовою) особою контролюючого органу. Податковий керуючий має права та обов'язки, визначені цим Кодексом.

Порядок призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до Порядку призначення та звільнення, а також функції та повноваження податкового керуючого, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 578, до основних функцій та повноваження податкового керуючого віднесено, зокрема, заведення на кожного платника податків, який має податковий борг, справи, у якій у хронологічному порядку зберігаються всі документи, які стосуються здійснених заходів із погашення податкового боргу платника податків, надсилання (вручення) платнику податків податкової вимоги, розгляд звернення платника податків та підготовка документів для надання йому розстрочення (відстрочення) сплати грошових зобов'язань (податкового боргу), підготовка матеріалів для звернення до суду органом доходів і зборів щодо: стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків; стягнення згідно з рішенням суду коштів з банківських рахунків платників податків, що мають податковий борг.

Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" перебуває на обліку як платник податків у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників.

Зареєстроване місцезнаходження суб'єкта господарювання - юридичної особи ПАТ "Укрнафта" є: м. Київ, пров. Несторівський, 3-5.

З відомостей ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб вбачається, що позивач є платником єдиного внеску, взятий на облік як платник єдиного внеску 31.03.1994 року у Міжрегіональному головному управлінні Міндоходів - Центральному офісі з обслуговування великих платників, тобто фактично зареєстрований за своїм місцезнаходженням - основним обліком.

Разом з тим, на обліку не за основним місцем обліку в Державній податковій інспекції у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на обліку перебуває Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

У відповідності до довідки АА №623937 Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (ідентифікаційний код 22525915) не має статусу юридичної особи, а є філією (інший відокремлений підрозділ) Публічного акціонерного товариства «Укрнафта».

Згідно повідомлення платника податку про прийняття рішення щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємств, прийнятого на підставі витягу з проколу засідання Правління ВАТ «Укрнафта» від 16.06.2004 №7, Нафтогазовидобувне управління «Полтаванафтогаз» Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» включене до переліку філій, відділення та інших відокремлених підрозділів сплату податку на прибуток якого здійснює консолідовано Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».

Судом першої інстанції встановлено, що податковий борг відповідача виник на підставі уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань щодо консолідованого податку на прибуток підприємств за 2014 рік № 9081715916 від 30.03.2015 року.

Оскільки відповідач у визначені законом строки не сплатив податкові зобов'язання, то Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на адресу відповідача направлено податкову вимогу № 1721-25 від 06.04.2015 року. Вимогу отримано відповідачем 10.04.2015. Борг не сплачено.

Отже, контролюючим органом, уповноваженим на стягнення податкового боргу з ПАТ «Укранафта» в даному випадку є Міжрегіональне головне управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Таким чином, Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області є неналежним органом стягнення (позивачем) за вимогами про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

Вище зазначене свідчить про неправомірність звернення податкового органу до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» податкового боргу.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, ПАТ «Укрнафта» оскаржив зазначену вище податкову вимогу в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.11.2015 за наслідками розгляду позову ПАТ «Укрнафта», зокрема, визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у місті Полтава Головного управління ДФС у Полтавській області від 06.04.2015 №1721-25.

Постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.11.2015 в адміністративній справі №826/16673/15 була оскаржена в апеляційному порядку.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2016 зазначену постанову залишено без змін.

Відповідно до вимог ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції , якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Враховуючи факт набрання постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 30.11.2015 законної сили, у контролюючого органу правові підстави для стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Згідно з ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 жовтня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 15.09.16

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.