Ухвала суду № 61350008, 09.09.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/826/16 Справа № 711/2079/14-к Категорія: ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_10 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2016 року, якою повернуто прокурору Черкаської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120132500550000579 від 25.02.2013 року відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого, -

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.07.2016 року повернуто прокурору Черкаської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК, як такий, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону.

Підставами прийняття такого рішення у підготовчому судовому засіданні суд вказав в ухвалі те, що обвинувачення ОСОБА_7 в порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України належним чином не сформульоване та містить протиріччя щодо моменту фактичного заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілих, що унеможливлює подальший розгляд кримінального провадження в межах висунутого обвинувальним актом обвинувачення.

Крім того, обвинувальний акт в порушення вимог п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України містить неточності анкетних відомостей потерпілих в частині місця їх народження, а також до нього додано кількість цивільних позовів, яка не відповідає кількості осіб визнаних цивільними позивачами в провадженні.

Судом також звернуто увагу на істотне порушення органом досудового розслідування прав потерпілих в частині позбавлення їх можливості ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у відповідності до ч. 9 ст. 290 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор порушує питання про скасування судового рішення з підстав істотного порушення вимог кримінально процесуального закону, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та просить обвинувальний акт з додатками до нього направити на новий судовий розгляд зі стадії підготовчого судового засідання. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що викладені в ухвалі недоліки, які, на переконання суду, стали підставою для повернення обвинувального акта прокурору, є формальними, а деякі з них такими, що не відповідають дійсності і не можуть бути перешкодою для призначення провадження до судового розгляду по суті предявленого ОСОБА_7 обвинувачення.

Зазначає, що у формулюванні обвинувачення викладено всі обставини, які відповідно до вимог ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема подія кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета його вчинення, а суд, повертаючи обвинувальний акт за наявності протиріч щодо моменту фактичного заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілих, вдався до аналізу доказовості фактичних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7, що на стадії підготовчого судового засідання є порушенням вимог процесуального закону.

Стверджує, що неточності анкетних відомостей потерпілих в обвинувальному акті є технічними помилками та описками, які можуть бути усунуті в ході судового розгляду, тому зазначені недоліки, на думку прокурора, є формальним та такими, що не перешкоджають розгляду кримінального провадження по суті.

Стосовно невідповідності кількості долучених до обвинувального акта цивільних позовів кількості осіб визнаних цивільними позивачами, вказує, що судом не враховано, що постанови про визнання цивільними позивачами виносились у відповідності до КПК 1960 року, яким не передбачались вимоги до цивільних позовів, а зараз ці вимоги передбачені ч. 4 ст. 128 КПК України.

Звертає увагу суду на те, що ознайомлення з матеріалами кримінального провадження є правом, а не обовязком потерпілих, які, після повідомлення про відкриття матеріалів сторонам кримінального провадження, цим правом не скористались, що не може вказувати на невідповідність обвинувального акта вимогам процесуального закону.

Також зазначає про порушення судом першої інстанції принципу змагальності та прав потерпілих, оскільки проведено підготовче судове засідання в кримінальному провадженні без належного сповіщення всіх потерпілих про час та дату його проведення.

Крім того, до початку апеляційного розгляду від прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_11 надійшло клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту строком на 60 днів, тобто до 09.11.2016 року. Клопотання вмотивовано тим, що строк застосованого обвинуваченому запобіжного заходу закінчується, а обставини на підставі яких він обирався не змінились, тому він підлягає продовженню для запобігання ризиків, передбачених п.п. 1,2,4,5 ст. 177 КПК України.

Стороною захисту також заявлено клопотання про зміну застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в певний період доби з урахуванням того, що останній в повному обсязі виконує покладені на нього процесуальні обовязки, має постійне місце проживання, сталі родинні та соціальні звязки, утримує малолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, за станом здоровя потребує амбулаторного і стаціонарного лікування.

Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора в підтримку поданої апеляційної скарги та клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту, думку обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисників адвокатів ОСОБА_8 ОСОБА_9, потерпілих про законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційних вимог прокурора, та їх позицію в підтримку клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу, та необґрунтованість доводів сторони захисту про його зміну на більш мякий, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора та клопотання захисників ОСОБА_8 ОСОБА_9 про зміну застосованого обвинуваченому запобіжного заходу до задоволення не підлягають, а клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд повертає обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам кримінально процесуального закону.

За змістом ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Даних вимог кримінального процесуального закону щодо невідповідності обвинувального акту та доданого до нього реєстру матеріалів досудового розслідування ст. 109, 291 КПК України суддя місцевого суду в цілому дотримався і колегія суддів з ними погоджується.

Так, у положеннях п.п. 1,2 ч. 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Натомість предявлене ОСОБА_7 органами досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України належним чином не сформульоване та містить протиріччя щодо моменту фактичного заволодіння обвинуваченим грошовими коштами потерпілих вкладників кредитних спілок «Благо» та «Рушничок».

Вказані неточності сформульованого ОСОБА_7 обвинувачення, на думку колегії суддів, не можуть бути усунуті прокурором в порядку ст. 338 КПК України та унеможливлюють проведення всебічного, повного та обєктивного судового розгляду кримінального провадження, а також здійснення повноцінного захисту від предявленого обвинувачення, тобто фактично порушує право обвинуваченого на захист.

Також, обґрунтованою є вказівка суду першої інстанції на невідповідність обвинувального акта вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України та не встановлення в повному обсязі анкетних відомостей кожного потерпілого в даному кримінальному провадженні.

Слушними також є посилання суду на невідповідність кількості доданих до обвинувального акта цивільних позовів загальній кількості потерпілих, визнаних в ході досудового розслідування цивільними позивачами, що суперечить вимогам п. 2 ч. 4 ст. 291 КПК України.

Крім того, під час підготовчого судового засідання місцевим судом встановлено, що органом досудового розслідування в повному обсязі не виконано вимоги ч. 9 ст. 290 КПК України та не ознайомлено усіх бажаючих потерпілих з матеріалами кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 про що неодноразово зазначалось в попередніх ухвалах про повернення обвинувального акта як судом першої так і апеляційної інстанції. Вказана обставина хоч і не являється самостійною підставою для повернення обвинувального акта прокурору, однак підлягає усуненню з метою забезпечення прав потерпілих, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 56 КПК України, з огляду на те, що при складанні обвинувального акта необхідно не тільки формально виконати положення ст.291 КПК України, а й інші його положення.

З огляду на наведене, висновок суду про невідповідність обвинувального акта у даному кримінальному провадженню вимогам ст.ст. 291 КПК України, через що його слід повернути прокурору для усунення порушень є обґрунтованим, ґрунтується на вимогах процесуального закону та не спростований доводами апеляційної скарги прокурора. Підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування або зміни даного судового рішення колегія суддів не знаходить.

Доводи прокурора про проведення підготовчого судового засідання судом першої інстанції без належного виконання вимог ст. 314 КПК України є слушними, однак вказані порушення усунуті судом апеляційної інстанції шляхом належного сповіщення учасників судового розгляду про час та дату апеляційного перегляду судового рішення чим саме поновлено потерпілих в їх процесуальних правах.

Що стосується застосованого щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.

Колегією суддів встановлено, що строк дії запобіжного заходу застосованого відносно ОСОБА_7 у виді цілодобового домашнього арешту фактично спливає 09.09.2016 року, а обставини на підставі яких йому обирався запобіжний захід на даний час не змінились, зокрема продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,2,4,5 ч. 1 ст.177 КПК України. Ці ризики до теперішнього часу обґрунтовували застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 такого виду запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт.

Беручи до уваги наведене, а також ті обставини, що кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 до теперішнього часу не вирішено, з метою забезпечення виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків в ході апеляційного розгляду, а також виконання процесуальних рішень у справі, колегія суддів вважає за доцільне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту на 2 місяці.

Підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів щодо ОСОБА_7 з урахуванням обставин, на які посилається в клопотання про зміну запобіжного заходу сторона захисту, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням викладеного та керуючись ч. 6 ст. 181, ст.ст. 331, 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12 липня 2016 року, якою повернуто прокурору Черкаської області обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 120132500550000579 від 25.02.2013 року відносно ОСОБА_7 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_10 без задоволення.

Клопотання прокурора прокуратури Черкаської області ОСОБА_11 про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, до двох місяців, тобто по 09 листопада 2016 року включно.

В межах продовженого строку цілодобового домашнього арешту, продовжити дію покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 процесуальних обовязків:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими зазначеними в обвинувальному акті;

- носити електронний засіб контролю.

Здійснення контролю за виконанням даної ухвали покласти на начальника Черкаського ВП ГУНП в Черкаській області.

В задоволенні клопотання захисників обвинуваченого адвокатів ОСОБА_8, ОСОБА_9 про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу з цілодобового домашнього арешту на домашній арешт в певний період доби відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :