Рішення № 61346288, 13.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1755/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зленко А. В.

Категорія 27 Доповідач Борисюк Р. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Галацевич О.М., Широкової Л.В.,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року,

встановила:

У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі Банк) звернулося з даним позовом і просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 57231,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог Банк зазначав, що відповідно до укладеного договору №DNH4RS72390230 від 28.09.2006 року ОСОБА_2 вказаного дня отримала споживчий кредит у розмірі 5499,39 грн. зі сплатою відсотків за його користування у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого станом 17.11.2014 року виникла заборгованість у розмірі 71369,66 грн. Частина цієї суми, зокрема, 17330,41 грн. була стягнута з відповідача на користь банку судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.01.2010 року, а тому, до стягнення підлягає різниця у розмірі 54030,25 грн. та штрафи в розмірі 500 грн. (фіксована частина), 2701,51 грн.(процентна складова), а всього позивач просив стягнути 57231,76 грн.

У липні 2015 року Банк подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту, що складає 4009,84 грн., за період з 01.12.2009 року по 01.12.2014 року у розмірі 14964,41 грн. та судові витрати.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року в задоволенні позову відмовлено за пропуском строку позовної давності.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Банк подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права. Суд першої інстанції невірно встановив фактичні обставини та неправильно витлумачив зміст правових висновків Верховного Суду України щодо обчислення строку позовної давності, що стало наслідком незаконного рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно дост. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права...

Судом встановлено, що 28 вересня 2006 року на підставі укладеного із Закритим акціонерним товариством «ПриватБанк» кредитного договору,відповідачка отримала споживчий кредит в розмірі 5499 грн. 39 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, згідно Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, з якими позичальник була ознайомлена. Строк дії кредиту - до 26 вересня 2008 року.

Згідно позовних вимог та наданого розрахунку останній платіж по кредитним зобовязанням відповідачкою здійснено 12 лютого 2007 року (а.с.5).

Станом на 17 листопада 2014 року виникла заборгованість перед Банком у розмірі 71360 грн. 66 коп. Враховуючи, що судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року із боржника ОСОБА_2 було стягнуто за даним кредитним договором 17330 грн. 41 коп., то остаточний борг позичальника становив 54030 грн. 25 коп., а також враховуючи нарахований штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентина складова) - 2701,51 грн, загальна сума заборгованості складала 57231 грн.76 коп.

Публічне акціонерне товариство «ПриватБанк» (далі Банк) є правонаступником прав та обовязків Закритого акціонерного товариства «ПриватБанк», що підтверджується матеріалами справи.

16 липня 2015 року позивач уточнив позовні вимоги і просив стягнути із відповідачки лише заборгованість по відсоткам за договором нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.12.2009 року по 01.12.2014 року у розмірі 14964 грн. 41 коп. (а.с. 93-95).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що перебіг строку позовної давності почався з 12 лютого 2007 року (день останнього платежу позичальника), і закінчився - 12 лютого 2010 року, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду із таких підстав.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Визначення поняття зобовязання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобовязання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

При цьому перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до частини пятої статті 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

До позовної заяви додаються Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), де у п.п. 5.5. передбачено, що терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів за даним Договором встановлюються сторонами тривалістю 5 років (а.с. 12).

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що фактично на час видачі кредиту діяли інші умови, під назвою «Умови надання споживчого кредиту фізичним особам» (а.с. 62-63), де п.п. 5.5. відсутній, тобто термін позовної давності у цих Умовах про стягнення заборгованості є загальний - тривалістю три роки.

Суд першої інстанції наголосив на тому, що позивач при зверненні до суду пропустив строк позовної давності.

Однак, судом не враховано, що за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно копії постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30 грудня 2010 року, Банку було повернуто судовий наказ № 2Н-2, виданий 12.01.2010 року Попільнянським районним судом про стягнення із відповідачки 17447 грн. 06 коп. заборгованості по кредитному договору у звязку із відсутністю майна боржника, на яке може бути звернено стягнення (а.с. 196).

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України від 25 травня 2016 року, викладені в Постанові № 6-157цс16, яка у відповідності до вимог ст. 360-7 ЦПК України, має бути врахована іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за користування кредитом та пеня підлягають стягненню з відповідачки у межах строку позовної давності.

Відтак, із ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитними коштами, які нараховані на прострочену заборгованість по кредиту за період з 17 грудня 2011 року по 01 грудня 2014 року, згідно наданого розрахунку (а.с. 198), в розмірі 8855 грн. 66 коп. та пеня в межах тіла кредиту 4099 грн. 84 коп., що разом становить 12955 грн. 50 коп.(8855,66+4099,84).

Таким чином, судом при розгляді справи не в повному обсязі зясовані обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого було ухвалено рішення, яке не грунтується на вимогах закону та не відповідає обставинам справи, а тому це рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, у відповідності до положень ст. 88 ЦПК України із відповідачки на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог 1476 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія судів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року скасувати і ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 12955 грн. 50 коп. заборгованості по відсоткам та пені за договором № DNH4KS72390230 від 28 вересня 2006 року, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 17 грудня 2011 року по 01 грудня 2014 року та 1476 грн. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий Судді: