Ухвала суду № 61348259, 14.09.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/1884/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1487/16Головуючий у 1-й інстанції Бондаренко О.В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді:ОСОБА_1

суддів: Карпушина Г.Л., Триголова В.М.

при секретарі: Діхтяр Т.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» - ОСОБА_3

на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування,-

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_2» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитними договорами. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказував на те, що відповідно до укладеного договору № BLaЖГА00052591 від 14 липня 2011 року відповідач отримав кредит у розмірі 12000 грн., з відсотковою ставкою 15 % річних. Також, між сторонами у справі було укладено кредитний договір № ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року на суму 12000 грн, зі сплатою 0,01 % річних. Відповідачем порушено свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів , сплати процентів за користування кредитом , внаслідок чого виникла прострочена заборгованість, яка складає по договору банківського обслуговування № ВLаЖГА00052591від 14.07.2011 року 91 925 гривен 45 копійок за договором ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року - 104 373 гривни 59 копійок, які позивач прохає стягнути.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування № ВІаЖГА00052591 від 14.07.2011 року в розмірі 91925,45 гривень та № ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року в розмірі 104373,59 гривень відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач в звязку з чим його представник подав на нього апеляційну скаргу, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом першої інстанції не враховано, що банком не порушено строк позовної давності

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, як вбачається з матеріалів справи, між ПАТ « Всеукраїнський ОСОБА_2» та ОСОБА_4укладеноДоговори банківського обслуговування № ВLаЖГА00052591 від 14.07.2011 року та № ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року .

Згідно пунктів умов Договорівбанк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 12 000 грн , термін поверненнякредиту - 14.07.2014 року та 12 000 грн. терміном повернення 23.12.2014 року .

Відповідно до договору за користування кредитними коштами від 14.07.2011 року встановлена процентна ставка в розмірі 15 % річних, від 23.12.2011 року - 0,01 % річних .

Відповідно до п.2.5 спірних договорів погашення кредиту встановлено щомісячними платежами. /а.с.3-12/

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобовязання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач порушив умови кредитних договорів, покладені на нього обов'язки щодо своєчасного погашення кредиту та відсотків належним чином не виконував, тому станом на 08 серпня 2015 року утворилась заборгованість за договором ВLаЖГА00052591 в сумі 91925, 45 грн, до складу якої входять 9402,04 грн.- заборгованості за кредитом, 4681,65 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5670 грн.- заборгованості за комісією, 72171,76 плати за пропуск платежів. За договором № ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року заборгованість відповідача складає: 104 373 гривни 59 копійок , в тому числі: 10987, 29 грн. заборгованість за кредитом; 1 грн .46 коп - заборгованість по несплаченим відсоткам ;комісія за РО 11 875 грн. 81 коп.;плата за пропуск платежів 81 509 грн. 03 коп .

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом до суду для позивача сплинув встановлений законом строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Згідно з нормою ст.526 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України).

Зазначена вище позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року №6-14цс14, яка відповідно до положень частини першоїстатті 367 ЦПК України, є обов'язкової для всіх судів України.

Оскільки за умовами спірних кредитних договорів погашення коштів по кредиту проводиться щомісячно початок позовної давності для стягнення платежів спрямованих на погашення процентів по кредиту необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного з цих зобовязань.

Із наданого Банком розрахунку заборгованості, вбачається, що по договору ВLаЖГА00052591 року позичальник здійснив останню проплату 17 квітня 2012 року, по договору № ВІ КГ 100090107 23.04.2016 року, з того часу жодних виплат за кредитним договором не здійснював (а.с.13-14).

Також, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено відповідними квитанціями, відповідачем частково вносились платежі по договору № ВІаЖГА00052591від 14.07.2011 року, що підтверджується квитанціями по сплаті :

- 12.08.2011 року - сума кредиту 626 гривен ;

- 12.09.2011 року - сума кредиту 626 гривен ;

- 10.10.2011 року - сума кредиту 626 гривен ;

- 11.11.2011 року - сума кредиту 626 гривен ;

- 14.12.2011 року - сума кредиту 650 гривен ;

- 13.01.2012 року - сума кредиту 640 гривен ;

- 14.02.2012 року - сума кредиту 650 гривен ;

- 03.04.2012 року - сума кредиту 700 гривен ;

- 17.04.2012 року - сума кредиту 630 гривен / а.с.78-80/

Враховуючи те, що позивачу про його порушене право, в порядку ст. 256 ЦК України, по договору ВLаЖГА00052591 від 14.07.2011 року стало відомо 12 червня 2012 року, а по договору № ВІ КГ 100090107 від 23.12.2011 року -03 червня 2016 року, а позивач звернувся до суду лише 19 серпня 2015 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем позовної давності про стягнення заборгованості.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що право на позов виникло у ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_2» з моменту настання певних юридичних фактів, що свідчать про порушення прав кредитора, тобто з часу прострочення боржника несплати ним щомісячного чергового платежу, а з позовом до суду ОСОБА_2 звернувся після спливу позовної давності.

Посилання апелянта про безпідставність відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштам, а також штрафі та неустойки, колегія суддів вважає такими, шо до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.

Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За таких обставин включення для обрахування пені прострочених платежів, які мали місце поза межами позовної давності до основної вимоги, не ґрунтується на вимогах закону.

Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Така сама правова позиція міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13).

Оскільки доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного рішення суду не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які передбачені положеннями ч. 1 ст. 309 ЦПК України як підстава для скасування рішення, то апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Разом з тим, ухвалою судді Апеляційного суду Полтавської області від 25 травня 2016 року відстрочено апелянту сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ЦПК України, якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до ст. 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Таким чином, враховуючи прийняте по справі рішення з позивача необхідно стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХ В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_2» відхилити.

Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 24 березня 2016 року- залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства « Всеукраїнський ОСОБА_2» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ОСОБА_5 / юридична адреса: вул..Дегтярівська, 27 т, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 19017842/ в дохід держави 1011 грн. 17 коп. (одна тисяча одинадцять гривень сімнадцять копійок) судового збору на наступні реквізити:

Отримувач коштів: УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) : 38019510;

Банк отримувача: ГУДКСУ у Полтавській області;

Код банку отримувача: 831019;

Розрахунковий рахунок: 31217206780002;

Код класифікації доходів бюджету: 22030101;

Код ЄДРПОУ суду 02893077.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя: _____ Т.В.Одринська

Судді: Г.Л.ОСОБА_6Триголов