Ухвала суду № 61352262, 12.09.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

12 вересня 2016 рокум. Ужгород№ 807/1197/16

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши матеріали позовної заяви Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області до Закритого акціонерного товариства Фірма "Свалява ЛХК" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Закритого акціонерного товариства Фірма "Свалява ЛХК" , якою просить стягнути з Закритого акціонерного товариста Фірма "Свалява ЛХК" на користь управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсії, призначеної відповідно до п. "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період лютий - липень 2016 року в сумі 54695,15 грн.

Однак, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем доказ сплати судового збору до суду не наданий.

Позивачем разом з позовною заявою було подано до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. Дане клопотання обґрунтоване тим, що кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків та використовуються на: 1) виплату пенсій; 2) надання соціальних послуг; 3) фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій покладених на органи Пенсійного фонду; 4) оплату послуг з виплати та доставки пенсій; 5) формування резерву коштів Пенсійного фонду. Згідно з ч.2 ст. 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі не передбачені цим законом. Також, в поданому клопотанні позивач наголошував, що судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб незалежно від майнового стану, що відповідає гарантуванню принципу рівності.

Розглянувши клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, суддя приходить до висновку, що таке є необґрунтованим і таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI визначено осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору.

Таким чином, позивач, виходячи з положень ст. 5 Закону України "Про судовий збір" до осіб, що звільнені від сплати судового збору, не відноситься.

У відповідності до ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Разом з тим, майновий стан сторони є оціночним поняттям та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 05.02.2016 року № 2 "Про судову практику застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" постановлено рекомендувати суддям адміністративних судів Аналіз практики застосування адміністративними судами окремих положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" у редакції Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", враховувати під час ухвалення рішень у справах відповідної категорії. Так, Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 05.02.2016 року № 2 зазначає, що при зверненні до суду із заявою про відстрочення або розстрочення сплати судового збору особа повинна додати до такої заяви належні документи на підтвердження факту відсутності відповідних коштів (бюджетних асигнувань) для сплати судового збору. Водночас відсутність таких доказів чи їх неналежність є підставою для відмови в задоволенні заяви про відстрочення або розстрочення сплати судового збору.

Окрім цього, Пленум Вищого адміністративного суду України в Постанові від 05.02.2016 року № 2 вказує, що як зазначено у Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати. Таку ж позицію, підтримав Європейський суд з прав людини у справі "ОСОБА_1 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року (заява № 70297/01), а також Вищий адміністративний суд України в своїй Ухвалі від 25.09.2015 року по справі № К/800/41360/15.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у своїй Постанові від 25.09.2015 року зазначила, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом передбачає єдиний правовий режим судочинства, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та обов'язків, тобто є конкретизацією загального принципу рівності всіх перед законом і судом стосовно сфери здійснення судової влади і судочинства.

Тому, звільнення від сплати судового збору в окремих категоріях справ може розцінюватися як надання їм певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу.

Отже, позивач при зверненні до суду не довів тієї обставини, з якою чинне законодавство пов'язує звільнення від оплати або відстрочення сплати судових витрат, тому заявлене ним клопотання не підлягає задоволенню.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову: 1) майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати, фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; 2) немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 розмір мінімальної заробітної плати, фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Дана позовна заява містить вимогу майнового характеру.

Відтак, розмір необхідний до сплати позивачем - суб'єктом владних повноважень судового збору за подання до адміністративного суду позову майнового характеру повинен складати 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки ціна позову 54695,15 грн., 1,5 відсотка від ціни позову (1,5%*54695,15=820,42) складає 820,42 грн., але так як розмір судового збору не може бути меншим мінімальної заробітної плати - позивачу необхідно сплатити 1378,00 грн.

Крім того, частина 3 статті 106 КАС України передбачає, що субєкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобовязаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу і третім особам копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем дану норму не дотримано, так як наданий ним опис вкладення та квитанція не є належним доказом виконання вимог ч.3 статті 106 КАС України оскільки квитанція не містить інформації направлення саме копії позовної заяви з додатками до неї, а на описі вкладенні відсутні відбиток календарного штемпеля та підпис працівника поштового відділення.

У відповідності до статті 108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 КАС України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху, та надати заявнику строк для усунення зазначених вище недоліків позовної заяви шляхом надання документу про сплату судового збору, сплативши за вимогу майнового характеру суму судового збору в розмірі 1378,00 грн. Належними реквізитами для сплати судового збору є:

банк одержувача - ГУ ДКСУ у Закарпатській області; МФО - 812016; рахунок отримувача - 31210206784002; отримувач коштів - УК у м. Ужгороді, (м. Ужгород) 22030001; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38015610; призначення платежу - судовий збір за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача) Закарпатський окружний адміністративний суд код ЄДРПОУ 35231455;

та надати належний доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

На підставі наведеного та керуючись ст. 108 ч.1 Кодексу адміністративного судочинства, -

У Х В А Л И В:

1.Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі Закарпатської області до Закритого акціонерного товариства Фірма "Свалява ЛХК" про стягнення заборгованості залишити без руху.

2.Надати Позивачу строк для усунення недоліків, вказаних в описовій частині даної ухвали, протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали.

3.Попередити Позивача, що у випадку не виправлення недоліків, вказаних в ухвалі про залишення позовної заяви без руху у встановлені судом строки, позовна заява буде повернута позивачеві.

4.Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя ОСОБА_1