Рішення № 61346632, 09.09.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/2841/16-ц

Провадження № 2/362/1875/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді К.В.Медведєва,

при секретарі М.В. Шевченко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок», третя особа Відділ Державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування реєстраційного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Васильківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, без календарної дати, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Пологівське», про оренду земельної ділянки 2,70 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221486700:03:001:0006; витребувати з володіння відповідача земельну ділянку площею 2,70 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221486700:03:001:0006.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 уклала договір оренди вказаної земельної ділянки з СГ ТОВ «Пологівське». 12.06.2014 року ОСОБА_2 померла, а земельну ділянку належну останній успадкував позивач.

Як зазначає позивач, земельна ділянка від СГ ТОВ «Пологівське» до ПСП «Агрофірма «Світанок» не передавалася. Крім того, підпис на договорі між ОСОБА_2 та СТОВ «Пологівське» та акті про передачу земельної ділянки не належить ОСОБА_2.

Тому позивач вважає, що договір порушує публічний порядок і просить визнати його недійсним та повернути земельну ділянку на підставі ст.ст. 203, 215, 228, 387 ЦК України.

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просив його задовольнити. Також позивач зазначив, у 2012, 2013, 2014 роках мати отримала орендну плату, а після її смерті у 2015 році отримав орендну плату сам, а в наступному вирішив земельну ділянку забрати та обробляти самостійно.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечив та вказав, що вимоги позову є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Крім того, представник відповідача зазначив, що як ОСОБА_2 так і позивач отримували орендну плату за договором, який позивач просить визнати недійсним, що в судовому засіданні підтверджено позивачем.

Третя особа до суду не зявилася, надіслала суду лист, в якому просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідно до вимог статей 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Згідно ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду положень ст.ст. 57 і 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом достовірно встановлено, що між ОСОБА_2 та СГ ТОВ «Пологівське» укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2,7 га, право на яку посвідчується державним актом РІ №286202-1773, кадастровий № 3221486700:03:001:0006. У вказаному договорі не проставлену дату його укладення.

02.02.2012 року між ОСОБА_2 та СГ ТОВ «Пологівське» підписано акт прийомки-передачі землі в оренду, згідно якого в оренду передано земельну ділянку площею 2,7 га, право на яку посвідчується державним актом РІ №286202-1773.

ПСП «Агрофірма «Світанок» є правонаступником СГ ТОВ «Пологівське» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач успадкував вказану земельну ділянку після смерті ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

Згідно заяви від 10.06.2015 року позивач звертався до відповідача із заявою про виплату орендної плати за 2015 рік в грошовій формі в сумі 6303,00 грн. згідно договору оренди землі від 02.02.2012 року, який схвалено позивачем. А згідно відомості на видачу готівки орендної плати за 2015 рік позивач вказану суму отримав.

На неодноразові розяснення суду права на призначення судової експертизи, позивач бажання проводити судову почеркознавчу експертизу не виявив.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з оспорюваного договору, він вказаним вимогам відповідає.

Крім того, факт непідписання оспорюваного договору та акту ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не доведено. Як вбачається із заяви позивача від 10.06.2015 року позивач оспорюваний договір схвалив та отримував за ним орендну плату.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Доказів порушення публічного порядку суду не надано.

Отже, відсутні підставі для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Пологівське», про оренду земельної ділянки 2,70 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221486700:03:001:0006; витребувати з володіння відповідача земельну ділянку площею 2,70 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221486700:03:001:0006.

Також відсутні підстави і для витребування з володіння відповідача земельної ділянки площею 2,70 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221486700:03:001:0006.

Отже, позовні вимоги є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 208, 209, 212-215, 218, 221, 223 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя