Постанова № 61352119, 06.09.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2016 р. Справа № 805/2461/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРАВТОСЕРВІС про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в розмірі 266 064,79 грн., суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРАВТОСЕРВІС про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в розмірі 266 064,79 грн. На момент звернення до суду податкове зобовязання відповідачем не сплачено, у звязку з чим просить стягнути вказану заборгованість з розрахункових рахунків відповідача.

Представник позивача у судове засідання не зявився. Через відділ діловодства та документообігу суду надав клопотання в якому просив розглянути справу в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не зявився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке вручено представнику ТОВ МАРАВТОСЕРВІС 25 серпня 2016 року.

Згідно ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки, всі особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не прибули у судове засідання і у суду відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.

Позивач, Маріупольська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю МАРАВТОСЕРВІС зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (код ЄДРПОУ 20345304, місцезнаходження юридичної особи: 87537, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 120), зареєстровано державним реєстратором 15.12.1995 року за № 1099Р. На податковому обліку перебуває в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області з 10.01.1996 року за № 1001, що підтверджується довідкою.

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 266064,79 грн., який виник внаслідок самостійного визначення відповідачем сум податку в податкових деклараціях: за 2014 рік № НОМЕР_1 від 20.012014 року; за 2015 рік № НОМЕР_2 від 13.02.2015 року; за 2016 рік № НОМЕР_3 від 04.02.2016 року, яку останній не сплатив в строк встановлений законом.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ МАРАВТОСЕРВІС з питання дотримання вимог податкового законодавства по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 30.08.2014 року по 27.11.2014 року, про що складено акт № 709/99/05-81-15-04-11-1/203645304 від 15.04.2015 року. Перевіркою встановлено порушення граничного терміну сплати узгоджених податкових зобовязань по орендній платі за землю (п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України). За результатами акту перевірки № 709/99/05-81-15-04-11-1/203645304 від 15.04.2015 року, прийняті податкові повідомлення рішення № НОМЕР_4 від 28.05.2015 року на суму штрафних санкцій 2112,24 грн. та № НОМЕР_5 від 28.05.2015 року на суму штрафних санкцій 1975,33 грн.

На теперішній час вказані зобовязання в розмірі 266064,79 грн., не сплачені, що підтверджується зворотнім боком облікової картки.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковим органом з метою стягнення до бюджету суми податкового боргу була направлена відповідачу податкова вимога від 22.10.2014 року, яка була повернута на адресу податкового органу з відміткою за закінченням терміну зберігання та у судовому чи адміністративному порядку не оскаржувалась.

Судом також встановлено, що відповідно роздрукованими з офіційного сайту податкового органу ідентифікаційними даними, наявними в матеріалах справи відповідач має розрахункові рахунки в установах банку.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Та відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Суд зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення заборгованості з орендної плати з юридичних осіб регулюються нормами Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) та Законом України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 2 вересня 2014 року № 1669-VІІ (надалі - Закон № 1669-VII).

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту14.1 статті14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, податкове зобовязання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельних ділянок за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Однак, статтею 6 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VII Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (у подальшому - Закон №1669) передбачено звільнення суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності під час проведення антитерористичної операції.

Стаття 1 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції від 02 вересня 2014 року № 1669-VII передбачає, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1053-р від 30 жовтня 2014 року, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. В подальшому, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час. 2 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України. Зазначене розпорядження опубліковано 8 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053.

Суд зазначає, що вказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час. Зазначеними розпорядженнями до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, включено м. Маріуполь, де здійснює господарську діяльність відповідач, та де розташована земельна ділянка, що використовується відповідачем.

З огляду на викладене, оскільки відповідач зареєстрований та здійснює свою господарську діяльність та земельна ділянка також розташована у населеному пункті, на території яких здійснювалась та здійснюється антитерористична операція, період проведення антитерористичної операції триває, пільги, встановлені статтею 6 Закону № 1669-VII, поширюються на відповідача як платника орендної плати за землю, який перебував та перебуває на території проведення антитерористичної операції.

Суд зазначає, що статті 6 та 7 Закону № 1669 мають пряму дію, у відповідності до чого не вимагають додаткового отримання сертифікату про засвідчення форс-мажорних обставин, на підставі чого, відсутні підстави для засвідчення форс-мажорних обставин. Тобто, відповідач є звільненим на період проведення АТО від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою державної та комунальної власності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення орендної плати з юридичних осіб у сумі 266064,79 грн.

Відповідно до частини 4 статті 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Маріупольської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю МАРАВТОСЕРВІС про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в розмірі 266 064,79 грн. відмовити.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Галатіна О.О.