Ухвала суду № 61353310, 14.09.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/951/16 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

14 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Бродацькій І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року по справі за його позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2015 року № 0055991701.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 30 грудня 2015 року № 0055991701 в частині нарахування грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування у сумі 60037,55 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову та просить постановити в цій частині нову про задоволенні позовних вимог в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у період з 7 по 11 грудня 2015 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2014 р., за результатами якої 18 грудня 2015 р. складено акт перевірки № 405/17-1/НОМЕР_2.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: абз. «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 1 ст. 167 ПК України в результаті чого не задекларовано дохід та податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету за 2014 р. в сумі 159743 грн. 76 коп.; п. 179.1 ст. 179, п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, а саме, неподання за 2014 рік декларації про майновий стан і доходи.

Зазначені обставини слугували підставою для прийняття 20 грудня 2015 року спірного податкового повідомлення-рішення № 0055991701, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 199849 грн. 70 коп., з яких, за основним платежем - 159743 грн. 76 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40105 грн. 94 коп.

Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.

Згідно з вимогами п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: …; д) основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом; … .

Відповідно до вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

В силу приписів п. 179.1 ст. 179 ПК України платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що 4 вересня 2007 р. між позивачем (позичальник) та ВАТ «Надра» (кредитор) було укладено кредитний договір № 453/П/99/2007-840, за п. 1.1 якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 185481 доларів США. Відсоткова ставка за користування кредитом складала 12,49% річних (п. 1.3.1 договору). Кінцевий термін повернення кредиту - 4 вересня 2027 року.

4 листопада 2014 року між позивачем та ВАТ «Надра» було укладено додатковий договір про внесення змін та доповнень № 2 до кредитного договору. Зокрема, сторони домовилися внести зміни та доповнення до кредитного договору наступного змісту: позичальник до 4 листопада 2014 р. зобов'язується погасити боргові зобов'язання у сумі 110 000 доларів США, сплатити витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4141 грн. 20 коп.

Відповідно до вимог п. 1.2 названого додаткового договору, за умови належного виконання позичальником п. 1.1 додаткового договору, банк здійснює прощення залишку заборгованості позичальника за кредитним договором у розмірі, що існуватиме після виконання позичальником зобов'язань станом на день складання цього додаткового договору (а.с. 53).

Згідно з п. 2.3 названого додаткового договору підписання такого договору підтверджує, що банк повідомив позичальника про необхідність відображення суми прощеного боргу у річній податковій декларації (а.с. 53 на звороті).

4 листопада 2014 р. позивачем було оплачено до банку грошові кошти в сумі 110000 доларів США, що підтверджується квитанцією № 173697435, та витрати банка на ведення претензійно-позовної роботи у сумі 4141 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією № 173696268.

З довідки ВАТ «Надра» від 22 червня 2016 року слідує, що станом на 10 жовтня 2014 року заборгованість позивача перед банком складала 183536,73 доларів США, з яких:

- 161609,12 доларів США - за кредитом (тобто було сплачено за тілом кредиту 23 871, 88 доларів США);

- 19656,93 доларів США - по сплаті відсотків (було сплачено 136 135, 07 доларів США);

- 2270,68 доларів США - по сплаті пені (було сплачено 191,78 доларів США) (а.с. 131).

В свою чергу, згідно з відомостями з центральної бази даних державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів позивачем у 2014 р. було отримано додаткове благо в сумі 941102 грн. 02 коп.

Тобто, виходить, що після сплати позивачем заборгованості в сумі 110000 доларів США банком було прощено позивачу заборгованість за тілом кредиту у сумі 657139 грн. 46 коп., за відсотками - 254557 грн. 25 коп. та за пенею - 29405 грн. 31 коп.

Однак, згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 21 травня 2015 року № К800/4402/15, при вирішенні справ даної категорії необхідно розмежовувати суму основного кредиту, суму процентів та суму штрафних санкцій, оскільки відсотки та штрафні санкції за неналежне виконання кредитного зобов'язання не є доходом в розумінні ПК України.

Таким чином, у даному випадку доходом може вважатися лише сума прощеної заборгованості за тілом кредиту в сумі 657139 грн. 46 коп.

Згідно з розрахунком, долученим до акту перевірки, суму штрафної санкції було помилково нараховано на всю суму прощеного боргу - 941102 грн. 09 коп., тоді як мало бути нараховано лише на суму прощеного основного кредиту - 657139 грн. 46 коп.

За таких обставин, сума прощеної банком заборгованості за тілом кредиту є сумою доходу позивача - 657139 грн. 46 коп., а тому підлягає оподаткуванню.

Отже, позивач був зобов'язаний, на виконання вимог п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, подати до відповідача річну податкову декларацію за 2014 рік, до якої включити суму прощеного боргу, та сплатити податок з доходів фізичних осіб з названої суми, чого ним зроблено не було.

Водночас, сума прощеної заборгованості за пенею і штрафними санкціями складала 283962 грн. 56 коп., на яку було нараховано суму грошового зобов'язання - 60037 грн. 55 коп. (сума податку - 48030 грн. 04 коп. та сума штрафних санкцій 12007 грн. 51 коп.).

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування того, що заборгованість за пенею та штрафними санкціями в сумі 283962 грн. 56 коп. є доходом в розумінні ПК України, а також на обґрунтування правомірності нарахування на цю суму грошового зобов'язання в сумі 60037 грн. 55 коп.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції щодо правомірності позову в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 60037 грн. 55 коп. Водночас, позовні вимоги в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення в сумі 139812 грн. 15 коп. (199849 грн. 70 коп. - 60037 грн. 55 коп.) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду як в суді першої, так і апеляційної інстанції, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на надіслання ним 08.12.2015 року на адресу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС України податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 року не може слугувати підставою для скасування спірного рішення, оскільки, на час його постановлення податкова декларація так і не була подана позивачем. Адже, як зазначає сам позивач, у прийнятті вказаної декларації йому було відмовлено 17.12.2015 року (не було визначено правильно обов'язкового реквізиту).

Також, листом податкового органу від 12.01.2016 року було відмовлено у прийняття повторно поданої податкової звітності та запропоновано подати нову, виходячи з нової затвердженої форми. При цьому, доказів оскарження відмови у прийнятті податкової декларації за 2014 рік, апелянтом не було надано, що свідчить про його згоду з такими рішеннями.

З огляду на викладене, у відповідача були достатні підстави для прийняття спірного рішення, в тому числі, в зв'язку з неподачею позивачем податкової звітності за 2014 рік.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 15.09.2016 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Карпушова О.В.