Рішення № 61346282, 15.09.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №293/612/16-ц Головуючий у 1-й інст. Бруховський Є. Б.

Категорія 27 Доповідач Широкова Л. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Борисюка Р.М.,

при секретарі судового

засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» (далі ТОВ «ЕкономКомфорт») про визнання правочинів недійсними, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ТОВ «ЕкономКомфорт» про визнання правочинів недійсними, повернення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, обґрунтовуючи його тим, що 19.05.2016 між ним та відповідачем укладений договір № 05574 предметом якого є надання останнім послуг щодо забезпечення оформлення договору про участь у програмі, надання інформаційних, консультативних, роз'яснювальних та довідкових послуг з питань діяльності та подальшої участі замовника у програмі.

Крім того, цього ж дня між сторонами був укладений ще один договір № 05574/16 за умовами якого відповідач зобовязується вчинити в інтересах позивача дії спрямовані на отримання останнім позики. Позивач просив суд задовольнити його позов, оскільки ТОВ «ЕкономКомфорт» порушило його законні права як споживача.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсними договори від 19.05.2016 № 05574/16 та № 05574 укладені між ОСОБА_2 та ТОВ «ЕкономКомфорт», як такі, що укладені внаслідок обману. Стягнуто з ТОВ «ЕкономКомфорт» на користь ОСОБА_2 21000,00 грн. на відшкодування збитків завданих у звязку із вчиненими правочинами, 5000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «ЕкономКомфорт» просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.

Відповідач вказує, що суд не врахував, що позивачеві при укладенні спірних правочинів були роз'яснені всі умови отримання позики. Вважає, що висновок суду про порушення ТОВ «ЕкономКомфорт» вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» під час укладення вказаних договорів між сторонами по справі є помилковим та не підтверджується жодним належним доказом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що19.05.2016 сторони по справі уклали договір № 05574/16, за умовами якого ТОВ «ЕкономКомфорт» зобовязалося за плату вчинити від імені ОСОБА_2 та за його рахунок юридичні дії, спрямовані на отримання останнім позики, розмір якої визначений в додатку № 1 до договору, у тому числі: включити замовника до складу програми «Комфорт», присвоїти та повідомити замовнику персональний код у програмі, організовувати та проводити розподіли свідоцтв, надавати інші послуги та здійснювати інші правочини, погоджені сторонами, у порядку та в строки, передбачені цим договором та додатками до нього (а. с.15).

Крім того, цього ж дня між ТОВ «ЕкономКомфорт» та ОСОБА_2 укладено ще один договір № 05574, за яким замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобовязання за плату скласти з урахуванням побажань замовника договір та інші необхідні документи щодо його участі у програмі «Комфорт», із дотриманням вимог чинного законодавства, а також здійснити інші дії: копіювати та сканувати представлених замовником матеріалів і документації, перевіряти достовірність наданої замовником інформації у реєстрі судових рішень та за іншими, незабороненими чинним законодавством України, джерелами та інформаційними базами даних, та інше (а.с.16).

На виконання умов даних договорів ОСОБА_2 сплатив відповідачу 10500,00 грн. (а. с. 13).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 227 ЦК Українивизначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Зі змісту ст. 9 Закону України від 01 червня 2000 року № 1775-ІІІ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» та ст. 34 Закону України № 2664-ІІІ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» вбачається, що діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ № 2664-ІІІ під поняттям «фінансова послуга» розуміється операція з фінансовими активами, що здійснюється в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Законом України від 02.06.2011 № 3462-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» (набрав чинності 8 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 статті 4 Закону України № 2664-ІІІ доповнено її пунктом 111, де визначено, що фінансовими вважаються послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Згідно з пунктами 3, 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону№ 2664-ІІІ фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Закономпривести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі даного Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) розпорядженням № 1676 від 09 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (далі - Ліцензійні умови).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність цих груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.

Згідно з пунктами 1.2, 1.5 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбаннятоварів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.

У даній справі, спірні договори укладено 19.05.2016, тобто коли закон передбачив отримання ліцензії для надання послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах.

Колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про часткове задоволення позову, виходячи з того, що спірні договори та умови програми ТОВ «ЕкономКомфорт» указують на те, що послуга, яка надавалась позивачу, за своєю суттю є фінансовою послугою у вигляді адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (пункт 111частини першоїстатті 4 Закону №2664-111), оскільки послуги, які є предметом договорів, здійснюються шляхом створення адміністратором груп учасників та формування фонду групи для придбання на користь та за рахунок учасників бажаних товарів та/або отримання відповідної суми позики, з проведенням розподілу права на отримання товару чи позики відповідно до визначеної процедури; за одним із цих договорів передбачено залучення коштів фізичної особи.

Відповідно до ч. 3ст.2 Закону №3462 У1 ТОВ «ЕкономКомфорт» не належить до установ, на діяльність яких не поширюються положення вказаного Закону.

Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що викладена в його постановах від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2389цс15; від 16 березня 2016 року у справі № 6-2629цс15, яка згідно зіст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів та за правилами якої, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права.

Відтак, посилання представника ТОВ «ЕкономКомфорт» на судові рішення адміністративного суду не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що спірні договори є недійсними з підстави, передбаченої частиною шостоюстатті 19 Закону України від 12 травня 1991 року №1023-Х11 «Про захист прав споживачів», оскільки відповідач здійснював відповідний вид діяльності (надання фінансової послуги) без дозволу (ліцензії) на її здійснення відповідно достатті 34 Закону №2664-111, та про стягнення з відповідача коштів у сумі10500,00 грн.

Крім того, слід зазначити, що згідно ст. 611 ЦК Україниу разі порушення зобов'язань настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зазначені у вказаній статті. Договором між сторонами у даній справі відшкодування моральної шкоди не передбачене.Таким чином, право на відшкодування моральної шкоди передбачене лише Законом України «Про захист прав споживачів». За правилами ст. 4 цього Закону передбачено право споживача на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутні визначені законом підстави для відшкодування позивачу моральної шкоди.

Керуючись ст.ст.303,304,307,309,313,314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт» задовольнити частково.

Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 09 серпня 2016 року скасувати та постановити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕкономКомфорт», код ЄДРПОУ 37482421 на користь ОСОБА_2 10500,00 грн. та на користь держави 551,20 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: