Постанова № 61352107, 13.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року Справа № 803/1276/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А. Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі Луцька ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року за №0037751304, зобовязання подати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області (далі ГУ ДКС України у Волинській області) висновок про відшкодування з Державного бюджету України на її користь 146 132 грн. бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач виніс оскаржуване податкове повідомлення-рішення на підставі акту перевірки від 15 липня 2016 року №3324/13-04/НОМЕР_1 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, що виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося в квітні 2016 року». Перевіркою встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за квітень 2016 року на суму 146 132 грн.

Позивач не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки та оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, вказує, що відповідач неправильно трактує норми податкового законодавства, повязані з придбанням, державною реєстрацією та використанням в господарській діяльності фізичної особи-підприємця транспортних засобів, придбанням товару для облаштування території автостоянки, яка використовується для відстою та зберігання належного позивачу автопарку, що в свою чергу безпосередньо використовується у господарській діяльності фізичної особи-підприємця.

Представник відповідача у поданих письмових запереченнях позовних вимог не визнав, посилаючись на правомірність висновків контролюючого органу, зроблених при проведенні перевірки. Зазначив, що до податкового кредиту фізичної особи-підприємця можливе включення сум ПДВ по транспортним засобам, зареєстрованим лише на субєкта господарювання (а не на приватну особу) за умови використання в оподатковуваних операціях. Також зазначив, що фізичною особою-підприємцем не доведено, що придбані бруківка «Бегатон» сіра 8 см в кількості 1250,96 кв.м, піддони в кількості 152 шт., жолоб пластиковий з решіткою чавунною та кріпленням в кількості 28 шт. та цемент в кількості 3 т призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку, оскільки позивачем не ведеться бухгалтерський облік балансової вартості груп основних фондів та складський облік товарів. Крім того, належна позивачу земельна ділянка, яка розташована в с. Рованці Луцького району, та на якій велося облаштування території призначена для обслуговування магазину, проте підприємець ОСОБА_1 не здійснює торгівельної діяльності із реалізації товарів через торгові точки (магазин), зокрема за вказаною адресою. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач у судове засідання не прибула, просила розглядати справу без її участі.

В судове засідання призначене на 13 вересня 2016 року прибув представник відповідача.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи те, що позивач просила розгляд справи проводити без її участі, відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 11 липня 2016 року по 15 липня 2016 року Луцькою ОДПІ ГУ ДФС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка правомірності нарахування субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2016 року, що виникло за рахунок відємного значення ПДВ, що декларувалося в квітні 2016 року, за результатами якої складено акт від 15 липня 2016 року №3324/13-04/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення підпункту «а» пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пункту 200.1, підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, а саме, підприємцем ОСОБА_1 завищено суму бюджетного відшкодування на рахунку платника у банку у податковій декларації за квітень 2016 року на суму 146 132 грн.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року за №0037751304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 146 132 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 73 066 грн.

Висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2016 року на суму 146 132 грн. базуються на тому, що у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 116 924 грн., яка сформована за наслідками операції з придбання транспортних засобів (сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460 та напівпричіп тентований марки Koegel модель SNC024), що зареєстровані на фізичну особу, а не на субєкта господарювання, а також, у податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 року позивачем у складі податкового кредиту було неправомірно відображено ПДВ на суму 29 208 грн. 01 коп., яка сформована за наслідками операцій з придбання бруківки «Бегатон» сіра 8 см в кількості 1250,96 кв.м, піддонів в кількості 152 шт., жолобу пластикового з решіткою чавунною та кріпленням в кількості 28 шт. та цементу в кількості 3 т., оскільки не підтверджено, що вказані товари призначаються для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Однак, такі висновки контролюючого органу не відповідають встановленим в ході судового розгляду обставинам справи.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом «а», «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти висновку про те, що платник податків не має права на нарахування податкового кредиту по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) регламентовано статтею 200 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. (пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

У відповідності до вимог пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що до податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2016 року позивачем включено суми ПДВ, сплачені при ввезенні транспортних засобів на митну територію України за наступними ВМД:

№205070000/2016/015372 від 28 квітня 2016 року, за якою імпортовано сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460, 2010 року випуску, шасі №XLRTE47MS0E876981, та сплачено ПДВ в сумі 85 900 грн. 87 коп.;

№205070000/2016/015634 від 29 квітня 2016 року, за якою імпортовано напівпричіп тентований марки Koegel модель SNC024, 2010 року випуску, шасі №WK0S0002400134415, та сплачено ПДВ в сумі 31 022 грн. 84 коп.

Актом перевірки підтверджено той факт, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює діяльність з надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем проведено державну реєстрацію придбаних транспортних засобів в органах ДАІ, про що видані відповідні свідоцтва, зокрема:

на сідельний тягач марки DAF модель FTXF 105.460 серії СХО №117629 від 30 квітня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_2;

на тентований марки Koegel модель SNC024 серії СХО №117630 від 30 квітня 2016 року, реєстраційний номер НОМЕР_3.

У вказаних свідоцтвах власником транспортних засобів є ОСОБА_1

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів здійснюється відповідно до вимог Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 7 вересня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями). Згідно із пунктом 6 цього Порядку транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в сервісних центрах МВС. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

Отже, як вбачається зі змісту даної норми, транспортні засоби реєструються за їх власниками (фізичними чи юридичними особами), а реєстрація за фізичними особами-підприємцями не передбачена. Тому у свідоцтвах про реєстрацію транспортних засобів не може зазначатися як їх власник фізична особа-підприємець. При цьому відсутність можливості зареєструвати транспортний засіб за фізичною особою-підприємцем не позбавляє права такої особи використовувати автотранспортний засіб в межах господарської діяльності в операціях, що підлягають оподаткуванню ПДВ.

Водночас, матеріалами справи, зокрема, копіями міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) від 1 серпня 2016 року та від 5 серпня 2016 року підтверджується, що придбані позивачем транспортні засоби використовуються у її господарській діяльності.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про відсутність порушень з боку позивача вимог підпункту «а» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач у квітні 2016 року придбала у ПП «Торгбудсервіс» цемент кількістю 3 т за ціною 4 500 грн. (в тому числі ПДВ в сумі 900 грн.), що підтверджується податковими накладними від 21 квітня 2016 року №11 та від 28 квітня 2016 року №16, платіжними дорученнями від 21 квітня 2016 року №4692, №4693 та від 28 квітня 2016 року №4725.

У тому ж періоді позивач придбала у ТзОВ «УА Брук» піддони у кількості 152 шт. за ціною 8 233 грн. 84 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 1 646 грн. 77 коп.) та бруківку «Бегатон» сіру 8 см в кількості 1250,96 кв.м за ціною 126 434 грн. 52 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 25 286 грн. 91 коп.), що підтверджується податковою накладною від 11 квітня 2016 року №19 та платіжним дорученням від 11 квітня 2016 року №4620.

Також позивач у квітні 2016 року придбала у ТзОВ «Епіцентр К» жолоб пластиковий з решіткою чавунною та кріпленням в кількості 28 шт. за ціною 6 871 грн. 66 коп. (в тому числі ПДВ в сумі 1 374 грн. 33 коп.), що підтверджується податковою накладною від 19 квітня 2016 року №6075 та платіжним дорученням від 19 квітня 2016 року №4667.

Факт придбання вказаних товарів та реальність цих господарських операцій підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем.

Разом з тим, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що вказані товари (бруківка, цемент, піддони та жолоб) на загальну суму ПДВ 29 208 грн. 01 коп. не призначені для їх використання в операціях, що є господарською діяльністю платника податку.

Так, в пунктах 2.7, 2.10 акту перевірки від 15 липня 2016 року №3324/13-04/НОМЕР_1 зазначається, що фактичний вид діяльності позивача надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, у підприємницькій діяльності позивач використовує 26 транспортних засобів, має стоянку для паркування транспортних засобів площею 4975,4 кв.м.

Як вбачається із додаткових пояснень позивача від 5 вересня 2016 року, саме для потреб автотранспорту у березні 2016 року позивач вирішила зробити реконструкцію приміщення магазину, побудувати гаражі з побутовими приміщеннями та замінити вкрай зіпсоване асфальтне покриття на добротну бруківку, у звязку з чим у березні квітні 2016 року і придбала товари (бруківка, цемент, піддони та жолоб).

14 квітня 2016 позивач подала до Управління ДАБІ у Волинській області декларацію про початок виконання будівельних робіт по вул. Промислова, 13 в с. Рованці Луцького району та фактично розпочала ці роботи, які були в подальшому виконані підприємцем ОСОБА_2 згідно із договором від 2 червня 2016 року та підтверджуються локальним кошторисом на будівельні роботи, актом приймання виконаних будівельних робіт, долученими до справи фотознімками.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку про те, що позивач має право на нарахування податкового кредиту по операціях з придбання товару (бруківка, цемент, піддони та жолоб), який в подальшому був використаний при здійсненні будівельних робіт з ремонту автостоянки для паркування транспортних засобів, тобто, по операціях, що є господарською діяльністю платника податку. При цьому, на думку суду, цільове призначення земельної ділянки не має правового значення для вирішення питання про нарахування податкового кредиту по вказаних операціях.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року за №0037751304.

Згідно із пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. У такій заяві платник податку зазначає про його відповідність або невідповідність критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті.

Пунктом 200.11 статті 200 цього ж Кодексу визначено, що контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від'ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до підпункту «б» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

За приписами пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний протягом п'яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

З пункту 3.1 акту перевірки від 15 липня 2016 року №3324/13-04/НОМЕР_1 вбачається, що у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ з додатками за квітень 2016 року позивач задекларувала суму бюджетного відшкодування ПДВ 328 071 грн., при цьому, перевіркою підтверджено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у податковій декларації за квітень 2016 року на суму 181 939 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у цій же декларації на 146 132 грн., у звязку із чим винесено податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року за №0037751304 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 146 132 грн.

Отже, оскільки суд дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2016 року за №0037751304, а пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України визначено обовязок контролюючого органу щодо подання до органу казначейства відповідного висновку, тому позовні вимоги про зобовязання відповідача вчинити дії підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про зобовязання Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 128, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 25 липня 2016 року за №0037751304.

Зобовязати Луцьку обєднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з податку на додану вартість в розмірі 146 132 гривні 00 копійок.

Стягнути на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (43026, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Луцької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 39497665) 3 570 (три тисячі пятсот сімдесят) грн. 00 коп. понесених витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.Я. Ксензюк