Рішення № 61350168, 06.07.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7746/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Марцинкевича В.А.,

при секретарі Іова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва (далі - УПФУ у Дніпровському районі м. Києва) звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь безпідставно отриманих грошових коштів в сумі 52331,02 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 24 грудня 2014 року Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до позивача для вирішення питання про відшкодування переплати пенсії пенсіонера ОСОБА_1 Переплата пенсії за період з 18.06.2012 року по 31.12.2014 року в сумі 52331,02 грн. виникла у зв'язку з виконанням постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року. Враховуючи те, що після виконання вказаних постанов суду розмір пенсії було зменшено з 7922,95 грн. на 6203,42 грн. переплата становить 52331,02 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явилась, однак надала до суд заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить провести розгляд справи за її відсутності та проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судові засідання не з'являвилась про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином.

У відповідності до ст. 169 ч. 4 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів - в порядку заочного розгляду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Тобто, виступаючи гарантом реалізації законних прав, держава тим самим забезпечує одночасно і виконання громадянами обов'язків, покладених на них державою, а також власними договірними та іншими зобов'язаннями.

Згідно статті 44 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Як убачається з матеріалів справи, 24 грудня 2014 року Управління з координації та контролю за виплатою пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулось до позивача для вирішення питання про відшкодування переплати пенсії пенсіонера ОСОБА_1 Переплата пенсії за період з 18.06.2012 року по 31.12.2014 року в сумі 52331,02 грн. виникла у зв'язку з виконанням постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року та постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року. Враховуючи те, що після виконання вказаних постанов суду розмір пенсії було зменшено з 7922,95 грн. на 6203,42 грн. переплата становить 52331,02 грн.

Відповідно до положення статті 85 Закону України „Про пенсійне забезпечення", яка кореспондується в статті 47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсії виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку) за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання. Виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

Статтею 387 Цивільного кодексу України закріплено право витребування власником свого майна у особи, яка безпідставно заволоділа цим майном.

Частиною 2 статті 328 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності набуття права власності, та за умовами ч. 3 ст. 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із Закону або рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, даною статтею передбачена можливість виникнення недоговірних зобов'язань двох видів: внаслідок безпідставного набуття майна за рахунок іншої особи та внаслідок безпідставного збереження майна за рахунок іншої особи. Умовами виникнення зобов'язань внаслідок безпідставного набуття майна є: збільшення майна у однієї особи; втрата майна іншою особою; причинний зв'язок між збільшенням майна у однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа зобов'язана повернути безпідставно придбане або безпідставно збережене майно. Такий же обов'язок виникає, коли підстава, на якій придбане майно, згодом відпала.

Норми цивільного законодавства про витребування майна з чужого незаконного володіння за своєю метою є такими, що спрямовані на вирішення спору між особами, які не перебувають між собою у договірних відносинах з приводу витребуваного майна.

Як убачається з матеріалів справи, позивач УПФУ у Дніпровському районі м. Києва просить суд стягнути з відповідача на його користь незаконно отримані грошові кошти в сумі 52331,02 грн., набуті ним за період з 18.06.2012 року по 31.12.2014 року, які були йому переплачені, тому позивач вважає, що відповідач є недобросовісним володільцем зазначених грошових коштів, та зобов'язаний повернути позивачу незаконно отримані ним кошти, оскільки відпала підстава, за якою вказані кошти було передано відповідачу.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено в статті 57 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини третьої ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів є обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 13 Конституції України. ст.ст. 248, 328, 387, 397, 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 85, 86 Закону України „Про пенсійне забезпечення", ст.ст. 47, 49, 52 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 208, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов Управління пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (р/р 2560830126 в Головному управлінні ОЩАДБАНКУ м. Києва, МФО 322669, ЄДРПОУ 22869069) безпідставно отримані кошти в сумі 52331,02 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які не брали участь у справі протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С у д д я :